Три фільми на місяць. Приблизно із такою періодичністю у 2018 році виходили у прокат українські стрічки. Держава профінансувала їх на мільярд гривен, половину грошей дали на патріотичні фільми. Радіо Свобода розповідає про результати прокату українського кіно та реакції кінокритиків.
За даними компанії Media Resources Management, у 2018 році вже вийшли у прокат 32 українських фільми.
Цього року кількість українських фільмів рекордна, але український глядач, згідно із даними касових зборів, досі віддає перевагу закордонним стрічкам.
Лідери прокату
Найуспішнішою у прокаті стала стрічка «Скажене весілля» кінорежисера Влада Дикого, яка зібрала майже 2 мільйони доларів касових зборів.
Фільм отримав від Держкіно фінансову підтримку розміром 1 мільйон 175 тисяч гривень. Це 10,89% від загальної вартості виробництва фільму.
Фільм «Скажене весілля», за оцінками кінокритиків, став одним із небагатьох прибуткових проектів в Україні.
Минулого року прибуток отримала кінокомедія режисера Олега Борщевського «DZIDZIO Контрабас». Стрічка зібрала понад 22 мільйони доларів касових зборів.
Українські глядачі також активно дивилися українську анімацію. Мультфільм «Викрадена принцеса» вийшов у прокат у березні 2018 року.
Це 3D-анімаційний фільм-фентезі режисера Олега Маламужа за мотивами казки російського поета Олександра Пушкіна «Руслан і Людмила».
Компанія Animagrad, яка створила фільм, зазначає, що продала права на показ мультфільму в понад 50 країн світу. Особливо популярною «Викрадена принцеса» була у Польщі, Румунії та Мексиці.
Із останніх новин – на початку 2019 року українську анімаційну стрічку вперше покажуть у Китаї.
Ще два лідери кінопрокату – українсько-латвійська комедійна мелодрама «Свінгери» та кінокомедія «DZIDZIO Перший раз».
Що кажуть кінотеатри?
Закон «Про державну підтримку кінематографії в Україні» вказує, що кінотеатри мають віддавати не менше ніж 15% часу українським фільмам. А після 1 січня 2022 року – щонайменше 30% загального щомісячного часу.
У кінотеатрах кажуть, що квоти виконують, але український глядач досі віддає більше грошей іноземним фільмам.
У мережі кінотеатрів «Планета кіно» кажуть, що хороших і різних українських фільмів цього року було багато.
«Лідерами серед прокату в нашій мережі, як і в усій країні, був фільм «Скажене весілля», який, наприклад, у двох львівських кінотеатрах посів друге місце після «Месників». Також популярним у Львові був DZIDZIO з останнім фільмом – він отримав шосте місце серед лідерів продажів», – розповідають у мережі кінотеатрів «Планета кіно».
На сході країни, кажуть у мережі, користувався популярністю фільм «Донбас».
«В Одесі та Харкові «Донбас» отримав топ-продажів по мережі. На цей фільм навіть продовжували прокат, як і на «Кіборгів» минулого року», – кажуть у кінотеатрах.
Генеральний директор мережі кінотеатрів «Мультиплекс» Віталій Писаренко каже, що намагається підтримувати український продукт.
«Тому на цих фільмах наша частина ринку, як правило, вища, ніж у голлівудських релізах. Ми навчилися досить адекватно оцінювати потенціал українських фільмів та відповідно формувати їх розклад. Ми стали лідерами прокату мультфільму «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила». За перший вікенд касові збори склали 8 318 201 гривню, а подивилися фільм 112 311 глядачів», – розповідає Писаренко.
За його словами, найуспішніші фільми у мережі – комедії. Популярністю також користуються військові драми та анімація.
Директор Кіностудії імені Олександра Довженка Олесь Янчук вважає, що українських фільмів досі недостатньо.
Олесь Янчук
«Фільмів має бути набагато більше. Для цього треба створити більш лояльні умови для виробництва і оподаткування фільмів. Не вистачає історичних стрічок. А вони відкривають, особливо новим поколінням, оті незнані сторінки історії, які були закриті, особливо в радянський період, або ж які подавалися зовсім інакше, з тією традиційно брехливою тенденцією, якою була насичена радянська пропаганда», – каже режисер.
Однак зазначає, що не схвалює надмірне використання лайливих слів у кіно.
«Мені не подобається, що в українському кіно звучить відвертий мат. Наприклад, фільми «Коли падають дерева» або «Дике поле». Ці фільми мені сподобалися, але невже треба вживати відвертий мат?», – говорить Янчук.
Глядач не звик до українського кіно – кінокритик
Кінокритик Ярослав Підгора-Гвяздовський каже, що кількість фільмів, яка щороку росте, рано чи пізно має перейти у якість.
«На жаль, якості немає і глядач показує це своїм ставлення. Зокрема, багато фільмів провалювались, більше того, не просто провалювались, а проходили жалюгідно погано», – пояснює критик.
Причин такого прокату є кілька, каже він, по-перше, останні двадцять років українське кіно погано фінансувалось і люди до нього не звикли.
«Це є нормою, коли людина не може дивитися те, чого не знає. Відповідно, українські фільми глядач просто не зауважує», – зазначає Підгора-Гвяздовський.
Ще одна проблема, додає він, – гроші виділяють на фільми, але не на маркетинг.
«Кількість фільмів росте, але немає правильного підходу з точки зору маркетингу і позиціонування кіно. У нас продюсери знаходять гроші, переважно у держави, знімають кіно і тільки після цього думають, куди його прилаштувати і як його прокатати. У світі так не роблять, це неправильно», – розповів критик.
Однак, наголошує кінокритик, фільми не варто оцінювати лише за касовими зборами. Важливо також враховувати оцінки на фестивалях.
Наприклад, у листопаді українські фільми отримали три нагороди на Індійському міжнародному кінофестивалі.
Приз за «Найкращий фільм» основної конкурсної програми отримала картина Сергія Лозниці «Донбас». В основному конкурсі була також представлена стрічка Марисі Нікітюк «Коли падають дерева».
Акторка Анастасія Пустовіт, яка зіграла в картині головну роль, стала «Найкращою актрисою» фестивалю, а стрічка «Вулкан» режисера Романа Бондарчука змагалася за перемогу в конкурсній програмі повнометражних режисерських дебютів, де отримала спеціальну відзнаку журі.
Український фільм «Штангіст» режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука здобув гран-прі в конкурсній програмі короткометражних фільмів 34-го Варшавського міжнародного кінофестивалю.
Україна на «Оскарі»
Українські фільми, хоч поки що і безуспішно, змагаються також і за світові нагороди.
Щороку український Оскарівський комітет висуває претендента на цю кінопремію. Минулого року це був фільм Валентина Васяновича «Рівень чорного».
У 2018 це фільм «Донбас» Сергія Лозниці.
Кінокритик Дмитро Десятерик, який тричі брав участь у засіданнях українського Оскарівського комітету, зазначає, що стрімке збільшення кількості українських фільмів не ускладнило роботу комітету.
«Ще задовго до голосування було зрозуміло, що всерйоз на більшість голосів може претендувати тільки один – максимум два фільми, бо, на жаль, кількість у нас іще дуже далека від переходу в якість», – каже Десятерик.
Але й зазначає, що ситуація в кіноіндустрії його тішить. В першу чергу через кількісний фактор.
«У більшості фільмів, на жаль, поки що є помітні проблеми з режисурою та переконливістю драматургічних рішень, але тут той випадок, коли інакшого шляху, аніж постійна практика і навчання через помилки і негативний досвід, не існує. Принаймні в жанровому кіно вже навіть з’явилися картини, які приносять прибуток у прокаті: маю на увазі «Скажене весілля», – розповідає критик.
Дмитро Десятерик також відзначає успіх деяких стрічок на міжнародному рівні.
Серед них – «Донбас» Сергія Лозниці, «Дельта» Олександра Течинського та ісландсько-французько-українська копродукція «Гірська жінка: на війні» Бенедикта Ерлінґссона.
«Загалом же, якщо новий закон про підтримку кіновиробництва запрацює в повну силу й система фінансування нових проектів через пітчинги не даватиме збоїв, то можна очікувати в найближчі роки від нашого кіно подальшого підйому», – підсумовує кінокритик.
Цього року в національному відборі на «Оскар» брали участь такі фільми: «Брама» Володимира Тихого, «Вулкан» Романа Бондарчука, «Донбас» Сергія Лозниці, «Кіборги» Ахтема Сеітаблаєва, «Коли падають дерева» Марисі Нікітюк та «Міф» Леоніда Кантера та Івана Яснія.
«Святі теми потрапляють до рук не художників, а лабухів»
Кінознавець Андрій Алферов переконаний, що зараз фільмів в Україні знімають стільки, скільки українцям потрібно, аби побачити себе.
«Говорити про те, що ми маємо свій кінематограф, ще не можна. Немає великої індустрії чи тенденцій», – говорить критик.
Він відзначає фільми «Донбас» Сергія Лозниці, «Вулкан» Романа Бондарчука, «Герой мого часу» Антоніни Ноябрьової та «Скажене весілля» Влада Дикого.
«Скажене весілля» – це така популярна жанрова культура, яка вхопила час. Там не прості сімейні історії, показана сучасність, протистояння двох Україн – консервативної та нової, інтегрованої в Європу. Від цього фільму смішно, бо страшно, хоча нічого страшного в кадрі немає», – розповідає критик.
На запитання, чи розчарував якийсь фільм у 2018 році, Алферов відповідає ні, оскільки знав, чого від них очікувати.
Критика не вразили стрічки Олеся Янчука «Таємний щоденник Симона Петлюри», «Брама» Володимира Тихого, «Позивний «Бандерас» Зази Буадзе.
Алферов відзначає збільшення кількості фільмів на історичну тематику, але не їхню якість.
«Прикро, що такі святі теми потрапляють до рук не художників, а лабухів, які дориваються і починають знімати. Є констатація певних історичних фактів, але немає осмислення, а без нього неможливо. Вони знімають фільми із монохромною мораллю, як у примітивному жанровому кіно. От є хороший герой, а є поганий. Хороші герої – всі українці, вони всі розмовляють суто українською. А погані – всі росіяни, а це таке паскудне викривлення дійсності», – говорить кінокритик.
Він наголошує, що український глядач «не дурний» і має альтернативу у вигляді закордонних фільмів.
«Глядач бачить якісні американські фільми, і впхати їм українські під виглядом, що це патріотично, не виходить. Ми не купуємо український автопром, розуміючи, що він поганий, краще візьмемо іноземну машину. Так само і з кіно», – говорить Алферов.
На різних стадіях виробництва зараз перебувають більш ніж 50 фільмів, а до кінця року вийде ще щонайменше три («Пригоди S Миколая», «Я, ти, він, вона» та «Секс і нічого особистого»).