Анастасія Ткачук
Українська поетеса та перекладач Ірина Шувалова досліджує пісні війни на Донбасі. Вона вивчала філософію у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Каже, що мати філософську освіту для вивчення літератури – це додаткова перевага. Ірина Шувалова досліджує не лише українські пісні: «Коли я говорю про те, що мені цікава війна на Донбасі, мені цікаві усі сторони, які втягнуті в цю війну або які вирішили у неї свідомо вступити». Вона зазначає, що йдеться про розгляд пісень і українських, і пісень з окупованих територій, і російський матеріал. «Мені справді дуже важливо бачити цю війну і особливо людей, які в цій війні задіяні, безпосередньо чи пасивно. Якомога різнобічніше, повніше», – запевняє дослідниця.
– Чому ви досліджуєте саме пісні війни, а не візуальний чи писемний контент?
– Писану літературу і візуальне мистецтво досліджують частіше, ніж усний матеріал. Ось той новий фольклор, нова «фольклористика» – це дисципліна, яка зараз переосмислює себе. Коли я бралася за дослідження культурних артефактів про війну на Донбасі, справді вибір був, але я хотіла взятися за те, чого не досліджував ще ніхто. Я бачила в цьому величезний потенціал.
Українська поетеса та перекладач Ірина Шувалова
Скажімо, про «Інтернат» Жадана, безумовно, напишуть. Напишуть, сподіваюся, про Володимира Рафеєнка, про його «Долготу дней». Напишуть про візуальний матеріал, про кінематограф, який зараз створюється. Ясно, що це процес, який триватиме далі, але мало написано про усний матеріал і, зокрема, про популярну культуру.
Пісня – це значно більше, ніж тільки текст та музика
Пісня – це значно більше, ніж тільки текст та музика. Візуальний аспект теж присутній у моєму дослідженні, оскільки сучасні пісні, популярні, особливо, майже завжди існують в супроводі візуального матеріалу. Безперечно, можемо подумати про відеокліп, але крім того, це і обкладинки дисків, і те, що відбувається на сцені з точки зору дійства, коли наживо виступають. У цьому сенсі моє дослідженні є крос-дисциплінарним. Воно поєднує різні підходи. Але що ще важливо: для мене воно дає змогу подивитися на культурні артефакти, культурний продукт, який може створюватися дуже швидко у відповідь, як реакція на певні події. Є війна і про неї пісні. Нам важливо, як пісні реагують на цю війну. Ми всі перебуваємо під впливом.
Читайте більше: Українське кіно у 2019 році: фільми про війну, які варто подивитися
Важливо те, що я досліджую не лише професійно спродюсований матеріал. Так, безперечно, дивлюся на пісню, наприклад, «Гайдамаків» – «Укроп» – професійно спродюсована композиція. Але з іншого боку, дивлюся на матеріал, який можна умовно назвати «аматорським», не в поганому сенсі слова. Абсолютно як нейтральний термін.
Отже, основні причини зацікавлення саме піснями такі. По-перше, пісня може створитись дуже швидко, дати швидкий відгук. По-друге, відкритість матеріалу. Кожен може втрутитися, переосмислити, написати пісню, викласти її і сягнути великого кола слухачів.
– Чи є загальна тенденція у піснях? Яка?
– Спільного в цих піснях більше, ніж відмінного. У них багато спільного не тільки між собою, а й з іншими воєнними піснями, якщо подивитися на інші війни. Є пісні, які спрямовані на те, щоб піднімати бойовий дух, посилювати мотивацію і самих вояків, і людей, які їх підтримують. Тут специфічна мова, стилістичні засоби, заклик до перемоги, бадьорий тон, образне мовлення, символізм. Вояк може відчути цей зв'язок. Ми бачимо подібні речі з матеріалу «самопроголошених республік» («самопроголошеними республіками» часто називають угруповання «ДНР» і «ЛНР», що діють на окупованій частині Донбасу і є частиною російських гібридних сил – ред.). Теж за схожими принципами, хоча, звісно, на зовсім інших ідеологічних підставах буде конструюватися пісня на зразок «Вставай, Донбасс, прогоним хунту вместе!» Є дуже багато паралелей. Є й інший тип пісень – це ностальгія за домом, згадка про родину. Часом ці мотиви поєднуються.
Український воїн грає на бандурі під час прощання із побратимами, які загинули у війні. Старобільськ Луганської області, 29 липня 2014 року
Часто ми буваємо сліпі до того, що відбувається по той бік барикад від нас, а там відбуваються різні речі. Там теж не все чорно-біле. Важливо бачити ці нюанси.
Серед найцікавіших, як для дослідника, відмінностей – це різні підходи до того, як ми (автори пісень та спільноти, що їх представляють – ред.) ділимо наш світ на дві категорії, які практично завжди присутні у воєнних піснях: на «ми» і «вони».
Читайте також: «Антитіла», «ТіК», Ярмак: хто і що співає про війну
Одна категорія пісень: реактивні (від слова реакція – ред.). Інший стає іншим у відповідь на якусь подію. Ворог той, хто вчинив переступ. Інша категорія: сутнісні. Ворог є ворогом, тому що має певну притаманну рису. Так працює, наприклад, расизм.
– Як ви збираєте пісні з обох боків фронту?
– Я дослідник, який працює з готовим матеріалом. Немає потреби його збирати, він доступний і так. Розумію, що за межами мого дослідження залишається багато матеріалу, воно невичерпне. Я працюю з піснями, які доступні в цифровому вимірі. Мені хотілося взяти бодай ось цей матеріал і вивести його в науковий дискурс.
Спочатку я розглядала варіант їхати в АТО, збирати пісні. Але зрозуміла, що це не те, що я реалістично можу зробити протягом 3 років: зібрати, дослідити, описати, проаналізувати і створити ґрунтовну роботу.
Український воїн грає на бандурі в районі Бахмутки. Луганська область, 10 липня 2015 року
– Чи можна говорити, що формуються нові народні пісні?
Ми живемо серед народних пісень
– Сам термін «народна пісня» потребує преосмислення в сучасних умовах. Ми не думаємо про поп-пісні як народні. Але в певному сенсі вони найближчі до народної пісні, що продукується зараз. Зрозуміло, що є відмінності: вона (популярна пісня — ред.) більш авторська. Але не забуваймо про те, що всі народні пісні, які ми звикли сприймати, як анонімні, теж творилися абсолютно конкретними людьми. Просто вони починали циркулювати і з часом стиралося уявлення про авторство.
Так само відбувається з піснями війни на Донбасі. Часто бувають ситуації, коли ти пам'ятаєш, навіть знаєш якусь пісню, але не знаєш, хто її виконує. Грубо кажучи, ми живемо серед народних пісень. Я би радше оперувала терміном «усна культура» – те, що циркулює поза межами конкретних фіксованих авторитетних джерел. Вона дає гнучкість. Один твір переспівується, інтерпретовується, змінюються слова, забувається виконавець. Це відбувається і з популярними піснями зокрема. Тому я би сказала, популярна культура – найближче, що є наразі до поняття народної. Popular походить від слова «народ», популярна культура – це і є культура народу. Просто ми мислимо про неї, як щось традиційне, але це не так.
ПОСЛЕДНИЙ ВЫПУСК РАДИО ДОНБАСС.РЕАЛИИ:
(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)