Міністерство соціальної політики України, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) та Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) запустили в Україні інформаційну кампанію «Говори проти насильства». В рамках кампанії провели онлайн-опитування щодо того, що думають українці про домашнє насильство, а також разом із нейробіологами з’ясували, як психологічне насильство впливає на мозок людини.
Опитування показало, що 65% українців вважають себе обізнаними в темі, але під насильством розуміють переважно фізичні дії.
Кожен другий українець вважає, що «шльопнути» дитину по сідницях – не є насильством у певних ситуаціях, і лише третина сприймає як насильство демонстративне ігнорування дитини.
Водночас кожна третя жінка і кожен другий чоловік упевнені, що у випадку насильства інколи жертва винна сама.
Новий закон
Заступник міністра соціальної політики України Наталія Федорович розповідає, що двадцять років тому, наприкінці 90-х років минулого століття, в Україні взагалі не йшлося про проблему домашнього насильства.
Натомість тепер про це говорять, в тому числі і на законодавчому рівні. У 2018 році Верховна Рада ухвалила закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Новий закон передбачає створення притулків для жертв домашнього насильства, де можна отримати всю необхідну допомогу. Крім того, закон зобов’язує державу створити національні «гарячі лінії» для оперативних консультацій.
Документ захищає людей, які проживають у незареєстрованих відносинах, бо раніше закон захищав лише офіційно зареєстровані подружжя.
Тепер закон визнає насильством не лише фізичні дії, а й моральний та економічний тиск.
«Агресори» тепер мають проходити «корекційну програму».
Але одна із найважливіших змін – із січня 2019 року починається запровадження кримінальної відповідальності за будь-яку насильницьку дію.
Під час презентації опитування щодо ставлення українців до домашнього насилля, Київ, 1 листопада 2018 року
«Є нормативне поле, і уряд працює над ухваленням відповідних підзаконних актів. Звертається за допомогою не більше ніж 20% жертв насилля. Ми працюємо над тим, щоб суспільство було готове реагувати», – каже Федорович.
Заступник міністра зазначає, що держава втручається у ситуацію на місцевому рівні: громадяни співпрацюють з органами соціального захисту та поліцією.
«Через те, що закон новий, ми вчимо посадовців працювати з потерпілими. Я сьогодні хвилююся, що низка звернень не буде мати належної реакції, бо закон новий. Але ми готуємо навчальні курси, наприклад, у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ. Працюємо і з Міністерством освіти, щоб випускники навчальних закладів були готові працювати, відповідно до законодавства», – каже Наталія Федорович.
Взаємодія з державою та системне реагування
Покращення ситуації та визнання проблеми на державному рівні зазначає і Павло Замостьян, заступник представника UNFPA в Україні (Фонд народонаселення ООН).
За його словами, ще кілька років тому взаємодія з вищими органами влади була мінімальною, бо проблемою домашнього насильства майже не переймалися. Але в останні три роки ситуація змінилася.
«Проблема насильства мовчазна, і ми все ще ставимось до неї толерантно, бо 9% чоловіків в Україні думають, що це нормально – побити жінку. Ми хочемо це число скороти принаймні вдвічі. Тому про це треба говорити не лише в колі фахівців, а в суспільстві. Ця проблема має також економічне вираження. Домашнє насилля коштує більше ніж 200 мільйонів доларів для України. Це ті кошти, які витрачають жертви і держава на реагування», – зазначає Замостьян.
На думку представника UNFPA в Україні, серйозно і масово про насилля почали говорити після початку кампанії «Я не боюсь сказати».
Водночас, за словами Замостьяна, в Україні все ще є проблема із системою реагування на насильство.
«В Україні працюють 50 мобільних бригад, які надають психологічну і соціальну допомогу у випадках насильства. Частина з них працює у Донецькій і Луганській областях. Більшість людей, які звертаються, роблять це вперше, хоча страждають від насильства давно», – розповідає Замостьян.
Фонд народонаселення також допомагає створювати притулки для жертв і налагоджує міжсекторальну співпрацю між силовими і соціальними структурами, закладами освіти та громадським сектором.
Джама Гулейд, голова представництва ЮНІСЕФ в Україні, зазначає, що проблема домашнього насильства є фактично в усіх країнах світу, в тому числі і в Україні.
За його словами, в деяких країнах це проявляється гостріше, бо жінки мають дуже мало прав, і часто насильство щодо них вважають нормальним ставленням.
Гулейд також наголошує, що уряди країн відіграють важливу роль у вирішенні питань насильства.
Реакція мозку на психологічне насильство
У рамках інформаційної кампанії «Говори проти насильства» в Україні провели нейробіологічне дослідження, щоб виявити вплив психологічного насильства на самопочуття людини.
Людям показували відео, де професійні актори говорили відверто образливі речі. При цьому досліджували реакції мозку на образи.
Дослідження показало, що фрази із проявами знецінення, погроз, приниження найчастіше викликають в людини страх, гнів або відразу.
Доктор Ніколаос Дмітріадіс, який застосовує неврологічні та поведінкові науки у маркетингу та комунікаціях, каже, що така реакція – цілком здорова.
«Ми хотіли з’ясувати, що відбувається з людиною під час психологічного насильства, і виявили, що мозок розпізнає психологічне насилля», – каже Дмітріадіс.
У рамках кампанії почав працювати вебсайт www.bezpekavdoma.com, який пояснює, як виявляти насильство, зокрема психологічне.
На сайті також можна знайти поради психолога щодо реагування та протидії насильству.