Цілком реально, що Україні під прикриттям НАТО доведеться воювати за Крим – Умеров

Рівно п’ять років тому, 16 березня 2014 року, під дулами автоматів окупаційних російських військ, у Криму провели так званий «референдум» про приєднання півострова до Росії. Цей захід грубо порушив і Конституцію України, і норми міжнародного права.

Тоді кримські татари ухвалили рішення ігнорувати російський «референдум» і організувати власний, аби продемонструвати світу, що корінний народ Криму бачить своє майбутнє тільки в Україні, пригадує ті дні керівник «Кримськотатарського ресурсного центру» Ескендер Барієв. Коли відбувалася анексія, українська армія була у жахливому стані і не могла дати гідну відсіч ворогу, зауважив заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров. Зараз ситуація кардинально змінилася, тож якщо повернути півострів дипломатичним шляхом не вдасться, цілком реальний сценарій, що Україні під прикриттям НАТО доведеться воювати за Крим, наголосив він. Росія повинна повернути незаконно захоплений Крим і попросити міжнародну спільноту врегулювати проблему, резюмував в ефірі Радіо Свобода російський історик Андрій Зубов.

Віталій Портников: Пане Барієв, як ви сьогодні оцінюєте ті події, які відбувалися п’ять років тому у Криму?

​Ескендер Барієв (переклад): З одного боку, для кримських татар це трагедія, тому що це подальші репресії, що й повторилося, а з іншого боку, це шанс, щоб ми могли зайняти певну нішу у міжнародному просторі. Якби ми на той момент підтримали незаконні дії Російської Федерації, які грубо порушували міжнародне право, то сьогодні нас ніхто не зміг би захистити. Якби повернути той час, я, напевне, вчинив би так само. Хоча для мене це коштувало розлуки з моїми рідними і неможливості відвідати сьогодні Крим, тому що я у міжнародному розшуку.

Коли ми ухвалювали рішення ігнорувати «референдум», думали про свій паралельний референдум для того, щоб продемонструвати всьому світу, що корінний народ Криму – кримські татари – самі самовизначаються і вважають, що їхнє майбутнє тільки з Україною.

Російська Федерація, коли захопила Крим, відкрила «скриню Пандори», перетнула межу – захоплена територія іншої держави! На міжнародному рівні ми у перехідному періоді – та система, яка сформувалася, не працює, а система, яка може вирішити це питання, ще не сформована. Цей перехідний період найнебезпечніший. Росія зі свого боку робить все можливе, щоб зсередини, наприклад, наших західних партнерів, європейських країн фінансувати, підтримувати правих чи лівих популістів, щоб ті зсередини руйнували систему підтримки міжнародного права і підтримку України.

Ескендер Барієв

Для Путіна тема Криму – іміджева тема. Він максимально ресурсів вливатиме в Крим, держінвестиції, щоби показати, що в Криму все нормально, інвестиційне будівництво, вибудовуватиме свої корупційні схеми з відмивання федеральних коштів. Але питання в іншому. Саме російське суспільство – є проблеми. І бачимо вже динаміку стосовно кримців, коли вже покоління, яке навчається в російських школах, постійна інрформпропаганда впливає негативно на людей.

Навіть саме сприйняття свободи як такої починає сприйматися абсолютно по-іншому, ніж в український час, коли навіть місцеві політики, які бігали з російськими прапорцями у 2014 році, потім думали, як і в Україні, можуть вийти та провести мітинг. Їх потім саджали у СІЗО. Деякі з них там знаходяться і по сьогодні. Або ж, як ситуація в Севастополі, коли явно почала змінюватися думка у людей. Вони пам’ятають український час, ту свободу, завдяки якій можуть вийти і висловити своє невдоволення публічно, а з іншого боку, вже виправдовують ситуацію з тим, що місцева влада не хоче вирішувати, а от сказати, що «Путін приїде і вирішить всі їхні проблеми».

Акція у Криму в Бахчисараї проти агресії Росії щодо України за два дні до так званого «референдуму», 14 березня 2014 року

Із нас ліпили «радянських російськомовних» громадян, наслідки чого позначаються досі на нас, у тому числі і на мені, коли я з вами розмовляю російською. Припиняться порушення прав людини системні, як ми деокупуємо Крим. На жаль, є тенденції до адаптації анексії Криму Росією, як і до війни на Донбасі. Наприклад, у програмах 14 кандидатів у президенти України взагалі не було сказано про Крим. А що ми можемо вимагати від європейських політиків?

Коли проводимо різні акції, моніторимо інформацію, збираємо і даємо достовірні джерела інформації, звісно, можемо продовжувати санкції. Так, вони не дуже сильні, але ефективні. Тільки за останніх два тижні який шквал реакції міжнародної! Це наша спільна заслуга як українських дипломатів, так і громадськості та правозахисників. У демократичних країнах набагато складніше ухвалювати рішення, ніж в авторитарних. Тому в Росії це все набагато швидше відбувається. Але на днях отримали рішення Європарламенту, що Російська Федерація не є стратегічним партнером (ЄС – ред.). Сьогодні нарешті відбувається процес щодо того, що поставлено хрест на «Північному потоці-2». Це все маленькі кроки до великої перемоги.

Ми повинні зберегти солідарність українського суспільства з нашими співвітчизниками в Криму, повинні ухвалювати рішення українською державою, які даватимуть надію нашим громадян, що вони мають пов’язувати своє майбутнє саме з Україною. Я – оптиміст. На закритому засіданні Україна-НАТО один з послів чітко сказав: у кримських татарів немає 50 років, як у народів Балтії, тому нам треба щось робити. Ми не чекатимемо 50 років (це точно!), це буде набагато раніше.

– Переклад. Пане Зубов, голова Держдуми Федеральних зборів Російської Федерації В’ячеслав Володін заявив, що це не Росія, а Україна анексувала Крим у 1991 році, і що Держдума Росії буде через парламентські міжнародні інституції домагатися від України компенсації за анексію Криму. Ось такі заяви, які лунають з вуст голови парламенту, не просто якогось «експерта» на божевільному телевізійному шоу – що з цим робити?

Андрій Зубов (переклад): Ця заява – це прекрасний привід для порушення першої справи з ліквідації фейкової інформації. Як відомо, ця ж Дума ухвалила в третьому читанні подібний закон. І ось вам відразу ж приклад – той же голова Думи поширює абсолютно абсурдну, фейкову інформацію. Як мовиться, ласкаво просимо – «червона доріжка». Є речі, які говорять... – абсолютна маячня. Наприклад, що Єльцин убив більше людей, ніж той же ж Сталін. До цих категорій абсолютної маячні належить й те, що в 1991 році Україна анексувала Крим у Росії.

По-перше, Крим був в України з травня 1954 року. За всіма правилами тодішньої радянської влади був переданий Україні з дотриманням усіх формальностей. Інша справа, що ця сама радянська влада абсолютно беззаконна. Тоді під питанням і КДБ, і Путін, і все решта. У 1991 році під час референдуму за незалежність населення Криму проголосувало за незалежність. У цьому сенсі заява Володіна просто сміхотворна дурість!

Андрій Зубов

Щодо України і Криму наша партія «ПАРНАС» у своїх програмі і документах офіційних абсолютно чітко не визнає анексію Криму, створення самопроголошених «державних утворень» на Донбасі, виступає за відновлення статус-кво стосунків з Україною. Росія, путінська влада вже стільки багато поганого зробила по відношенню до сусідніх народів, що в майбутньому Росія не може брати активної участі у вирішенні цих конфліктів.

Треба піти, треба віддати те, що схопили, абсолютно незаконно і, звісно, ніким не визнане, окрім кількох маргінальних держав, а після цього просити, щоб міжнародна спільнота врегульовувала проблему, щоб люди у Криму, на Донбасі, в Осетії, Абхазії, Придністров’ї не постраждали ще більше від різних можливих жорстких ситуацій, які можуть виникнути. Це вже справа ЄС, ООН...

Ми маємо повернутися у свої законні кордони і в цих визнаних усіма кордонах продовжувати будувати державу. Це необхідно не тільки для того, щоб виконати моральні зобов’язання перед Україною, Грузією, але в першу чергу це необхідно самій Росії. Росії, як повітря, потрібне повернення у міжнародне співтовариство, відновлення стосунків з усім світом. Будь-яка розумна влада, яка буде в Росії після Путіна, безумовно, розпочне з того, що повертатиме Крим Україні, піде з Придністров’я, Абхазії, Осетії і Донбасу.

– Пане Умеров, як ви вважаєте, що може зробити Україна, щоб, принаймні, зменшити ці репресії, які відбуваються на окупованому півострові проти кримськотатарських активістів, українських активістів, просто людей, які не погоджуються з агресивною політикою Російської Федерації в Криму? І як ви оцінюєте саму ситуацію навколо анексії Криму сьогодні, через п’ять років?

Ільмі Умеров (переклад): В першу чергу Україна має говорити про цю проблему при кожній нагоді, щоб з перших шпальт ЗМІ і взагалі інформаційних потоків тема Криму не зникала. Коли анексовували Крим, Україна була у жахливому стані, армії практично не було, бюджету не було, влади не було. Навіть якщо Янукович втік, два-три міністри втекли, решта продовжували працювати або ж працювали їхні ставленики. Це був дуже складний період.

Ільмі Умеров

За 5 років вдалося багато чого зробити. В першу чергу з’явилася армія, якийсь тил у цих питаннях з’явився. Взяли курс на євроінтеграцію і на вступ до НАТО. Якщо те, що роблять на дипломатичному рівні, політичному, не вистачатиме Україні, то під прикриттям НАТО, можливо, ще й доведеться воювати за свою землю. Я раніше про це намагався не говорити, але останнім часом став говорити про це, як про цілком реальний варіант.