Чорновіл: Кремль хоче бачити в другому турі виборів Тимошенко і Бойка (огляд преси)

Голова «Опоблоку» Юрій Бойко і керівник партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко. Київ, 1 листопада 2018 року

«Газета по-українськи» інформує, що співголова партії «Опозиційний блок» та однойменної фракції Юрій Бойко створюватиме нову партію. Він заявив, що до його платформи приєднуються кілька громадських організацій та політичних сил. І вона трансформується в партію. Видання також нагадує, що минулого тижня він і голова партії «За життя» Вадим Рабінович підписали угоду про створення «Опозиційної платформи – За життя». І хоча головою партії є Рабінович, фактичним лідером є лідер руху «Український вибір» Віктор Медведчук. Видання стверджує, що Москва вимагає від Бойка та Медведчука йти єдиною командою. Кремль вірить, що може вивести свого кандидата в другий тур президентських виборів, вважає експерт газети, екс-депутат Тарас Чорновіл. Насправді ж, за його інформацією, між колишніми регіоналами і «За життя» немає ні дружніх стосунків, ні ідеологічної єдності. «Опоблок» – партія крупного бізнесу. Мільярди заробляють через зближення з владою. Партія Медведчука – популісти й авантюристи, стверджує експерт. Ще рік назад Рабінович звинувачував команду Бойка в організації замаху на нього. Між ними триватиме гризня. Політик переконує, що Кремль хоче бачити в другому турі Тимошенко і Бойка. Лідера «Батьківщини» теж вважає за свою. У Бойка шанси малі, але в першу п’ятірку може потрапити, якщо не балотуватиметься Олександр Вілкул. Загалом, за інформацією експерта, Путін хоче мати на парламентські вибори консолідовану партію. Прагне залучити до неї Ахметова.

Московський патріархат спочатку погодився на зустріч з Петром Порошенком в Українському домі, але в останній момент передумав. Це, як наголошує «Газета по-українськи», прояв неповаги до держави в особі президента. Вони отримали вказівку з Москви, тиснуть на своїх єпископів. Українська сторона повинна це розуміти. Усіма силами сприяти й полегшувати перехід представників Московського патріархату до майбутньої помісної церкви. Україні рішення про томос потрібне якомога швидше. Бо з кожним днем затягування Росія тисне на священиків і маніпулює вірянами, наголошує видання.

Кабінет міністрів заборонив відключати підприємства від газу й енергопостачання в опалювальний період. Як нагадує «Газета по-українськи», таке рішення ухвалили після того, як три міста оголосили про надзвичайний стан. Спочатку влада вирішила не втручатися в енергетичну сферу. Це неправильно, такого немає ніде у світі, стверджує експерт газети, голова Бюро комплексного аналізу та прогнозу Сергій Дяченко. Адже енергетична галузь соціально чутлива. Тут не працюють стовідсотково ринкові механізми. «Нафтогаз» поводиться як комерційна компанія. А не має права. Борги одразу ніхто не погасить. Потрібно вмикати опалення і підписувати угоду про реструктуризацію боргу, зазначає видання.

Корупція – внутрішній ворог, не менш небезпечний, ніж іноземний озброєний супостат, переконує дописувач газети «Україна молода». Це явище стало хронічним, причому настільки, що навіть деякі експерти серйозно заявляють: саме на корупції і базується значна частина владних зв’язків у політиці й економіці, мовляв, вона навіть є тим «цементом», який тримає купи весь організм держави. Автор статті вважає, що ключ успіху боротьби з корупцією не в оприлюдненні численних викриттів корупціонерів, а в зміні підходу до боротьби з явищем, який має просту формулу «справедливої і невідворотної відповідальності для всіх». Оскільки вже понад чотири роки українське військо почало отримувати кардинально більше фінансування та ресурсну допомогу, фокус антикорупційної уваги суспільства став значно прискіпливішим до сектору оборони. І, як стверджує видання, антикорупційна політика оборонного відомства дає свої позитивні плоди. Не в останню чергу завдяки впровадженню єдиної системи запобігання й виявлення корупційних ризиків. Міноборони тривалий час практикує люстраційні перевірки та психологічне вивчення на поліграфі кандидатів на важливі керівні військові посади. Докладніше йдеться в статті «Маю честь і... доброчесність».