Сьогодні третій та останній день Синоду Вселенської патріархії, який триває у Стамбулі. Світові ЗМІ аналізують прагнення України до церковної незалежності й запеклу протидію Кремля. Німецький телерадіомовець Deutsche Welle пропонує подивитися на три фактори, які підштовхують Україну на пошуки церковної автокефалії. Автор статті The Washington Post, тим часом, розглядає це питання у контексті боротьби за церковний вплив між Москвою та Константинополем. А у виданні Express нагадують про занепокоєння можливим розв’язанням війни на релігійній основі.
Німецький телерадіомовець Deutsche Welle пропонує подивитися на три фактори, які підштовхують Україну на пошуки церковної автокефалії. Автор пояснює, як політика Кремля розділяє українську й російську православні церкви.
УПЦ прагне до незалежності: через 300 років вона хоче «відірватися» від РПЦ, яку вважає занадто прив’язаною до політики Кремля. Вселенський Патріарх Варфоломій дав на це «зелене світло», направивши до Києва двох послів, на що у Москві відреагували «сумішшю гніву, супротиву і розгубленості», – нагадує автор.
Представники РПЦ назвали це «планом зради» і погрожували розірвати зв’язки із Константинополем.
«Москва розмовляє мовою війни», – цитує автор слова Андрія Кураєва, відомого теолога і диякона РПЦ. Реакція з Москви показує, що РПЦ зараз «абсолютно безсила» щодо українського питання, вважає Реґіна Елснер, німецький експерт з питань православної церкви.
Рішення про незалежність української церкви обумовлено трьома факторами. По-перше, анексія Криму Росією та війна на сході України різко змінили громадське сприйняття Росії в Україні: Москву більше розглядають як агресора. Як наслідок, таке сприйняття поширюється і на РПЦ, йдеться у статті.
По-друге, це боротьба за владу всередині православної церкви між Москвою та Константинополем. «Багато експертів згадують Всеправославний собор на Криті 2016 року, організований Варфоломієм, яку РПЦ не відвідали. Стурбованість щодо розміру та впливу РПЦ в православній громаді вважають причиною відсутності Москви», – пише автор.
Як пояснює президент України Петро Порошенко, автокефалія стосується не лише релігії, а й геополітики – це третя причина.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Порошенко на зустрічі з екзархами: Київ вийшов на фінішну пряму в питанні отримання автокефаліїДля самого Порошенка отримання томосу стане справжнім тріумфом напередодні виборів 2019 року, мовиться у статті.
«У довгостроковій перспективі, імовірно, існуватимуть дві паралельні православні церкви, одна під егідою московської церкви, а інша під Константинополем», – прогнозує автор.
При цьому існують занепокоєння, що це призведе до напруги і навіть насилля.
Автор статті The Washington Post наголошує: питання надання незалежності українській церкві також викриває глибшу боротьбу за вплив між Москвою та Константинополем.
Українська церква намагається офіційно вийти з-під російського контролю, проте Москва використовує свій вплив у православному світі для того, щоб зупинити цей процес.
Незалежна українська церква мало що змінить у повсякденному житті віруючих, проте для політичних лідерів – це ще один важливий символічний розрив із Москвою та її втручанням в українські справи, зауважує автор.
Більше двох третин українців – православні християни. Проте церковний устрій протягом більш ніж останніх 300 років передбачає, що основний релігійний орган країни підпорядковується владі Москви, а не Києва, йдеться у статті. Тож для Московського патріархату питання є досить серйозним.
Росія навіть намагалася перешкодити процесу визнання автокефалії української церкви шляхом кібератаки на електронну пошту помічників Вселенського патріарха Варфоломія, який має вирішити, чи надавати Україні томос.
«Москва зображує Україну агресором, і вони подають прагнення до автокефалії як наступ. Але для українців це захист», – цитує автор слова Вікторії Смолкін, доцента кафедри історії та вивчення історії Росії та Східної Європи в Уесліанському університеті.
Публічно росіяни виступають проти такого кроку, посилаючись на юрисдикцію: мовляв, такі питання, як надання автокефалії, мають одностайно вирішуватися різними церквами православного християнства, а не лише одним Варфоломієм.
Але спостерігачі стверджують, що суперечка глибша і стосується «боротьби між Москвою та Константинополем за верховенство над більш ніж 250 мільйонами послідовників православ’я, а також у грандіозної стратегії Путіна популяризувати його режим, як основного захисника традиційних християнських цінностей», – мовиться у статті.
Константинополь і Москва – конкуренти, а не партнери, каже Смолкін. «Це дійсно підриває всю їхню рекламу або маркетинг, так би мовити, про їхню роль у світі», – зауважив Джордж Демакопулос, співголова Центру православних християнських досліджень у Університеті Фордхама.
«Це матиме реальні геополітичні наслідки, – додав він, – Особливо, коли у вас є така фігура, як Путін, який встигає замасковуувати страждання своїх людей цією проекцією міжнародної влади».
Тож, якщо українська церква стане 15-ю церквою, то, швидше за все, спалахнуть нові битви за парафії та церковне майно, наголошує автор.
Автор статті британського видання Express звертає окрему увагу на занепокоєння експертів через можливий початок «священної війни» як наслідок спроб УПЦ вийти з-під впливу Москви.
Церковний розкол, як дехто стверджує, може призвести до подальшого кровопролиття в регіоні. Оглядач Bloomberg Сергій Чапнін, наприклад, попереджав, що ситуація може перерости в повномасштабне насильство між Росією та Україною.
Україна, на його думку, небезпечно близька до початку такої релігійної війни. Він пропонує кілька кроків, які, як він вважає, допоможуть уникнути кровопролиття, яке може стати наслідком створення незалежної української церкви. Діяти мудро доведеться не одній, а всім сторонам, переконаний автор.
Митрополит РПЦ Іларіон сказав: «Якщо проект української автокефалії досягне успіху, це означатиме трагічний і, можливо, непоправний розкол всієї православної спільноти», – цитує автор. Він додав, що «Ми, російська церква, не визнаємо цю автокефалію, і в нас не буде іншого вибору, окрім як розірвати зв’язки із Константинополем».
Митрополит Іларіон зауважив, що в сутності це – розрив відносин. «Якщо взяти приклад із світського життя, це рішення приблизно еквівалентно скороченню дипломатичних відносин», – пояснив Іларіон.