Жіноча сила. 10 історій українських підпільниць у фотографіях

Катерина  ЗАРИЦЬКА 

Псевдо: «МОНЕТА»

Діяльність: організаторка та керівниця Українського Червоного Хреста; референт відділу пропаганди юнацької мережі ОУН; учасниця дівочої бойово-розвідувальної п’ятірки під керівництвом Марії Кос; крайова провідниця бандерівської жіночої мережі ОУН на Західноукраїнских землях; зв’язкова головного командира УПА Романа Шухевича.

*****

Через свою підпільну діяльність Катерина Зарицька зазнала кілька арештів, як з боку польської, так і з боку радянської влад. 

У 1948-му СРСР дав їй 25 років таборів. На допитах, які тривали майже півроку, аби не здати побратимів, вона відмовлялася свідчити та вдавала себе за іншу особу. За це її катували.

Ворог назавжди розлучив її з чоловіком, якого ще раніше заслали до ГУЛАГу, а також не дав виховати сина Богдана.

Ірина КОЗАК-САВИЦЬКА

Псевдо: «БИСТРА»

Діяльність: зв'язкова та закордонний кур’єр Романа Шухевича, член Українського Червоного Хреста, ОУН та УПА. 

*****

Безкомпромісно засуджувала половинчастість та позерство, ненавиділа зрадників. 

Особливе місце в її житті займала робота у Українському Червоному Хресті. 

«Найтяжчим моїм обов’язком було повідомити Шухевича про арешт його родини. Він був людиною готовою на кожну особисту жертву і доказам це цілим своїм життя. Але заразом він був людиною дуже чуттєвою у відношенні до родини. Він прийняв цей удар мужньо, але змінився в очах...», – згадувала «Бистра».

Галина КУЗЬМЕНКО

Псевдо: «НАДЯ»

Діяльність: за першою версією – воячка УПА, кулеметниця та пропагандистка ТВ-21 «Гуцульщина»; за другою версією  – фельдшерка куреня УПА «Степового» та наглядач підпільної аптеки.

*****

За зв'язок із українським підпіллям Галина Кузьменко зазнала катувань чекістів, провела 10 років у радянському концтаборі у Воркуті.  

Після завершення ув'язнення, радянський режим не дозволив дівчині одразу повернутись до України. 

По собі Галина Кузьменко лишила доньку Роксолану, народжену від колишнього упівця Ярослава Когута. 

Ганна МАКСИМЕЦЬ

Псевдо: «ГАНКА», «ГАЛИНА КОВАЛЕНКО»

Діяльність: член жіночого рою Південної похідної групи ОУН​; очільниця жіночої референтури криворізького окружного проводу ОУН; організаційний референт криворізької окружної управи «Просвіти» 

*****

Ганна Максимець пережила три арешти та еміграцію до Кракова.

Четверте її затримання, яке відбулося вже у Кривому Розі, де вона організовувала підпільну мережу спротиву, стало фатальним: нацистські окупанти катували, а потім розстріляли «Ганку».

Леся ПАЄВСЬКА

Псевдо: «ОРИСЯ»​

Діяльність: учасниця «Пласту»;  зв'язкова Окружних проводів Буковини і Гуцульщини; інформаторка та утримувачка явкової квартири окружного провідника ОУН Коломийщини Григорія Легкого – «Бориса»; працівниця технічної ланки референтури пропаганди Косівського надрайонного проводу.

*****

Леся Паєвська стала однією з останніх українських підпільниць, яких розстріляв радянський комуністичний режим. 

Арештована за доносом у червні 1952-го, вона під час слідства відмовлялася говорити російською, за що зазнала катувань. 

77 діб вона чекала на вирок у Лук’янівській тюрмі, де і була страчена. 

Її старший син Юрій, теж підпільник на псевдо «Жук», отримав за свою причетність до ОУН 25 років таборів. 

Дарія РЕБЕТ-ЦІСИК

Псевдо: «ОРЛЯН», «РОБЕРТ»

Діяльність: учасниця «Пласту»; керівниця повітової референтури ОУН; єдина жінка у Проводі ОУН (б) та в президії Української Головної Визвольної Ради (УГВР); член Проводу ОУН під керівництвом Романа Шухевича; обіймала керівні посади в ОУН і в еміграції

*****

Дарію Ребет затримували п'ять разів. Після арешту 1939 року, під час слідства, вона провела без сну у польській в'язниці понад два тижні. 

Однак, це не зламало Дарію. Для посилення тиску її перевели до окремого жіночого відділення, де тримали кримінальниць, але Дарія не видала своїх побратимів. 

Марія САВЧИН

Псевдо: «ЗІРКА», «МАРІЧКА»

*****

Підпільна діяльність назавжди розлучила Марію Савчин з її першим сином Зеноном. За іронією долі, хлопчика виховував один із керівників польської служби безпеки і він ніколи не дізнався про свою справжню матір. 

З другим сином її розлучили вже радянські комуністи, які арештували її, а потім під натиском змусили виїхати на Захід для викриття планів закордонної мережі ОУН та УГВР.
Утім, Савчин не виконала цього наказу чекістів і здалася американській владі. 

До кінця життя вона була активною учасницею української діаспори. 

Богдана СВІТЛИК

Псевдо: «ДОЛЯ», «ЯСНА»​

Діяльність: член оунівського юнацтва; керувала гімназійними жіночими ланками у Львові, довірена зв’язкова одного із лідерів руху – Мирослава Тураша – «Грабовського»; очільниця Львівського міського проводу ОУН; секретарка і зв’язкова фактичного заступника головного командира УПА  Дмитра Маївського – «Тараса».

*****

Богдану убили чекісти, виявивши підпільний осередок ОУН на Івано-Франківщині. 

Тіло дівчини представники МДБ висадили на коня та прив'язали. Знайти тіло потім не вдалося.  

Світлик також лишила по собі чимало літературних творів, які друкувала свого часу у підпільних виданнях. Деякі з них потім неодноразово перевидавалися в еміграції, а згодом і у незалежній Україні.

Ірина ТИМОЧКО

Псевдо: «НІНА», «ХРИСТЯ»​

Діяльність: член «Пласту»​;  «юначка» ОУН; повітова провідниця Українського червоного хреста на Бірчанщині, а згодом на Бойківщині і Лемківщині; господарчий рефрент у надрайоні «Верховина»; провідниці надрайону ОУН. 

*****

Про відвагу Тимочко свідчить епізод, коли вона, залишившись удвох із пораненим товаришем у бою із польськими загонами під Перункою без набоїв, імітувала обстріл, влаштувавши «канонаду»  і звуком пострілів налякавши ворогів. 

Коли вона у 1947-му потрапила до польської в'язниці, то про неї говорили: «Хочемо бачити ту дівчину, що стріляє, як сатана, а кулі її минають».

Людмила ФОЯ

Псевдо: «АПРЄЛЬСКАЯ», «МАЛА», «ОКСАНА», «ПЕРЕЛЕСНИК», «ТІТКА»

Діяльність: агентеса-дворушниця

*****

У січні 1944-го оунівку Фою арештували чекісти і змусили працювати на себе. Утім, вона не лише не здала своїх побратимів, але і використала це на користь українському підпіллю. завдяки Фої повстанці змогли знищити кілька радянських агентів, за що вона була оголошена радянською владою у всесоюзний розшук. 

У 1950 році, коли чекісти випадково натрапили на групу повстанців, в якій була і Фоя, вона, не бажаючи здатись у руки радянському ворогу, підірвала себе гранатою.