Вирішення воєнних конфліктів виключно за допомогою армій та зброї –давно в минулому, стверджує «Український тиждень». Дописувач видання Роман Малко зазначає, що цивілізований світ не те щоб розлінився воювати та вбивати, він помудрішав. Зброї вистачає, вона стає все досконалішою та жахливішою, але усвідомлення, що проблеми можна вирішувати якісніше і в більш гуманний спосіб, не забруднюючи без необхідності рук у крові, бере гору. Зараз доволі потужною зброєю є санкції. Звісно, за умови умілого застосовування. Особливо коли йдеться про новий формат гібридної війни. На жаль, як і до більшості ресурсів та можливостей, до цієї нової зброї в Україні доволі примітивне ставлення, зазначає дописувач. Він пише, що українські чиновники нерідко поводяться мов діти, радіючи ухваленню чергової порції обмежувальних заходів з боку США, Великої Британії чи ЄС, натомість зовсім не беруть до уваги власні можливості та козирі, які мають на руках. У парламенті на розгляді перебуває щонайменше 10 законопроектів, які стосуються санкцій і мають на меті посилення політики держави в цьому напрямку. Однак деякі з них вже припадають пилом. Тижневик наголошує, що країні потрібен суб’єкт, який аналізуватиме, прогнозуватиме, плануватиме й керуватиме обмеженнями впливу Росії у різних сферах, тобто займатиметься загалом економічною війною. Докладніше йдеться в статті «Зброя №1, або Для чого Україні повноцінна санкційна політика».
Сценічний образ Володимира Зеленського виходить на друге місце в реальних президентських перегонах. Свої політичні амбіції шоумен приховує, але, як стверджує тижневик «Новое время», комік таємно готується до ролі, яку вже одного разу зіграв у кіно. Якщо Зеленський і Тимошенко насправді потраплять у другий тур, високий антирейтинг екс-прем'єрки може зіпсувати все її сподівання. І на трон зійде скромний «слуга народу». Навіть партія Зеленського – яка теж називається «Слуга народу» та існує тільки на папері (зареєстрована 2 грудня 2017 року) –сьогодні має підтримку 11%. Видання стверджує, що з власною політсилою шоумен формально не пов'язаний – нею керує Іван Баканов, який одночасно є шефом гумористичної Студії «Квартал 95». Інформації про членів партії немає. Сайт у неї відсутній. Але якщо ця структура є хоча б на папері, то кандидата Зеленського офіційно не існує. Однак це лише видима сторона. Насправді ж, як пише тижневик, комік вже задумався про вибори. І заради них ініціював низку консультацій з політтехнологами. Так, Віктор Андрусів, виконавчий директор аналітичного центру «Український інститут майбутнього», – один з них. Він розповів тижневику, що консультував Зеленського про політичний устрій країни, проведення виборів тощо. Комік також дослухається до думки Ігоря Коломойського, який вважає, що зважаючи на високі рейтинги Зеленський має спробувати. Тим більше, що у нього є додатковий вагомий аргумент: Коломойський винен «Кварталу 95» значну суму грошей. І віддати її колишній господар «ПриватБанку» пообіцяв лише тоді, якщо актор Зеленський зіграє кандидата в президенти в реальному житті. Отримати коментарі самого коміка і Коломойського щодо цього тижневику не вдалося. Заголовок статті – «Слуга з народу».
Гібридна агресія XXI століття – війна абсолютно нового типу. Перш за все, цю війну веде «невловний суб'єкт». Держава-агресор, поряд із державними структурами, використовує багато приватних компаній, медіа-ресурсів, агентств із просування в соцмережах і навіть організованої злочинності, яка охоче рекрутує бойовиків для виконання «гарячих операцій» у гібридній війні. Цей «пекельний мікс» дозволяє агресору відмежовуватися від бойових дій на гібридних фронтах, повторюючи мантру «нас там немає». Дописувачка «Дзеркала тижня» віце-прем'єр Іванна Климпуш-Цинцадзе наголошує, що гібридна агресія Росії проти України розгортається одночасно в різних просторах і охоплює практично всі сфери суспільного життя. Агресор діє у своєму прикордонному поясі (від Арктики та Балтії на півночі, через Донбас і Крим у центрі до Сирії на півдні), він воює дистанційно – впливаючи на виборчі процеси в Європі та США, нарешті – він діє у кіберпросторі, який не має кордонів. Під ударом агресора опиняються критично важлива інфраструктура, інформаційний простір, економіка й енергетика, політична та виборча системи, державне управління і місцеве самоврядування. Але, на думку авторки статті, найнебезпечніша – загроза маніпулювання суспільною свідомістю. Інструментами дискурсивного впливу агресора стають не лише медіа та соцмережі, а й кінофільми і серіали, а також масова література. Масштаби інформаційних операцій іноді вражають – зокрема, коли в латвійських соцмережах піднялася інформаційна хвиля про «утиски російськомовного населення», аналітики дійшли висновку, що 85% меседжів, які сформулювали цей дискурс, створені мережевими ботами. Дописувачка зазначає, що гібридна війна має сенс лише у тому разі, якщо вона ведеться проти демократій. Адже демократії будуються на засадничих принципах, котрі є вразливими для інформаційних атак, – свободі слова, вирішальному значенні суспільної думки, демократичних процедурах зміни влади. Що може протиставити гібридним загрозам демократія? Універсального засобу, який підходив би для будь-якого випадку і будь-якої країни, немає, вважає віце-прем'єр. Але принцип дії вже зрозумілий. Це – об'єднання демократичного світу перед викликом гібридних загроз. Гібридній стратегії Росії можна і потрібно протиставляти «м'яку силу» демократії, яку треба доповнювати «твердою», яка передбачає розбудову міцної і боєздатної армії, правової та безпекової систем, спроможних державних інституцій і дієвих структур протидії інформаційним атакам. На цьому наголошується в статті «Вірус «гібридної війни»: у пошуках антидоту».
У цьому ж числі «Дзеркало тижня» стверджує, що розвитку аграрного сектора в Україні перешкоджає неврегульованість питання про власність на землю. Сьогодні є кілька можливих сценаріїв переходу від мораторію до вільного продажу сільськогосподарських земель. Серед них: ухвалення парламентом після виборів Закону «Про особливості обігу земель сільськогосподарського призначення», після чого дія мораторію припиняється. Закон необхідний, щоб запобігти так званій хижацькій експлуатації земель. Про інші сценарії йдеться в публікації «Вирішити земельне питання, не чекаючи більшовиків».