(Рубрика «Точка зору»)
Проведення в Мінську Синоду РПЦ, який різко засудив курс на автокефалію Української православної церкви, розмиває образ Білорусі як країни-миротворця і самостійного міжнародного суб’єкта
Вперше в історії Російської православної церкви (РПЦ) засідання Синоду за межами Росії відбулося в Мінську. І обговорювали на ньому ситуацію зі статусом православної церкви в сусідній Україні.
Уже саме місце проведення Синоду та порядок денний свідчать про те, що ми маємо справу не стільки з подією релігійного життя, скільки з великою політикою, точніше, геополітикою. Про те, що геополітика тут домінує, говорить і той факт, що питання української автокефалії обговорювали і на надзвичайному засіданні Ради безпеки Росії.
Здається очевидним, що почався процес надання Всесвітнім патріархатом автокефалії Українській церкві – результат того конфлікту Росії з Україною і Заходом, який почався після Криму, тієї ізоляції, в якій опинилася Росія, результат її «вставання з колін».
Учасники хресної ходи «За єдину помісну церкву» з нагоди 1030-річчя хрещення Русі-України. Київ, 28 липня 2018 року
Деякі експерти говорять про нинішні рішення Константинопольського патріархату і дії Синоду РПЦ у відповідь як про початок нового великого розколу православ’я, який можна порівняти з поділом християнського світу на католиків і православних. І не так важливо, хто перший почав, хто на що має канонічне право.
Білорусь бере участь у чужій грі
Найнеприємніше це те, що Білорусь втягнута в ці розбірки, бере участь у чужій грі, веде чужу війну.
Цілком логічно, що керівництво РПЦ вирішило нанести удар по українській автокефалії з Білорусі. По-перше, це сусідка України, по-друге – країна, де позиції РПЦ надзвичайно міцні, де немає ніяких тенденцій до самостійності, автокефалії. «Звідси ми будемо загрожувати Києву», – вирішив патріарх Кирило і привіз Синод РПЦ до Мінська
І це погана подія для білоруської влади. Не тільки тому, що вона матиме негативні наслідки для українсько-білоруських відносин.
Вже скільки років Білорусь оголошувала себе донором безпеки в регіоні, центром врегулювання кризи навколо України, примирення в сусідній державі, створювала образ держави-миротворця.
До речі, і зараз, під час зустрічі президента Олексадра Лукашенка з патріархом Кирилом і Синодом РПЦ, глава Білорусі говорив, що треба робити ставку на зміцнення міжнаціонального миру та міжконфесійний діалог. «Ми будемо робити все можливе для того, щоб на українську землю швидше повернулися мир і злагода. Розкол – це не про нас, це не для нас», – заявив президент Білорусі.
Люди слухають президента України Петра Порошенка під час молитовного заходу за томос для України. Київ, Софійська площа, 14 жовтня 2018 року
Чому Лукашенко погодився на проведення Синоду в Мінську?
І ось на тлі цих миролюбних роздумів рішення Синоду РПЦ в Мінську про повний розрив євхаристійного спілкування з Константинопольським патріархатом означають курс на розкол світового православ’я, підсилюють релігійний конфлікт в Україні. Досі термін «Мінські угоди» асоціювався в світі з миром у сусідній державі. Зараз мінські рішення РПЦ означають курс на релігійну війну в Україні.
Таким чином, не тільки розмивається образ Білорусі як країни-миротворця. Гірше того, держава дедалі більше втрачає статус самостійного міжнародного суб’єкта, а розглядається світовою громадськістю як інструмент московської політики.
Лукашенко не може цього не розуміти. Тому офіційний Мінськ робить кроки, щоб трохи пом’якшити негативну реакцію Києва. Білоруське телебачення показало інтерв’ю колишнього президента України Віктора Ющенка. Голова КДБ Білорусі Валерій Вакульчик заявив, що може бути помилуваний український громадянин Павло Шаройко, якого судили за шпигунство. Ось скоро відбудеться Форум регіонів України та Білорусі в Гомелі.
Однак все це не компенсує іміджевих втрат. Чому ж Лукашенко погодився на проведення цього Синоду в Мінську?
Напевно, це одна з умов, які висунула Москва заради збереження економічних дотацій. Це як білорусько-російські військові навчання «Захід 2017» минулого року. Вони неприємні, непотрібні, псують новий імідж Білорусі як донора безпеки, але відмовитися не можна. Як говорить китайське прислів’я, сів на тигра – не злізеш (бо з’їсть).
Валерій Карбалевич – кандидат історичних наук (Мінськ), політичний оглядач Білоруської редакції Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Політична карикатура художника Олексія Кустовського
РПЦ розірвала спілкування зі вселенським православ’ям
Росіянам припекло: томос для України здійняв переполох серед виборців Путіна
Церква України і «анафема Варфоломію»: мудре рішення роздратувало Кремль
Томос для України: Київський патріархат закликав готуватися до об’єднавчого собору
Вселенський патріарх Варфоломій I під час вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду в Україні 1932–33 років. Київ, 26 липня 2008 року