Фільтр грошей і технічні кандидати: що не так з виборчою моделлю України

Гості програми «Ваша Свобода»: Оксана Ставнійчук, парламентський аналітик руху «Чесно»; Володимир Фесенко, політолог; Тарас Шевченко, директор Центру демократії і верховенства права.

Центральна виборча комісія зареєструвала 44 кандидати на виборах президента України. Це рекордна кількість учасників президентських перегонів за всю історію незалежної України.

Віталій Портников: Кількість зареєстрованих кандидатів з 1991 року по 2019 роки змінювалася так: 1991 – 6, 1994 – 7, 1999 – 13, 2004 – 24, 2010 – 18, 2014 – 21... У 1991 році виборці знали практично всіх кандидатів на посаду президента. Там були відомі прізвища. Зараз не знають, мені здається, 80% тих, хто зареєструвався. Що взагалі відбувається? Навіщо така кількість народу? До речі, 44 – це тільки зареєстрованих, бажаючих було більше.

Ваша Свобода | 44 кандидати у президенти. Як кількість впливатиме на якість

Оксана Ставнійчук: Всього подавали документи на реєстрацію 91 кандидат. Є 16 народних депутатів, які вирішили балотуватися в президенти.

Ми проаналізували декларації основних кандидатів – майже у всіх є сума для застави у 2,5 мільйони, навіть якщо обраховуємо лише їхні декларації 2017 року. Цих грошей немає ні в доходах, ні у грошових активах у Кошулинського, Мороза, Ківи і Добродомова.

Насіров – один із найзаможніших кандидатів. Його грошові доходи і активи – 75 мільйонів гривень. До речі, свою заставу з суду він теж вніс у декларацію. 75 мільйонів гривень – стільки, навіть менше, коштувала офіційна кампанія Тимошенко на попередніх президентських виборах.

(Повна версія програми)

– Пане Шевченко, завжди про технічних кандидатів говорили, як про певних дублерів, які допомагають провідним кандидатам зменшувати шанси своїх конкурентів під час виборів. Але з’явилася нова ідея, що технічні кандидати можуть ще й торгувати місцями у комісіях. Звідки й така величезна недовіра до підсумків виборів, що продаж місця стає просто політичним бізнесом в Україні більше, ніж будь-який інший бізнес.

​Тарас Шевченко: Є питання, чи правильно збудована виборча система, щоб працювала на користь громадян. Мають бути фільтри, щоб йшли лише серйозні кандидати. У більшості країн це або пріоритетне право парламентських партій, або збирання певної кількості підписів. У нас раніше теж так було і кандидатів було менше. Потім змінили виключно на грошову заставу. Зараз говорять: застава 2,5 мільйони – може, й багато, але дивіться скільки кандидатів – давайте піднімати ще. Це дуже неправильна і лінійна логіка. До речі, на виборчій кампанії майже ніхто свої гроші не витрачає – гроші беруться десь.

Оксана Ставнійчук, парламентський аналітик руху «Чесно» і Тарас Шевченко, директор Центру демократії і верховенства права.

Є хибний стимул – це право кожного кандидата делегувати у ЦВК членів. Ми заохочуємо таким чином кандидатів реєструвати технічних кандидатів, бо це надає певні переваги, і відбувається змагання, хто більше технічних заведе.

Значно кращим і ефективнішим фільтром для кандидатів у президенти була б імплементація французької моделі, коли кандидат в президенти має зібрати підписи (якщо це переймати на українські реалії) від народних депутатів України або від депутатів облради. Ми вважаємо, що має бути десь між 50 і 100 депутатів обласного рівня і Верховної Ради. Фільтр грошей не є фільтром для багатіїв, але є фільтром для умовного класного професора з університету. Хибність всієї виборчої моделі – вона зав’язана на великі гроші. Без великих грошей чи доступу до когось, хто їх має, на українських виборах немає чого робити взагалі.

Кількість кандидатів на виборах президента України у різні роки

Кандидати, які мають багато грошей (Насіров й інші кандидати), які можуть заливати телевізійною рекламою – це вплив на свідомість. Він набагато більший, ніж питання скандалу, який виник цими днями з колишнім журналістом-розслідувачем Дмитром Гнапом.

Прикрий випадок саме зі збором заставних коштів для Гнапа. 2,5 мільйони – велика сума. Її збирали, закликаючи всіх здавати кошти. Велика кількість активних громадян взяла на себе цю відповідальність. А буквально через декілька днів виникло питання саме довіри і цінностей, чесності. Чи будуть готові в майбутньому українці робити пожертви і підтримувати політичні партії?

– Пане Фесенко, у нас будуть спостерігачі на виборах, у нас більш прозорі вибори, ніж були раніше, але те, що ось така кількість людей немов би готова робити бізнес на місцях у виборчих дільницях, говорить про те, що рівень недовіри між провідними кандидати величезний. Звідки вона взялася у 2019 році?

Володимир Фесенко: Недовіра була завжди. А зараз конкуренція дуже гостра і політична ситуація достатньо напружена. А те, що треба контролювати голосування, то це реалії, як мінімум, останніх 20 років.

Що ж до «технічних» кандидатів, то є розмежування. Є «технічні» кандидати, які відразу входять до орбіти окремих фаворитів, через них заводитимуть своїх людей у виборчі комісії, а є кандидати, які будуть одночасно і себе рекламувати, і приторговувати місцями у виборчих комісіях. Практика торгівлі місцями у виборчих комісіях – це давній бізнес.

– В опитувані Радіо Свобода люди не говорять про професіоналізм кандидата, за якого будуть голосувати. І це до певної міри катастрофа політичної культури. Пане Фесенко, ваш коментар.

Володимир Фесенко: ​І Петро Порошенко, і Юлія Тимошенко є люди дуже компетентні. Але у них в обох найвищий антирейтинг. Арсеній Яценюк, який був ненайгіршим прем’єр-міністром, але розчарування торкнулося і його. Хоча він дуже компетентний. Зараз попит не стільки на компетенцію, стільки на те, щоби це була нова людина, антисистемна (багато хто у цьому бачить Зеленського), або щоб ця людина була порядною, що пов’язано з темою корупції, з тим, що майже всіх політиків звинувачують, що вони мають якийсь зиск від політики.