«Україна та Росія наближаються до нового конфлікту навколо транспортування газу, подібного до того, що стався у 2009 році», – прогнозує уповноважений Чехії у справах енергетичної безпеки Вацлав Бартушка. В ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода він наголошує, що в цьому разі обидві сторони постраждають, так само, як і під час конфлікту десятилітньої давності, у вирішенні якого він брав участь як один з переговірників від Європейського союзу.
Минає 10 років з того часу, як Україна і Росія підписали угоду про постачання газу в 2009–2019 роках. Цей документ 19 січня 2009 року підписали керівники «Нафтогазу» і «Газпрому» за підсумками переговорів тодішніх прем’єр-міністрів України Юлії Тимошенко та Росії Володимира Путіна.
Тодішні прем'єр-міністри України і Росії, Юлія Тимошенко і Володимир Путін, після підписання газової угоди між «Нафтогазом України» і «Газпромом». Москва, 19 січня 2009 року
Це сталося після майже двотижневого протистояння з відключенням постачання газу до України з Росії через заборгованість та погрозами з боку України, що вона почне відбирати газ, призначений для європейських споживачів. У результаті 18 країн Європи заявили про падіння тиску в системі, чи ж повне припинення надходження російського газу через Україну.
У складі делегації ЄС, яка домовлялася тоді зі сторонами конфлікту, був чеський посол з особливих доручень у справах енергетичної безпеки Вацлав Бартушка. Його країна саме перебрала головування у Європейському союзі, тож саме їй випало вирішувати цей конфлікт.
– Пане посол, Україна і Росія досі перекидають один на одного провину за той конфлікт, який коштував репутації обом сторонам. Чи зараз, по десяти роках ви можете сказати, чия насправді була вина у тому, що європейці залишилися без газу?
Обидві країни були переконані, що вони зможуть домогтися кращих умов, якщо для цього візьмуть Європу в заручники
– Думаю, що криза 2009 року була спільним продуктом Росії та України. Обидві країни були переконані, що вони зможуть домогтися кращих умов, якщо для цього візьмуть Європу в заручники. І через це програли обидві країни.
– Коментуючи домовленість, якої вдалося досягти тоді прем’єр-міністр Росії Володимир Путін сказав, що попри цю угоду, потрібно будувати альтернативні маршрути транспортування російського газу європейським споживачам. І тоді ідея газопроводу «Північний потік» перейшла в стадію практичної реалізації в квітні 2010 року. Реалізувавши цей проект, Росія перейшла до будівництва другої лінії газогону в обхід України, «Північний потік-2». Як Ви ставитеся до цього проекту, в якому передбачається і участь Чехії?
Ми винесли урок з кризи 2009 року, і в 2017 році через територію України та Словаччини до Чехії надійшло 0,7% природного газу
– Для Чеської Республіки та для більшої частини Європи це вже справа минулого. Ми винесли урок з кризи 2009 року, і тепер для вашої інформації можу сказати, що в 2017 році через територію України та Словаччини до Чехії надійшло 0,7% природного газу. Натомість 99,3% газу надійшло з Німеччини. Це був газ, який надходить до Німеччини, і через Німеччину до нас, до Франції та до інших країн. Тож тепер від українського транзиту залежить тільки частина країн на Сході Європи – Словаччина, Угорщина, Болгарія та країни, які не належать до ЄС – Сербія та Молдова.
Your browser doesn’t support HTML5
«Ми винесли урок з кризи 2009 року» – уповноважений Чехії у справах енергетичної безпеки (відео)
– Європейський союз не є одностайний щодо цього газогону. Ваші сусіди на сході, Польща та Словаччина виступають проти його будівництва. Чи Чехія його підтримує?
Заради наших європейських сусідів та заради самої України ми б хотіли зберегти транзит через Україну
– Чехія від самого початку заявляла, що газогін має відповідати європейським правилам, а він відповідає, що він має бути узгоджений з європейським законодавством, а він відповідає. Також ми виступаємо за те, щоб був збережений транзит через територію України та Польщі, тому що ми б хотіли, щоб з Росії вело три транзитні шляхи, а не лише один, той, щоб по дну Балтійського моря, але одночасно ми говоримо, що для нас це не так важливо, бо ми повністю переорієнтували наші газові потоки. Разом з тим, заради наших європейських сусідів та заради самої України ми б хотіли зберегти транзит через Україну.
– У 2009 році представники ЄС говорили, що Європа готова до використання українських газосховищ, «проте все залежатиме від того, чи створять українці належні умови, щоб газовий сектор відповідав європейським нормам прозорості і чіткого поділу між транспортуванням і зберіганням газу». Україна виконала ці умови. За потоками газу, що заходять і виходять з української ГТС, можна стежити в онлайн режимі. Чи готові європейські країни, зокрема Чехія, до того, щоб використовувати українські газосховища для зберігання свого надлишкового газу?
– Чеська Республіка має сховища газу на своїй власній території. Вони покривають більше, ніж третину нашого річного споживання газу. Ми маємо один з найвищих показників пропорції потужностей зберігання щодо обсягу споживання на рік. Тож нас ця пропозиція не цікавить, але вона може цікавити інші країни Європейського союзу.
– Не так після кризи 2009 року, як після початку воєнної агресії Росії, Україна перестала купувати газ з Росії. Але разом з тим транзит газу до Європи з Росії – це важлива частина українських надходжень, які вона може втратити у зв’язку з побудовою обхідних шляхів. Чи, на вашу думку, це питання вдасться владнати з Росією, адже угода про транзит, підписана в 2009-му, завершує свою чинність в кінці цього року?
Якщо буде новий конфлікт між Україною і Росією в 2020-му, обидві країни програють
– Ми переконані, що так само, як у 2009 році, так і зараз, Росія та Україна наближаються до якогось нового конфлікту щодо транзиту газу через територію України напередодні 2020 року. Тож, можливо, за рік ми зустрінемося знову. Думаю, що і зараз обидві країни переконані, що зможуть вибороти для себе кращі умови, і думаю, що обидві помиляються. Якщо буде новий конфлікт між Україною і Росією в 2020-му, обидві країни програють. Але нас це вже не буде стосуватися.