«Діяльність отця Петерса заслуговує на найвище визнання». Як німець, монах УГКЦ рятував євреїв у Львові

Німець Йоан Петерс, який був монахом Студійського уставу Української греко-католицької церкви, як розповідають дослідники, врятував у Львові в роки Другої світової війни понад 15 євреїв. Він був директором взуттєвої фабрики «Солід» у час німецької окупації, де шевцями працювали євреї з гетто, а їхніх рідних вдалося переховати. Йоана Петерса називають незвичайним чоловіком, який був довіреною особою митрополита Андрея Шептицького, несправедливо забутим і очорненим опісля війни.

Сьогодні у Львові на вулиці Шевській нічого не нагадує про те, що у 1942-1944 роках у підвалах будинку під номером 16 діяла взуттєва фабрика «Солід». І потай у ній монахи-студити, як розповідають дослідники, за вказівкою братів Андрея і Климентія Шептицьких та отця Йоана Петерса, переховували євреїв-шевців та їхні сім’ї. А посвячені у порятунок львів’яни, наближені до церковних кіл, передавали через українських робітників харчі.

Нині пивниці на тодішній вулиці Трибунальській використовуються у комерційних цілях готелю. Але нові власники будівлі зберегли маленьке віконечко, яке виходить у внутрішній двір, звідки у підвал потрапляло трішки світла. Воно єдине нагадування про ті страшні часи і про не втрачену людяність.

Місце розташування взуттєвої фабрики. Нині вулиця Шевська у Львові

Пивниця, де була взуттєва фабрика

«Про те, що відбувалось на фабриці, знало мало людей. Там працювали робітники трьох категорій: українські робітники, монахи-студити і євреї-шевці, які працювали за винагороду. Але їм були не так важливі гроші, що платили монахи-студити, а картки, що підтверджували їхню зайнятість у робітничому процесі. Бо гетто перевіряли, якщо хтось не був корисний, то його чекала смерть. По суті, кожен підприємець, який брав євреїв на роботу, рятував їх. Я просто не уявляю, як монахи-студити заховали 16 євреїв, коли прийшло на фабрику Гестапо? Йоан Петерс, окрім того, що переховував євреїв на «Соліді», де був директором, він ще й ховав їх у друкарні «Студіону» на Петра Скарги.

Там були чоловіки, яких потім перевели в Унів. Єврейські та українські джерела щодо числа врятованих євреїв отцем Петерсом трішки різняться. Володимир Гординський, Лаврентій Кузик, Курт Левін у своїх споминах кажуть про 16 осіб, а в «Яд Вашемі» називають трішки меншу кількість. Отець Петерс повністю залишається загадкою. Ми про нього майже нічого не знаємо», – говорить науковець, дослідник тематики порятунку євреїв монахами-студитами в роки Голокосту Юрій Скіра.

Німець-романтик

Чому німець обрав Греко-католицьку церкву? Чи справді був відданий братам Шептицьким?

Доля привела отця Йоана Петерса, який походив із Німеччини, у Львів у 1933 році, коли він вже здобув теологічну освіту. Він цікавився вченням отців Східної церкви і, звісно, знав про братів Андрея і Климентія Шептицьких, хотів із ними познайомитись, щоб більше дізнатись про розвиток східного християнства.

Така зустріч відбулась влітку 1933 року і вплинула на його долю. Молодий німець став новіціятом Унівської лаври і у 1937 році склав монаші обіти, взявши ім’я Іван, і став отцем-протоігуменом Студійського уставу. Українська монаша спільнота була для нього рідною, розовідають науковці, він вивчив українську мову.

Брати Шептицькі доручили отцю Петерсу створити бібліотеку візантиністики у Львові. Він відповідав за будівництво спеціального приміщення – «Студіону».У той час здобув довіру братів Шептицьких.

Брати Андрей і Климентій Шептицькі

Отцю Петерсу, громадянинові Німеччини, тривалий час закидали те, що він мав добрі стосунки із німецьким консулом у Львові, а це, мовляв, була розвідувальна діяльність. Врятований братами Шептицькими син львівського рабина Курт Левін у своїх споминах відкидає такі звинувачення. Він пише, що документально підтверджено, що Йоан Петерс щиро служив церкві, використовував своє німецьке громадянство та привілеї, щоб допомогти іншим, ризикуючи власним життям. Німецький дипломат порадив ієромонаху виїхати з Польщі у 1939 році. Брати Шептицькі благословили цей виїзд, і отець Петерс мав організувати монаше студитське життя у Німеччині. Коли німецькі війська увійшли у Краків, то Йоан Петерс очолив відділ у справах Греко-католицької церкви при уряді генерал-губернатора Ганса Франка (був засуджений за воєнні злочини). Однак, як пише Курт Левін, «Петерс не зізнався, що він – католицький священик, оскільки ті не мали права виїжджати за межі німецького Райху. Петерс допомагав греко-католикам на окупованих територіях, бачив, що робить нацистський кат Ганс Франк, і чекав свого часу».

Підприємництво рятувало людей

У 1941 році отець Йоан Петерс звільнився з німецької адміністрації і повернувся у Львів, продовжуючи монаше служіння, а для німецької влади він був підприємцем і розпочав діяльність як громадянин Німеччини. Властиво, «Дойтше Шуфабрік Золід» була взуттєвою фабрикою монахів, завдяки якій студити мали матеріальне забезпечення і могли допомагати людям, зокрема рятували євреїв. Йоан Петерс отримував замовлення на постачання взуття для Вермахту.

Також отець Петерс займався ще однією підприємницькою діяльністю – друкував бланки для Вермахту. Він дістав друкарський верстат, який перевіз у Святоюрський собор. Тому вдалося у час німецької окупації друкувати пастирські послання митрополита Шептицького, молитовники. Згідно зі споминами Курта Левіна, українські націоналісти змогли переконати працівників друкарні, і ті вночі надрукували антинімецькі листівки. Гестапо легко з'ясувало, де їх видали. Отець Петерс був заарештований і потрапив у тюрму на Лонцького у Львові, де сидів до липня 1943 року. Під час слідства було встановлено, що Петерс – греко-католицький священик. Його на страту відправили у Дюссельдорф, але через втрату документів він потрапив у концтабір для духовних осіб – «Дахау», де перебував до завершення війни.

«Петерс є цікавою особою, бо до кінця незрозумілі його зв’язки з Абвером (орган армійської розвідки та контррозвідки Німеччини у 1928–1945 роках – ред.). Цю тему ще варто дослідити в німецьких архівах. Шиндлер є іконою, людина, яка мала фабрику, була нацистом, але він герой. А ми маємо українського студита – отця Петерса – свого Оскара Шиндлера у Львові, а не можемо до кінця вивчити. Постать Петерса є ключем у дослідженні історії студитів, зокрема сторінки порятунку ними євреїв. Святоюрський собор, фабрика «Солід», Свято-Іванівська лавра у Львові – це одне ціле», – говорить Юрій Скіра.

Випробування після війни

Після Другої світової війни життя отця Петерса було дуже складним. Він одразу почав просувати справу беатифікації митрополита Андрея Шептицького і реалізовувати його прохання – будувати Східнохристиянський центр у Німеччині. Це спричинило конфлікт як з окремими українськими греко-католицькими священиками, так і з німецькими єпископами. Отця Петерса намагались очорнити і позбавити священичого сану. Всі закиди були вигадані та дивні, зазначають дослідники, але він переміг у цій «брудній» проти нього справі і залишався до кінця вірним справі братів Шептицьких. А центр таки збудував за гроші німецького уряду, чим роздратував німецьких єпископів. Йоан Петерс дуже багато знав, був довіреною особою братів Шептицьких, очевидно, що це було причиною розлюченості щодо нього окремих українських греко-католицьких духовних осіб. Бо він знав причину їхнього виїзду зі Львова. Курт Левін допоміг повернути чесне ім’я студитові Йоанові Петерсу. Звісно, вивчення німецьких документів, власного архіву отця Петерса відкрило чимало цікавих речей.

«Постать отця Йоана Петерса є ключовою у дослідженні питання порятунку галицьких юдеїв братами Шептицькими – митрополитом Андреєм і отцем Климентієм. Німець за походженням, греко-католик і монах-студит – це не тільки оригінальне поєднання певних статусів у суспільстві, але також і певні можливості у часи німецької окупації. Завдяки отцю Петерсу навколо братів Шептицьких творились юридичні структури (як приклад, шевська фабрика чи друкарня), які часто ставали завісою для справжніх дій – порятунку від заглади людей. Власне, його німецьке походження давало можливість це організовувати. Як монах-студит, католик східного обряду, отець Петерс, перебуваючи під сильним впливом братів Шептицьких, сформував у собі своєрідний світогляд, що, безперечно, призвело до безстрашності, ризику та безкорисливості у страшні часи Голокосту.

Підтвердженням жертовності отця Петерса є переслідування, яких він зазнав він фашистської влади та кілька років ув’язнення у концтаборі «Дахау». Для дослідників ця постать повинна стати надзвичайно цікавою, позаяк у післявоєнний період він продовжував свою діяльність на Заході, але вже в контексті порятунку серед українців духовної спадщини братів Шептицьких і розвитку локальних структур Греко-католицької церкви у середовищах українців у діаспорі. Поряд із братами Шептицькими діяльність отця Петерса заслуговує на найвище визнання та увіковічення в історії українського краю», – вважає дослідник спадщини та життя братів Шептицьких, науковець Іван Матковський.

Отець Йоан Петерс завершив свій земний шлях у 1995 році, будучи священиком однієї із римо-католицьких парафій у Баварії. Хоч і вийшов із чину студитів, він до кінця життя був вірним ідеям братів Шептицьких, пропагував їх і завжди допомагав українцям.