Черкащанка Віра Сапожникова не любить тривалих розмов – каже, що людина повинна не говорити, а діяти. Сапожникова справді належить до «людей дії»: вона провела у зоні бойових дій близько трьох років. Медсестра при медичній роті, начальник медичної служби одного з батальйонів 81-ї окремої аеромобільної бригади, після повернення додому пані Віра несподівано збагнула, що українське суспільство переважно погано уявляє, що таке війна, воєнний конфлікт тощо. У розмові з Радіо Свобода Віра Сапожникова розповідає про свій досвід.
– Я людина, котра пройшла крізь воєнне горно, це не могло мене не змінити, але, виявляється, мене є чим здивувати. Коли сідаю у громадський транспорт і показую водієві свою «книжечку» (посвідчення учасника бойових дій – ред.), то часто чую від них: «А вам доводилось стріляти у людей?» та «Ви на війні людей вбивали?». Мені здається, більша частина українського суспільства досі не зрозуміла, що на сході країни точиться війна.
– А справді, чим вам доводилось на війні займатись?
– Я близько трьох років провела на передовій, у зоні АТО/ООС. Термін моєї служби почався 9 січня 2015 року, а звільнилась я у січні 2018 року.
В армії я обіймала медичну посаду: у перший рік служби була медсестрою при медичній роті
В армії я обіймала медичну посаду: у перший рік служби була медсестрою при медичній роті. Але так склались обставини, що наступні півтора року я виконувала обов’язки начальника медичної служби одного з батальйонів у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади.
Це було, якщо чесно, доволі складно, траплялись різні ситуації, але завдяки цій роботі у бригаді я отримала нові знання, навички і гарний досвід.
Заняття з першої медичної допомоги для українських військових
– Чим займаєтесь, повернувшись до мирного життя?
– Я звільнилась із лав Збройних сил України, потім закінчила курси англійської мови (безкоштовні) у рамках спільного проекту офісу зв’язку НАТО та Британської ради в Україні. Цей проект дуже корисний: він покликаний сприяти соціальній адаптації і професійній переорієнтації військових і ветеранів бойових дій, котрі повертаються до мирного життя. Я дуже задоволена і ставленням до нас із боку тренерів і викладачів, і тим рівнем знань, які дають курси. У нас була творча й дружня атмосфера під час занять! Я думаю, набуті знання, і не лише у царині англійської мови, стануть у нагоді у моєму повоєнному житті.
– Чим відтак плануєте займатись?
Планую працювати за основною професією – психологом. Країні потрібні кризові психологи
– Маю середню медичну освіту і вищу – біологічну й психологічну.
Планую працювати за основною професією – психологом. Мені відомо, що наразі країні потрібні кризові психологи, які можуть працювати з ветеранами бойових дій, із пораненими бійцями, з родинами загиблих.
«Родинне коло» – психологічна допомога військовим та їхнім родинам. Харків, 6 березня 2015 року
Але я ще не займалась питанням, де працюватиму. Я потребувала часу, щоб зайнятись собою, пройти реабілітацію, бо навіть психолог за фахом потребує реабілітації і відпочинку, повертаючись, сказати б, із війни до миру. Наразі я більш-менш зібралася з думками, розібралася зі своїм життям і починаю міркувати над робочими моментами.