Якщо ви активіст, який шукає способу передати непростий меседж у складному світі, вам потрібен «гачок» – щось, що може привернути увагу у візуально захопливий спосіб, який легко впадає до ока і запам’ятовується у всіх культурах. Що може бути простішим від асоціації з певним кольором? Так само, як демонстрації у Франції, які тривають уже понад місяць, «побудовані» навколо «жовтих жилетів», так і попередні рухи у світі і, зокрема, й Помаранчева революція в Україні у 2004 році, прив’язали себе до певних кольорів, щоб зробити своєрідний яскравий меседж.
Які політичні рухи у світі формували свої меседжі навколо кольору? Агентство The Associated Press підготувало короткий огляд кількох із них у зворотному хронологічному порядку, від останніх подій.
Париж, 1 грудня 2018 року
Протест ЖОВТИХ жилетів. Франція, 2018 рік
Акції протесту «Жовті жилети», які охопили Францію, почавшись із блокування автошляхів від Провансу до Нормандії і переросли у масові протести у Парижі, тривають уже понад місяць. Зокрема, й на ці вихідні – у суботу, 15 грудня, – по всій Франції в мітингах брали участь 35 тисяч осіб, а в Парижі – близько 3 тисяч. За даними паризької поліції, затримали щонайменше 100 осіб. У попередню суботу затриманих було більше ніж тисячу. Протести сколихнули країну і змусили президента Емманюеля Макрона боротися за збереження контролю і йти на поступки.
Об’єднувальним кольором протестувальників насправді є люмінесцентний жовто-зелений колір жилетів безпеки, які усі французькі водії повинні мати у своїх транспортних засобах для випадку, якщо з ним буде проблема. Ці жилети становлять для багатьох французів дратівливий, нав’язливий символ державного примусу – відтак протестувальники використали цей одяг, щоб передати на найвищий рівень свій гнів на високі податки та інші скарги.
Скупчення яскравих добре видимих жилетів на заблокованих дорогах у містах, містечках і селах по всій Франції діють як маяк для імовірних послідовників руху, особливо якщо протести відбуваються у темну пору доби. Коли демонстрації переходять у насильство, яскраві жилети також роблять протестувальників легкою мішенню для поліції.
Буенос-Айрес, 10 квітня 2018 року
ЗЕЛЕНИЙ рух за право на аборт. Аргентина, 2018 рік
Батьківщину папи Римського Франциска цього літа охопила хвиля масових демонстрацій за легалізацію абортів. Учасники протестів на вулицях міст Аргентини одягали на шию зелені хустинки – як символ руху за право переривання вагітності. Незважаючи на те, що ця країна на хвилі протестів за права жіноцтва була ближче, ніж будь-коли, до легалізації абортів, у серпні законодавці в Буенос-Айресі проголосували проти законопроекту, який би дозволив переривати вагітність протягом її перших 14 тижнів. Жіночі групи в Латинській Америці все ж пообіцяли далі боротися за право на аборт.
Гонконг, 2014 рік
ЖОВТІ парасольки. Гонконг, 2014 рік
Жовтий колір був тісно пов’язаний із масовими протестами за демократичні реформи у Гонконзі, відомими під назвою «Парасольковий рух» чи «Революція парасольок». Ці предмети дали назву рухові через те, що їх використовували як захист від перцевого спрею і сльозогінного газу.
Прихильники руху носили жовті стрічки, а величезний жовтий банер із вимогами справжнього загального виборчого права для всіх був вивішений зі знаменитої Лев-Гори. Чому жовтий колір став символом цих протестів і демонстрацій? Пояснення різняться. Дехто з тих, хто відстежує ці процеси, знаходить відповіді у демократичних протестах 1980-х років – тоді цей колір запозичили у філіппінських протестувальників, які вигнали з країни свого диктатора Фердинанда Маркоса.
Іран, 2009 рік
ЗЕЛЕНИЙ рух. Іран, 2009 рік
Найбільші протести в Ірані з часів Ісламської революції 1979 року почалися зі суперечливого переобрання на новий термін президента Махмуда Ахмадінежада. Його політичний суперник на виборах – реформатор Мір-Хосейн Мусаві – обрав зелений колір для своєї кампанії, яка закликала до змін у рамках теократії Ірану.
В ісламській традиції зелений колір є улюбленим. Інші пов’язують його з природою. Поет Егбал Мансурян підігрівав натовп на одному з мітингів на підтримку Мусаві віршем: «Хай знов зазеленіють наші життя, хай знову піде дощ, хай знов прийде до нас надія».
Ті, хто протестував проти перемоги Ахмадінежада на тлі широко розповсюджених тверджень про фальсифікацію виборів, прийняли цей колір.
Силовики Ірану врешті-решт застосували силу для придушення демонстрацій, у результаті цих дій десятки людей загинули, тисячі були заарештовані, ще інші, потрапивши до в’язниць, зазнали катувань.
М’янма, 2007 рік
ШАФРАНОВА революція. М’янма, 2007 рік
Буддійські ченці були в авангарді масових протестів у 2007 році проти військового керівництва М’янми, а колір їхнього вбрання став причиною популярної назви руху – Шафранова революція.
Рішення уряду про підвищення цін на паливо спричинило демонстрації по всій країні. За повідомленнями, лише в Мандалаї – духовному центрі М’янми – близько 10 тисяч ченців узяли участь в антиурядовій ході. Протести були жорстоко придушені.
Серед населення М’янми, раніше відомої як Бірма, близько 90% буддистів, а традиція політичної активності серед ченців цієї країни походить щонайменше з 1920-х років – тоді вони були тісно пов’язані з рухом, який домагався подолання колоніальної залежності Бірми від Великої Британії.
Таїланд, 2006 рік
ЖОВТІ сорочки і ЧЕРВОНІ сорочки. Таїланд, 2006 рік
У Таїланді жовті й червоні сорочки представляють дві супротивні політичні фракції: відповідно, супротивників тодішнього прем’єр-міністра Таксіна Чинавата і його прихильників.
Жовті сорочки походять від кольору, пов’язаного з тодішнім королем Пуміпоном Адульядетом. Тоді святкування з нагоди 60-річчя перебування короля на престолі збіглися з протестами, які вимагали від Таксіна Чинавата залишити посаду через звинувачення у зловживанні владою, і лідери протесту очолили рух жовтих сорочок.
Червоні сорочки виникли у відповідь після того, як Таксін Чинават був скинений у вересні 2006 року в результаті військового перевороту. Червоний – це один із кольорів тайського прапора, який символізує «народ» як один із трьох стовпів Таїланду – разом із релігією (представлена білим кольором) і монархією (синій).
Київ, 2004 рік
ПОМАРАНЧЕВА революція. Україна, 2004 рік
Помаранчевий був кольором кампанії Віктора Ющенка – основного кандидата від опозиції на президентських виборах в Україні восени 2004 року, коли сама природа кольорами осіннього листя «підтримувала» цю кампанію. Його прихильники протестували проти фальсифікації результатів виборів, за якими, як оголосили офіційно, переміг провладний кандидат Віктор Янукович. Незгодні з цими результатами вийшли на вулиці і площі з помаранчевою символікою – цей протестний рух отримав назву Помаранчева революція.
Масові протести змусили владу анулювати результат і оголосити повторне голосування, в якому Ющенко переміг. Росія тоді звинуватила країни Заходу у підтримці цих протестів в Україні, а помаранчевий колір став символом політичного протесту і в самій Росії, і в інших країнах колишнього СРСР.
Червоний колір був і кольором кампанії республіканця Дональда Трампа. 2016 рік
СИНІ штати, ЧЕРВОНІ штати. США, 2000 рік
Поняття «синіх» і «червоних» штатів у Сполучених Штатах виникло в період після оскарження результатів президентських виборів 2000 року – тоді телевізійні мережі використовували ці кольори, позначаючи візуально на мапі, кому з двох кандидатів віддали свою перевагу окремі штати. Ті штати, які підтримали кандидата від Республіканської партії Джорджа Вокера Буша, замальовували на мапі червоним кольором, а ті, які віддали перевагу кандидатові від Демократичної партії Елу Ґору, який на той час був віце-президентом, – позначали синім кольором.
Ідея вибору кольорів не належала самим партіям (раніше бували випадки, коли їх позначали цими ж кольорами навпаки), але того року ці два кольори американського прапора почали символізувати саме ці дві політичні сили.
Нині, майже через два десятиліття після тих виборів, далі точаться розмови про «червоні» та «сині» штати, навіть подекуди використовують назви «червона Америка» і «синя Америка». І цей зв’язок між партіями і відповідними кольорами далі посилюється – аж до того, що деякі політичні діячі-чоловіки з обох сторін намагаються не носити краваток із кольорами, які символізують колір партії їхніх опонентів.
Жовту революцію щороку святкують у Філіппінах
ЖОВТА революція. Філіппіни, 1986 рік
Коли лідер філіппінської опозиції Беніньо «Ніной» Акіно-молодший прилетів додому 21 серпня 1983-го після років, проведених у вигнанні, демократичні активісти у жовтих сорочках, сукнях, капелюхах і з жовтими стрічками зібралися в аеропорту Маніли – його рідного міста, – щоб вітати його.
На цей колір надихнула американська поп-пісня, яка була одним із найбільших хітів продажу в 1973 році, – «Tie a Yellow Ribbon Round the Ole Oak Tree» («Пов’яжи жовту стрічку на старому дубі») – про колишнього ув’язненого, який цікавиться, чи він усе ще бажаний удома.
Акіно був застрелений там же, на летовищі, і це зухвале вбивство спричинило масові протести. Внаслідок цих ненасильницьких протестів авторитарний лідер Філіппін Фердинанд Маркос через три роки по тому – у 1986 році – був усунутий від влади і змушений був залишити країну.
Підтримане військом повстання також назвали Жовтою революцією через колір, який об’єднав велику кількість протестувальників із усіх верств суспільства.