«Спостерігаємо перенесення гібридної війни в економіку» – Бураковський про санкції Росії проти України

Гості програми «Ваша Свобода»: Андрій Тетерук, народний депутат України; Ігор Бураковський, голова правління громадської організації «Інститут економічних досліджень та політичних консультацій»

Росія запровадила економічні санкції проти 322 українських громадян і 68 компаній. У списку – українські політики, урядовці, бізнесмени. Їхні активи на території Російської Федерації будуть «заморожені». Все це робиться нібито у відповідь на українські санкції проти Росії.

Ваша Свобода | Санкції Росії проти України

Віталій Портников: Пане Тетерук, ви зі своїми колегами розмовляєте, може, з бізнесменами розмовляєте – які взагалі загальні реакції на те, що відбулося?

​Андрій Тетерук: Насправді після оприлюднення санкційного списку я зрозумів, ми рухаємося у правильному напрямку. Ще нещодавно риторика була більш войовничою. Російська влада обіцяла ходити по Хрещатику своїми танками, своїми «чоботами», а тепер розуміють, що Україна має всі шанси набути і членство в НАТО, і в ЄС. Розуміючи безглуздість своєї військової агресії, намагаються змінити ситуацію в Україні за допомогою політичного впливу і тиску.

Тому санкції розглядаємо як один із факторів провокації, щоб збурити обговореннями, змішати в купу і українських патріотично налаштованих державних діячів, і тих, хто підіграє російським інтересам, впроваджуючи свою активність в Україні, щоб збити з пантелику українців.

(Повна версія програми)

Це не позначиться серйозно і так боляче (на українській економіці – ред.), щоб змусило українську владу, бізнес ухвалювати виважені рішення, що робити далі.

Можемо глузувати з того, що цей список зроблений з помилками, що люди в ньому не є тими, хто заслуговує на санкції, але це намагання створити «віртуальну реальність».

Це, напевне, така хвороба, яка передається його (Путіна – ред.) найближчому оточенню. Все, що вони роблять, не щоб виправити ситуацію, а зробити ще одну «спецоперацію», яку він наказав. Тому вони й ліплять абсолютно не сумісні зі здоровим глуздом речі в один документ.

Андрій Тетерук, народний депутат України

Тепер українці (я бачу у соцмережах) дуже зловтішаються, наскільки це недолугий і кумедний документ. Він не є метою зашкодити інтересам України. Маніпулювати цим, збурити, ввести в оману, дозволити пропагандистам обговорювати його – так. Росія виглядає провінцією, яка щовечора 90% ефірного часу витрачає на те, що відбулося в Україні.

– Пане Бураковський, на вашу думку, економічний аспект цих санкцій є чи його немає?

​Ігор Бураковський: Порівняно з 2010–2011 роками наші взаємні економічні відносини скоротилися кратно з Російською Федерацією. Якщо мали обсяги торгівлі товарами і послугами у 2012 році на рівні 50 мільярдів (плюс-мінус), то в 2017 році цей показник становить менше від 15 мільярдів. Тому санкції не дадуть великого макроекономічного ефекту.

Санкції дуже цікаво запроваджують. Вони запроваджуються проти того, щоб ми отримували кошти за поставлені товари безпосередньо в Російську Федерацію. Але, з іншого боку, також не заборонено російським й іншим компаніям поставляти Україні ті ж твели, і робити речі, де бізнес також намагається заробити на ситуації, яка на сьогодні склалася.

Ігор Бураковський, голова правління громадської організації «Інститут економічних досліджень та політичних консультацій»

Ці санкції багато у чому певною мірою мають демонстративний характер. Ясно, що це така вибіркова гра Кремля, в тому числі економічна. Суто в економічному плані можемо зробити два висновки. Перший – якщо ти в політиці і маєш водночас економічні інтереси, то маєш бути готовий, що тебе намагатимуться дістати або через економіку, або через політику. Тому деполітизація бізнесу чи дебізнесифікація української політики є абсолютний імператив, який треба зробити.

Другий висновок. Багато людей, які працювали з Росією, потрапили під ці санкції або не потрапили, або потрапляють під інші санкції, давно вже мали зробити запобіжні заходи, щоб вивести себе з-під можливого удару. Якщо цього не зробили, то це означає, що політичні ризики не прорахували, намагалися якимось чином домовитися. І цей простір для домовленостей залишається.

– Пане Бураковський, як ви вважаєте, чому так сталося, що половина олігархів у списку є, а половини немає? І серед тих, кого немає, такі, я сказав би, «важковаговики» українського великого бізнесу, як Рінат Ахметов, який дійсно досі не посварився з російським керівництвом, і Ігор Коломойський, який давно посварився з ним, так би мовити, до кінця.

​Ігор Бураковський: Очевидно, цей список виконує подвійну функцію. З одного боку, це – запрошення до переговорів. З іншого боку, маємо дійсно людей, на яких Російська Федерація хоче розраховувати. Хоче розраховувати по-різному, зважаючи на їхнє минуле у стосунках із владою Росії, зважаючи на майбутні вибори. Тут йде не дуже витончена, але дуже складна політична гра.

Сам санкційний список трошки дивний. Проти Коломойського і Авакова вже починалися якісь судові справи. Люди двічі потрапляють у санкційні списки, а хтось не потрапляє. Тому тут не шукав би якогось великого прихованого підтексту.

Розумні бізнесмени захистили свої бізнеси і свої гроші у Росії. Але багато людей, які потрапили у список особистих санкцій, ніколи не мали жодного майна, ніколи нічого не мали безпосередньо у Російській Федерації. Ми спостерігаємо перенесення гібридної війни в економічну сферу.

Це перший постріл. Як швидко з’явиться наступний перелік фізосіб і підприємств, чітко зрозуміємо, що і як відбувається.

Тут також є прихований варіант конкурентної боротьби. Я думаю, що тут всі намагаються вирішувати свої питання. Політики – політичні з боку Російської Федерації. Але оскільки там політика і економіка тісно пов’язані, то хлопці намагаються спробувати, чому б якось не розподілити активи, когось, можливо, витиснути з ринку, а комусь запропонувати інші умови, щоб банально на цьому заробити.

– Пане Тетерук, як ви думаєте, олігархи підуть домовлятися до Москви?

Андрій Тетерук: Звісно, що ні. З Росією немає сенсу домовлятися. Російські керманичі недоговороздатні.

Українські санкції треба посилювати. Коли Росія виведе свої війська, поверне нашу територію, виплатить репарації за завдану шкоду українській економіці, проведе процес покаяння, тоді, можливо, можна буде вести з ними діалог, але рівнозначний, партнерський, коли це буде вигідно нашій державі, бізнесменам.

Путін попри те, що намагається виглядати, як політик, залишився старим КДБістом, який просто посилений потужною мафіозною вертикаллю, яка зараз існує в Російській Федерації.