Закон про мову посилить національні єдність і безпеку України – Шамайда

Гості програми «Ваша Свобода»: Тарас Шамайда, співкоординатор руху «Простір свободи»; Михайло Басараб, політолог; Лариса Ніцой, письменниця.

Верховна Рада України ухвалила у першому читанні законопроект «Про забезпечення функціонування української мови як державної» №5670-д. За таке рішення проголосував 261 народний депутат. Втім, закон важко було ухвалити навіть на рівні правлячої коаліції.

Ваша Свобода | Навіщо Україні закон про мову?

Віталій Портников: Пане Шамайда, дуже українська історія – замість того, щоб об’єднатися навколо консолідованого рішення, навколо закону, який обговорювали всі фракції українського парламенту, принаймні ті, які є в коаліції, з точки зору програмних настанов, почалася боротьба амбіцій.

​Тарас Шамайда: Ми очікували, що будуть проблеми в день голосування, знали про ці «підводні камені», але мене дуже здивував цей мазохізм, з яким фракція БПП півгодини демонструвала всій країні, що не хочуть підтримувати закон про державну мову, а потім все-таки проголосували.

Це алогічно – коли ти цілком правильно проголошуєш українську мову, віру і армію важливими стовпами, на яких будується державна нація, а після цього щоб весь зал і балкони засвистували твою фракцію, яка не голосує. І розкол пішов у цьому питанні не тільки в коаліції, а всередині самої фракції – третина чи навіть більшість фракції БПП чітко голосували за спільний законопроект.

Було чотири законопроекти. Два роки тому група громадськості, експертів вирішили: вже час припинити розповідати, що мова не на часі, як ведеться останніх 27 років, а час виконати вимоги Конституції і ухвалити закон, який регулює державну мову, скасувавши при цьому «закон Ківалова-Колесніченка».

Коли робота доходила до фінальної стадії в 2016 році над законом №5670, депутат Лесюк раптом зареєстрував свій законопроект. Третій законопроект також із різних фракцій – «Свобода», БПП і «Народний фронт». Це старий закон, який був розроблений ще в часи Януковича у відповідь на «закон Ківалова-Колесніченка».

Три закони – треба було щось робити, щоб не ділити голоси. Тоді з’явився №5670д, ухвалений сьогодні за основу. Комітет з культури і духовності, головою якого є Княжицький, доопрацював ці три законопроекти, створив №5670д, який більшість авторів підписали.

Тарас Шамайда, співкоординатор руху «Простір свободи»

Закон Лесюка, за який чомусь сьогодні чіплялася фракція БПП – там дуже дивні речі. Мови якось діляться за територіальними ознаками, кожна територія може проголошувати свої мови, де є третина людей якоїсь національності. У нас немає графи «національність», ми не знаємо, як це визначати. Цей проект – це просто белетристика. Типовий парламентський прийом, коли вноситься якийсь альтернативний закон, щоб розпорошити голоси. Частина людей вважає, що можна обійтися без закону про мову або що це не на часі, але прямо сказати не може, а каже: у нас є от свій закон. Так було з квотами, наприклад, на радіо.

Соціологія показує, що приблизно 4-5 мільйонів людей в Україні вважають українську мову рідною, але в публічному просторі нею не послуговуються, тому що вони комплексують і підлаштовуються. Це одна з головних ознак, що цей закон потрібен. Він потрібен для того, щоб захистити і права людей, і створити цілісній простір, посилити нашу національну єдність і національну безпеку.

(Повна версія програми)

– Пане Басараб, як цю історію використовуватимуть у передвиборчій кампанії?

​Михайло Басараб: Відбулася не лише драматична, але й ганебна історія. Думаю, що Петро Порошенко і БПП зробили ведмежу послугу для кандидата у президенти Порошенка. Сьогоднішні події йому нагадуватимуть ще дуже й дуже довго. І ми ж не знаємо, якою буде доля ухвалення закону в другому читанні. Думаю, що там будуть не менш драматичні події. Порошенко сьогодні протиставив себе всьому політичному класу, що виглядає нестандартно й дивно. Навіть відбувся розкол коаліції. Фракція «Народного фронту» голосувала «за» фактично одноголосно. У цьому голосуванні були єдині і «Батьківщина», і «Самопоміч», і «Радикальна партія», котрі в інших питаннях дискутують дуже гостро й критикують одне одного. Але це питання об’єднало всіх проти Порошенка і виставило Порошенка одного проти всіх.

Було ж дуже багато спроб. Було одне дуже драматичне голосування – там 223 було «за». Воно є показовим – не голосували, вибачте за сленг, найупертіші, тобто ті, хто чітко виконував вказівку зверху. Серед тих, хто вже під тиском скандування всього залу «Ганьба!», який об’єднався проти фракції БПП, яка валила цей закон, не голосував – син Порошенка, Фріз, Южаніна. Це ті люди, які абсолютно точно виконуватимуть волю Петра Порошенка. Це маркер. Це показує, що вказівка «валити» закон була персонально від Петра Порошенка.

– Пані Ніцой, я завжди наводжу приклад зі власного досвіду. Київ, літня тераса ресторану. Разом п’ємо чай з відомим українським співаком Святославом Вакарчуком. Розмовляємо між собою українською. Підходить офіціант, молодий хлопчина, і звертається російською: «Что ви будєтє заказивать?». Повертається до колег і розмовляє з ними... українською! Вони – україномовні, ми – україномовні, але вважається, що розмова з клієнтом може відбутися тільки російською. Чому? Тому що люди звикли пристосовуватися. Це дуже промовиста характеристика шизофренічної ситуації, в якій ми всі тут живемо.

Лариса Ніцой: Це все наслідки відсутності гуманітарної політики, де відсутня популяризація мови, не робиться їй статус якоїсь модної мови, престижної. І досі якась така «совкова» тенденція. Бо її ж ніхто не видавлює з будинку, квартири, з дому. Якщо вже так батьків виховали, то вже й дітей вони так своїх виховують. А держава не робить нічого, щоб виховати їх інакше.

Лариса Ніцой, письменниця

Я в проголосованому законопроекті не схвалюю окремі положення. Сьогодні прибрали ст. 1 частину 2, прибрали посилання на неіснуючий законопроект мов меншин. Ми купували таким чином «кота в мішку» – не знаємо, що буде в тому законопроекті, а вже на нього посилаємося.

Були прибрані дражливі моменти, але тільки частину. У ст. 17 (мова освіти) треба виписати її, згідно з рішенням КСУ, що мова освіти, навчання українською, а мова меншин може вивчатися. Зараз це суперечить рішенню КСУ (виписано: навчання мовою меншин), яке піднімає його до статусу з навчанням державною мовою до одного рівня. Треба переписати статтю «мова науки». Закладено, що наукові звання, захист дисертацій може відбуватися або українською, або мовами ЄС за згодою зі вченою радою.

НА ТЕМУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ:

Українська красуня біля моря. Одеса стає україномовною

Не знаєш державної мови – будеш маргіналом без перспектив, без кар’єри, без майбутнього​

Українське Азовське море: україномовний простір – запорука цілісності держави

В Україні розпочинається десятиліття української мови – указ

Україна і «русский мир». Якою має бути стратегія державної мовної політики?