Новіков: відмова Трампа та інших лідерів зустрічатися з Путіним – найдієвіші санкції

Гості програми «Ваша Свобода»: Іван Ліщина, урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини; Ілля Новіков, адвокат командира катеру «Бердянськ» Романа Мокряка; Михайло Чаплига, колишній представник уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

Україна подала до Європейського суду з прав людини заяву проти Росії через порушення прав полонених українських моряків. На цей час українська держава вже має на розгляді в цьому суді п’ять міждержавних заяв проти Росії, пов’язаних з російською агресією у Криму і на сході України.

Ваша Свобода | Полонені моряки: Україна судиться з Росією

Інна Кузнецова: Пане Ліщина, у заяві вказано про порушення за деякими статтями конвенції. Що саме? І наскільки цей позов до Європейського суду з прав людини може пришвидшити щось?

​Іван Ліщина: Щодо порушення прав людини є два головні епізоди – напад на українські кораблі, розстріл їх з відповідної зброї, захоплення і поводження з українськими моряками після захоплення. Ніхто, на щастя, не був вбитий. Тому чи можемо казати, чи є порушення права на свободу життя, яке передбачене Європейської конвенцією? Доводимо, що може, бо сам процес захоплення був так побудований, така зброя застосовувалася і таким чином застосовувалася, що те, що ніхто не вбитий – це, скоріше, випадковість. Стрільба велася по силуету корабля, тобто не перед чи по гвинтах. Кораблі ці невеличкі – кілька влучень призвели б до загибелі людей. Стаття 2 має бути застосована, на наш погляд.

(Повна версія програми)

Стаття 3 в даній ситуації додаткова до статті 2. Якщо Євросуд не встановить підстав, щоб застосувати статтю 2, то на тих же ж фактах можна побудувати позицію по статті 3. Є порушення статті 2, бо, окрім того, не було юридичних підстав, щоб відкривати вогонь по українських кораблях. Ми не знаємо, скільки вони їх там триматимуть, на яких підставах. Тобто зараз знаємо, але чи зміниться позиція Росії в якийсь момент взагалі – не знаємо. Нам треба вибудовувати чітку юридичну стратегію з цього приводу. Ми захищаємо своїх громадян всіма можливими способами.

Іван Ліщина, урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини

Європейський суд досить серйозно ставиться до пришвидшення цього процесу. Не думаю, що цю справу Євросуд затягуватиме – вона є досить очевидною з точки зору фактажу.

Утримання українських військових у якості ординарних злочинців – дуже очевидне порушення зобов’язань Російської Федерації за ІІІ Женевською конвенцією щодо прав військовополонених. Чим довше він (Путін – ред.) це робить, тим більше буде до нього питань і, напевне, тиску з боку міжнародної спільноти. Дуже очевидно, що моряків не треба було захоплювати.

Можемо сподіватися, що в якийсь момент відбудуться переговори, в рамках яких моряки будуть звільнені. Але, з іншого боку, Росія – своєрідна країна, в якій ти ніколи не знаєш, до чого це призведе, який буде результат, тому треба готуватися до найгіршої ситуації, коли всі ці переговори не дадуть будь-якого результату, маємо зробити все, щоб Росії довелося стати перед тиском з боку Комітету міністрів Ради Європи щодо виконання рішень Євросуду.

– Пане Новіков, як почувається Роман Мокряк? Як давно Ви в нього були? Як утримують хлопців?

​Ілля Новіков: Я бачив Романа 29 грудня. Тоді він почувався добре. Єдине питання, яке у мене було: як почуваються поранені члени його екіпажу? Для подальшої долі цієї справи, як реагуватимуть різні держави є першочерговим питанням – за яких обставин російською стороною було ухвалене рішення використовувати зброю?

Вже зараз є очевидним, що російський командир, який ухвалив таке рішення, знав, що стріляє не по анонімних порушниках кордону, а по моряках іноземної держави, і що зброя, яка була застосована – зброя, яка могла і, скоріш за все, повинна була призвести до втрат.Вони стріляли, розуміючи, що вб’ють. Це має бути розцінено як абсолютно особливі обставини ситуації. Росія намагається продемонструвати, що це звичайний прикордонний інцидент, яких багато, і не слід приплітати туди жодної політики. Вже зрозуміло, що це не так, і ніхто цієї ситуації сприймати так не буде.

Українські військові катери (видно напис «Бердянськ» на одному з них) у порту окупованого кримського міста Керчі

Усі моряки вимагають, щоб з ними поводилися відповідно до конвенції, яка забороняє військовополонених, зокрема, утримувати в приміщеннях тюремного типу, розлучати їх одне з одним, позбавляти права на носіння військової форми. Росія ж наполягає, що це звичайний кримінальний випадок, і не має наміру дотримуватися своїх зобов’язань за Женевською конвенцією щодо порядку поводження з військовополоненими. Вони у СІЗО «Лефортове», яке відоме спеціальним режимом ізоляції з усіх московських ізоляторів. Воно напряму підпорядковується Федеральній службі виконання покарань, але фактично контролюється ФСБ. Тому жодних сумнівів у тому, які наміри в Росії наразі стосовно українських моряків.

З боку України як держави абсолютно правильний хід – звернення до Євросуду. Він, судячи з усіх вже наявних ознак, надаватиме цій справі особливу пріоритетність, розглядатиме її як першочергову. Головна причина, чому слід докладати зусиль у цьому напрямку – щоб нам не довелося відповідати на питання, чому цього не зробили.

Водночас Євросуд навіть щодо тих справ, щодо яких демонструє бажання винести вирок у максимально стислі терміни, все рівно ці терміни обраховуються роками, а не місяцями. Це не найкоротший шлях вирішення питання.

Найкоротший шлях – політичний. Путін сказав: нічого не вирішуватиме, поки слідство не розбереться. Дехто з тих, хто вважає себе «знавцем таємної кремлівської мови», звернули увагу, що Путін сказав, що не суд розбереться, а слідство – нібито це якийсь знак, що після того, як завершиться слідство, можливий якийсь компромісний варіант.

Росія зайняла насправді досить дивну позицію, вказуючи, що всі, без винятку, 24 моряки, незалежно від їх звань, у змові одне з одним. Можливо, після тиску хоча б матросів і тих, хто явно виконував накази, відпустять вже на цьому етапі.

На Путіна досить незначне враження справляють санкції, які якимось чином сковують Росію як таку, і досить велике ті, що стосуються його персонально. Проста заява Трампа, що він не зустрічатиметься особисто з Путіним, поки усіх моряків не звільнять – це один з найпростіших, але водночас найбільш дієвих заходів. Якщо про те ж послідовно заявлятимуть інші лідери, зокрема європейських держав, можливо навіть не доведеться переходити до таких довгограючих заходів, як, наприклад, обмеження для російських кораблів.

Ілля Новіков, адвокат

– Пане Чаплига, ви критикували дії уряду стосовно захисту українських моряків. Які саме дії запропонували би Ви?

​Михайло Чаплига: Саме звернення до Євросуду з прав людини не є панацеєю. Але якби цього не зробили, то були б питання. Я критикував більше певний вид цинізму, коли дають надію там, де її наразі в принципі не існує. Наші відомства, різні інституції роблять речі, які повинні зробити, але толку від них нуль. Піаряться і кажуть, що це – величезний захист.

Єдине, що зараз може захистити наших моряків – це фахова юридична допомога, реалізація права на захист. Менше внутрішнього політичного піару на цьому всьому, а більше інформації, донесення до міжнародних партнерів. У тому числі двосторонні розмови з президентом Путіним.

Михайло Чаплига, колишній представник уповноваженого Верховної Ради з прав людини

Я не поділяю впевненість адвокатів в тому, що їхня стратегія, що вони – військовополонені, сильно допоможе. Тут є тільки єдине політичне рішення. Якщо хочемо їх раніше отримати додому, то треба максимально пришвидшити або суд першої інстанції (Путін дуже чітко сказав, що без рішення першої інстанції не відпустить, бо це підірве рештки легітимності його правової системи) і паралельно проводити перемовини, можливо, навіть формально у форматі залучення чи того ж Медведчука, чи напряму, чи через ту ж Туреччину, щоб після суду першої інстанції їх або помилували, або обміняли, або передали Україні.