Західні спостерігачі стежать за ситуацією в Україні напередодні виборів і уважно придивляються до кандидатів у президенти. 56-річна Юлія Тимошенко – в центрі особливої уваги, адже саме вона є серед лідерів президентського рейтингу. Видання Politico внесло її у список із 28 людей, які вплинуть на Європу наступного року, але поки незрозуміло, в який бік Тимошенко рухатиметься. Політолог Андреас Умланд у статті для аналітичного центру Atlantic Council перераховує кілька причин, чому президентство Тимошенко може виявитися не таким вже поганим варіантом для Заходу. А видання The Wall Street Journal, тим часом, описує, як Тимошенко шукала у Вашингтона підтримки Заходу.
Тимошенко – лідер президентського рейтингу
Колишній прем’єр-міністр України та лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко наразі є серед лідерів президентського рейтингу.
Відповідно до соціологічного дослідження електоральних настроїв населення щодо виборів президента у першому турі, якби вибори президента відбувалися б вже у листопаді, то за Юлію Тимошенко проголосували б 21,2% виборців (серед тих, хто визначився з кандидатом). За Володимира Зеленського – 14,6%, за Петра Порошенка – 11,6%.
Про це повідомляє Київський міжнародний інститут соціології, опитування було проведене в період із 23 листопада по 3 грудня.
Як Тимошенко може вплинути на Європу?
Щороку брюссельське видання Politico складає список із 28 людей, які вплинуть на Європу наступного року. Юлія Тимошенко – наразі одна з них.
Не лише майбутнє України пов’язане з її політичними амбіціями. Україна перебуває у стані війни, тож участь Тимошенко в президентській кампанії передбачає наслідки, що виходять далеко за межі кордонів України, зауважують автори. Якщо вона виграє вибори, це може змінити геополітичний порядок – в тому числі відносини між Росією та Заходом, зауважують вони.
Ніхто не знає, куди заведе Україну Тимошенко: як обіцяє, в бік ЄС та НАТО, чи в бік Москви – в чому її звинувачують критики, мовляв вона це вже робила раніше. Якщо вона виграє вибори, від неї буде залежати припинення війни з Росією. Відповідальність за відновлення миру в Європі також буде в її руках, мовиться в аналізі.
В країні, яка страждає від корумпованої спадщини радянського комунізму та розбитої економіки, кампанія Тимошенко побудована «на хлібі і маслі»: освіта, пенсії, робочі місця, ціни на газ та електроенергію, охорона здоров’я та, звісно, боротьба з корупцією.
Проте її кампанія містить чимало суперечностей, але цим навряд чи когось здивуєш у країні, яка давно стомилася від невиконаних обіцянок, пишуть автори. Наприклад, вона обіцяє відновити економіку, але при цьому виступає проти великих кредиторів України, зокрема Міжнародного валютного фонду, шляхом відміни різкого підвищення тарифів на побутовий газ. Або ж вона хоче досягти миру з Росією з позиції сили, водночас поставити Україну на шлях членства як в ЄС, так і в НАТО.
«Як і інші великі акули в українському бізнесі та політиці, Тимошенко побудувала статки в безжальному та корумпованому бізнесі природного газу. Її називали «газовою принцесою». Її колишнього бізнес-партнера та політичного союзника Павла Лазаренка, який також був прем’єр-міністром, засудили у США за відмивання грошей та іншими звинуваченнями, пов’язаних із розкраданням близько 200 мільйонів доларів із бюджету України», – мовиться у статті.
Лідер партії «Громада» Павло Лазаренко та голова тіньового кабінету партії «Громада» Юлія Тимошенко під час з’їзду партії в Києві, 1997 рік
Тимошенко ніколи не пред’являли звинувачення щодо деяких злочинів Лазаренка. «Її опоненти у кращому випадку бачать її ланцюгом довготривалої корумпованої, олігархічної системи країни, і в гіршому випадку – секретним союзником Кремля, який намагається допомогти російському президенту Володимиру Путіну в його спробі підкорити Україну в перебудові Російської імперії», – пишуть автори.
«Західні держави, зокрема США, агресивно працювали, щоб запобігти її поверненню в політику після звільнення з в’язниці в 2014 році, вважаючи її перешкодою на шляху реформ», – йдеться в аналізі.
Багато що залежатиме саме від того, яка з версій Тимошенко виявиться справжньою. Але подобається вона комусь чи ні, Тимошенко визначатиме президентську гонку.
Бенджамін Ґаддат (дослідник в Hudson Institute): «Стара пісня», – йдеться на банері. «Нова зачіска».
Тимошенко – не так вже й погано для Заходу
Експерт Інституту євроатлантичного співробітництва, німецький політолог Андреас Умланд у статті для аналітичного центру Atlantic Council пояснює, чому президентство Тимошенко може виявитися не таким вже й поганим варіантом для Заходу.
По-перше, Тимошенко може стати першою жінкою-президентом у східнослов’янському світі. Це буде помітним досягненням у контексті культури православної християнської цивілізації, яка історично не підтримувала жіночу владу. (Першу жінку на посаду президента обрали в Грузії – ред.)
По-друге, Тимошенко за останні 20 років змогла вибудувати прозахідну партію «Батьківщина», що зміцнило українську демократію. Ця партія популярна не через особистість Тимошенко, але також і через свої соціально-економічні ініціативи. Ба більше, «Батьківщина» має діючі регіональні та місцеві відділення та є офіційним партнером Європейської народної партії – великої родини християнсько-демократичних партій в ЄС.
По-третє, хоча Тимошенко й належить до старої когорти призначенців Леоніда Кучми, вона все ж відрізняється від них, про що свідчать її ув’язнення – вона є опозиційним політиком, який втілює страх своїм опонентам через її рішучість, а не якусь винятково протиправну поведінку.
По-четверте, за останні місяці Тимошенко та її партія долучились до серії добре організованих програмних конференцій, які дозволили участь у них широких кіл громадськості та проведення плюралістичної дискусії, каже Умланд.
Звісно, жодна з цих обставин не є гарантією гарного президентства Тимошенко. Запитання викликають джерела витрат на її політичні кампанії, і що це означатиме для її потенційного президентства. Та «з огляду на те, що вона, ймовірно, виграє, ці аспекти біографії Тимошенко можуть слугувати початковими для конструктивної дискусії між нею та українським громадянським суспільством та західними акторами», – зауважує Умланд.
«Тимошенко критикували через її популістську позицію, нереалістичні соціальні плани та, очевидно неконструктивну поведінку в парламенті. Однак таке не є незвичним і серед західних опозиційних партій, які перебувають поза урядом. Швидше за все, так само, як західні партії адаптуються після успіху на виборах, Тимошенко та її команда значно пристосують свої позиції, коли прийдуть до влади… Уряд Тимошенко, ймовірно, буде продуктивніше співпрацювати з МВФ, ЄС та іншими донорами, ніж можна припустити, виходячи з їхньої нинішньої передвиборчої риторики», – пише Умланд.
Тож Заходу слід придивитися до програми Тимошенко та налагодити з нею канал спілкування у новому вікні можливостей, вважає автор.
Тимошенко шукає підтримки в США
В американському виданні The Wall Street Journal, тим часом, описують візит Тимошенко до Вашингтона.
Колишній енергетичний магнат, яка майже два десятиліття перебуває при владі та поза владою, прагнула зобразити себе у Вашингтоні як надійного партнера проти російської агресії, мовиться у статті.
В інтерв’ю виданню вона зазначила, що колишній голова передвиборчої кампанії Дональда Трампа Пол Манафорт таємно найняв групу колишніх європейських лідерів у 2012 році, щоб дискредитувати її. Тож її мета не лише послабити будь-які побоювання США щодо її минулого, але й закликати США підтримати її ініціативу щодо дипломатичного врегулювання з Росією, якщо вона виграє вибори.
У зустрічах із провідними законодавцями, серед яких був спецпредставник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер, Тимошенко, за її словами, шукала підтримки США у вигляді конкретних дій, щоб відповісти на агресію Росії у Керченській протоці і домовитися про нове мирне врегулювання конфлікту, мовиться у статті.
У заяві Держдепартаменту, оприлюдненій минулої п’ятниці, йшлося, що Волкер та Тимошенко обговорили погляди США на останні події на сході Україні та у Чорному морі й мирне вирішення конфлікту для України.
Деякі американські чиновники, як і раніше, скептично ставляться до Тимошенко, в тому числі і через її минулі зв’язки із Лазаренком, засудженим у США через відмивання коштів, зауважує американське видання.
Тепер, коли Порошенко не зміг втілити в життя багато зі своїх передвиборчих обіцянок, це призвело до відродження політичних амбіцій Тимошенко, пише автор.