Підкупи виборців, прослуховування та сумнівні донори спотворюють передвиборчу кампанію в Україні, йдеться у статті агенства Bloomberg. Екс-президент Грузії Міхеїл Саакашвілі в статті для The Washington Post стверджує, що олігархи придушують те, що залишилося від демократії в Україні. А колишні посли США в Україні в статті для Atlantic Council висловлюють думку щодо надання американськими дипломатами порад українському уряду.
Підкупи виборців, прослуховування та сумнівні донори спотворюють передвиборчу кампанію в Україні, йдеться в статті американського агенства бізнес-новин Bloomberg.
«Брудні трюки» не є чимось унікальним для України. Це поширене явище в країнах пост-комуністичної Європи. Але Україна унікальна тим, що мала дві революції. І якщо виборці не повірять в легітимність оголошеного лідера, це може перерости у вуличні протести та насильство, каже аналітик з британського Chatham House Орися Луцевич.
Актор Володимир Зеленський – лідер опитувань, тож реальна боротьба відбувається між чинним президентом Петром Порошенком та колишнім прем’єр-міністром Юлією Тимошенко.
Міністерство внутрішніх справ, яке вважають дружнім до Тимошенко, відкрило провадження щодо підкупу виборців на користь президента, мовляв, людям платили по 40 доларів – часто з державного бюджету. СБУ ж, яке вважають дружнім до Порошенка, розслідує партію Тимошенко через схожі звинувачення, йдеться у статті.
Зеленський і сам не уникнув звинувачень – йому приписують зв’язки з мільярдером Ігорем Коломойським, на каналі якого показують шоу коміка.
Одним з «найдивніших» подій автори називають появу у виборчому бюлетені кандидата Юрія Тимошенка – ініціали якого виглядають ідентичними до ініціалів Юлії Тимошенко. Прокурори затримали двох осіб, які намагалися дати йому п’ять мільйонів гривень, щоб він відмовився від участі, мовиться у статті.
Екс-президент Грузії та колишній очільник Одеської облдержадміністрації Міхеїл Саакашвілі в статті для американського видання The Washington Post стверджує, що олігархи придушують те, що залишилося від демократії у державах Східної Європи, в тому числі Україні.
Напередодні виборів Порошенка звинувачують у підкупі виборців і не складно вгадати, що станеться далі: олігархічне угруповання «вкраде» вибори. У відповідь міжнародні спостерігачі звинуватять місцеву владу у фальсифікації голосування. Та заміть того, щоб адресувати симптоми демократичного спадку, настав час зайнятися коренем проблеми: неформальною владою, зазначає Саакашвілі.
Він порівнює ситуацію у Грузії, Молдові та Україні.
Україна має не одного олігарха. Найбільш багатий – сталевий магнат Рінат Ахметов, заводи якого підтримували проросійських сепаратистів на сході України. Ахметов створив союз з Порошенком, який тісно пов’язаний з інвестиційною компанією з часткою в енергетичній компанії Ахметова.
«Молдова, Грузія та Україна мають інший спільний виклик: вони частково окуповані Росією, і їхнього агресивного сусіда часто звинувачують у їхніх невдачах у демократичному розвитку. Президент Росії Володимир Путін не боїться нічого, крім перспективи розквіту демократій у сусідніх країнах», – пише автор.
Молдовські, грузинські та українські еліти працюють на користь Путіна, вважає Саакашвілі. «Це може звучати несподівано, оскільки всі три уряди нібито прозахідні. Вони – частина «Східного партнерства» ЄС і беруть участь в місіях НАТО. Ба більше, виборці цих країн у цілому підтримують прозорість, демократію та тісніші зв’язки із Заходом. Тому підтримувані олігархами правлячі партії прислуховуються до «євроатлантичної інтеграції», навіть якщо не виконують необхідних реформ.
Саакашвілі каже, що те, що олігархи з цих країн мають бізнес в Росії – не співпадіння. Путін не є добродієм – і кожен олігарх, який заробляє в Росії, є боржником Кремля.
МВФ, ЄС та США, які надають Україні гроші, не мають на це закривати очі, переконаний колишній президент Грузії. На його думку, Захід повинен запровадити санкції також проти олігархів. Такі магнати, як, наприклад, Ахметов, не легитимні бізнесмени. Вони – акціонери урядів, каже автор статті.
Забезпечуючи правильне використання західної допомоги, санкції щодо неформальних брокерів влади будуть захищати інтереси платників податків США, зміцнюючи демократію у країнах Східної Європи, переконаний Саакашвілі.
Аріяна Ґіць: «Пов’язаний із Тимошенко написав ударний матеріал на Порошенка, нечесний і маніпулятивний, за тиждень до виборів. Ми можемо здогадатися, чому. Але чому Washington Post опублікував щось, що не пройшло перевірку фактів?»
Два колишні посла США в Україні Стівен Піфер та Вільям Тейлор в статті для аналітичного центру Atlantic Council висловлюють думку щодо надання американськими дипломатами порад українському уряду. Цей матеріал – відповідь на статтю Адріана Каратницького.
Україна суверенна демократична держава, в якій запровадження сучасних демократичних структур часто потребує політично болісних рішень. І, звісно, саме Україна та її населення відповідальні за такі рішення або ж за обрання свого шляху до реформ.
Але дипломати мають право, і навіть відповідальність, висловлювати свою думку, переконані дипломати.
Україна поставила собі за мету інтеграцію в Європу. Але «стати нормальною європейською державою – мета амбітна. Досягнення цього потребуватиме часу і вимагатиме від України впровадження реформ, що відображають політичні та економічні норми та стандарти Європи. Хто може краще консультувати Україну щодо необхідних кроків, ніж представники держав-членів ЄС та НАТО? А коли вони бачать дії, які віддаллять країну від її європейської мети, яку вони сповідують, то чи не повинні вони щось говорити?», – запитують автори.
Ба більше, Захід вклав мільярди доларів у допомогу Україні протягом останніх трьох десятиліть.
«Ми погоджуємося з паном Каратницьким, що посли, як правило, повинні пропонувати свої поради приватно. Однак бувають випадки, коли це не спрацьовує, і їм доводиться робити свої заяви публічно», – пояснюють дипломати.
Тож західні дипломати повинні продовжувати надавати поради та кидати виклик українським колегам для того, щоб ті досягли своєї європейської мети та стали більш стійкими до російської агресії. Тому що успіхи України – в інтересах як самої держави, так і Заходу, пояснюють автори.