«Газета по-українськи» наголошує, що значний результат Зеленського-кандидата – це сигнал, що українське суспільство має симптоми серйозної недуги. Масовий патріотичний підйом 2014 року минув, як сон. Українці підійшли до прірви, і їх тягне за край. Дописувач видання Дмитро Лиховій погоджується, що є що закинути Порошенкові. Але навіть із запитом на «нове обличчя» – чому серед чотирьох десятків кандидатів, у тому числі й молодих, дотепних, при цьому ще й обізнаних на державному управлінні – так багато українців обирають Зеленського? Навіть знаючи, що за ним стоїть олігарх Ігор Коломойський зі своєю медіа-імперією та жагою реваншу. Знаючи, що кіношний Голобородько і реальний Зеленський – різні люди. Перший – безсрібник, а в другого –багатомільйонний бізнес на ТБ, естраді і в кіно. Знаючи, що країна обирає керівника української дипломатії та головнокомандувача Збройних сил країни, яка воює. Чому? У кожного свої причини. Та в більшості є спільний знаменник – «аби-як, але не так», вважає журналіст.
«Якщо Зеленський діятиме, як у серіалі, то українцям варто хвилюватися», – у статті під таким заголовком «Газета по-українськи» пише, що слабкий президент в Україні – це те, чого хочуть корупційні еліти і Путін. Автор статті, американський історик, політолог Олександр Мотиль зазначає, що наступним президентом буде або Порошенко, або друга особистість Зеленського – Василь Голобородько. Як і Зеленський, який не проявляв великого інтересу до влади, Голобородько мало знає про політику, економіку чи міжнародні справи. «Слуга народу» робить неправильно низку речей. Більшість персонажів говорять російською мовою. Насправді, в країні українською публічно говорять так само часто. Корупція поширена. Але не є такою жахливою, якою Голобородько й західні журналісти уявляють її. Ці неточності можна пробачити як перебільшення. Однак, як зазначає видання, у серіалі немає Росії чи її президента Володимира Путіна. В альтернативному всесвіті Крим і Донбас неокуповані. Немає війни і смерті. Ніяких згадок про спроби Москви придушити українську незалежність із 1991 року. Це свідчить про те, що виконавчий продюсер шоу Зеленський не знає, що робити з реальною загрозою для України. Або, що набагато гірше – не вірить, що вона існує. Тоді президент Зеленський буде схильний до серйозних помилок у відносинах із Путіним. Або й піде на поступки, які підірвуть український суверенітет. Сильною стороною Зеленського є те, що він ототожнюється з Голобородьком. Але це і його головна слабкість. У нього є кілька тижнів до наступного раунду голосування, щоб зробити власний слід. Та це теж було би проблемою. Ніхто не приховує, що він не має досвіду в політиці. Прихильники Зеленського сподіваються, що його радники, особливо самозвані реформатори, які працювали з Порошенком, компенсують його невігластво. Але це малоймовірно. Їхня готовність відмовитися від Порошенка у складній ситуації не обіцяє їхньої майбутньої відданості Зеленському, зауважує автор статті.
«Бісові діти» Коломойського, або Дві правди та чотири брехні від Зеленського і десять побрехеньок від Тимошенко» – у статті під таким заголовком дописувачі газети «Україна молода» згадують, що колись прем’єр-міністр Росії Столипін говорив, що головним завданням «государства российского была борьба с украинством» (В. Вернадський. «Украинский вопрос и русское общество»). Сьогодні перед українцями знову постав ризик того, що в Україну може повернутися панувати російська орда, і спочатку почнеться той терор, який імперія зла творить у Криму і на Донбасі, а в перспективі буде те, що в Україні вже було у 1918 році, коли українці втратили свою державу, а далі у 1932–-33, 1937–38 роках тощо. І тоді вже буде не до сміху...