(Рубрика «Точка зору»)
29 березня Велика Британія повинна була офіційно залишити Європейський союз. Нічого подібного не сталося. Однак саме цього дня британські парламентарі втретє відмовилися голосувати на підтримку угоди про вихід, яку прем’єр-міністр країни Тереза Мей досягла із країнами Європейського союзу. В результаті майже через три роки після референдуму, на якому більшість британців підтримала вихід країни з ЄС, неясно, коли саме Велика Британія вийде з Євросоюзу, на яких умовах, без умов і чи вийде взагалі.
Країна стала класичною жертвою популізму
Ясно, втім, інше – Велика Британія перебуває в найважчій політичній кризі з часів Другої світової війни, її політична система перебуває в буквальному сенсі слова в руїнах, головні політичні партії є розколотими, їхні лідери не користуються довірою своїх соратників, прем’єр-міністр може тільки обіцяти скоріше піти у відставку, якщо парламентарії погодяться з її програмою, між складовими частинами королівства – Англією, Шотландією, Уельсом і Північною Ірландією – непримиренні розбіжності з приводу перебування країни в ЄС або виходу з об’єднання, у самій Північній Ірландії, найскладнішому регіоні країни, виникає примара силового конфлікту між католиками і протестантами.
Якщо Велика Британія вийде з ЄС без договору – а така можливість все ще, на жаль, зберігається – до політичної катастрофи додасться відчутна економічна криза, наслідки якої зараз важко передбачити. Здійснити лише за три роки такий шлях від добробуту і стабільності до політичного божевілля – не кожній країні це вдається. Але у Великої Британії вийшло. І її приклад показовий. Країна стала класичною жертвою популізму.
Популістським кроком було вже саме проведення референдуму про вихід з Євросоюзу. Попередник Терези Мей на посаді прем’єр-міністра країни Девід Кемерон пішов на його оголошення з однією-єдиною метою – позмагатися на електоральному полі з демагогами з Партії незалежності і не дати їм можливості отримати голоси тих, хто традиційно голосував за консерваторів. При цьому сам Кемерон був прихильником членства країни в ЄС і після поразки на референдумі пішов у відставку, а можливість розбиратися з проблемами залишив соратникам.
Прем’єр-міністр Великої Британії Тереза Мей під час спілкування із журналістами в Брюсселі, 19 жовтня 2017 року
Тереза Мей, ще одна прихильниця збереження країни в ЄС, вважала своєю місією втілення в життя результатів референдуму. І зазнала закономірної поразки. Тому що британцям напередодні референдуму ніхто не пояснив, що покинути ЄС набагато важче, ніж в нього увійти. І що країна не зможе вийти з ЄС на своїх умовах, що їй доведеться шукати компроміс з іншими європейськими країнами – і цей компроміс навряд чи влаштує більшість британців. І що є проблеми, які в буквальному сенсі слова не мають рішення поза Євросоюзом.
Одна з цих проблем – кордон між північчю і півднем Ірландії. Цей кордон не існував тоді, коли обидві країни були членами ЄС. Але тепер, коли Велика Британія виходить, кордон між північчю і півднем Ірландії стає кордоном ЄС. І при цьому цей кордон не можна повернути – тому що його відсутність є однією з умов миру на півночі Ірландії.
Уже сьогодні ірландські протестанти – союзники Мей – погоджуються з поверненням кордону, а ірландські католики сприймають його як новий поділ нації. В угоді, яку Мей підписала з ЄС, є декларація про необхідність вирішити цю проблему. Але вирішення проблеми немає. Немає – тому що немає.
Під час маршу в центрі столиці Великої Британії з вимогою провести новий референдум щодо членства країни в Євросоюзі. Лондон, 23 березня 2019 року
Важливо розуміти наслідки голосування
Англійці ні про що таке просто не думали. І не хочуть думати сьогодні. Саме тому політики-прихильники «Брекзиту» залишаються на політичній сцені країни і навіть претендують на владу. Хоча в жодного з них немає розуміння того, як безболісно вивести країну з ЄС. Просто тому що не можна вийти з ЄС безболісно. І про це чесно потрібно сказати людям. Але немає нікого, хто міг би це зробити. Політики думають про вибори, про свої кар’єри, але тільки не про майбутнє держави.
Яму, в якій опинилася Велика Британія, її жителі вирили власними руками – і багато хто, як і раніше, не розуміє, що сталося і що ще може статися. Що ж, у демократичному суспільстві проголосувати можна ну буквально за що завгодно, за кого завгодно. Важливо, однак, розуміти, якими будуть наслідки цього голосування. І важливо вимагати від політиків – прихильників тієї чи іншої ідеї – точного пояснення цих наслідків.
Бажано до голосування, а не після нього.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Політична карикатура Олексія Кустовського
Вибори-2019. Україна потребує об’єднання, щоб не зійти зі стежки реформ та інтеграції до ЄС і НАТО
Критична точка подвійних виборів-2019. Українці мали б нарешті визначитися
Синод ПЦУ: «Оцінюйте кандидатів не за обіцянками, а за плодами їхніх справ»