Народний депутат Єгор Соболєв стверджує, що в Україні людям, які надають важливу інформацію, потрібен захист. Для цього потрібно ухвалити відповідний закон. Законопроект про захист викривачів вже два роки як зареєстрований у парламенті, але його жодного разу не ставили на голосування. Водночас, в НАЗК є відділ, який має займатися захистом викривачів, але експерт з аналізу політики Transparency International Україна Олександр Калітенко називає його неефективним.
«Останні події говорять про те, що людям потрібен захист тих, хто надає суспільству важливу інформацію», – заявив народний депутат Єгор Соболєв.
Єгор Соболєв
Наприклад, нещодавня ситуація із доступом до даних із телефонів журналісток Наталії Седлецької та Крістіни Бердинських, на його думку, свідчить про необхідність захисту викривачів.
Про це також свідчить й інша історія, яка трапилася в Полтаві. Суддя-викривач Лариса Гольник розповіла про те, що суд намагався домовитися з нею, щоб вона винесла рішення в інтересах мера міста Олександра Мамая.
«Останнє рішення людини в мантії про те, що насправді вона неправильно зробила, що пішла і розповіла суспільству про те, що від неї намагаються в інтересах корупціонера отримати рішення», – зазначає Соболєв.
Все це означає, каже він, що Україні потрібен спеціальний закон про захист викривачів.
Законопроект про захист викривачів
Відповідний законопроект вже розроблений та зареєстрований в парламенті, каже Соболєв.
«Дуже важливо, щоб вони (викривачі – ред.) мали безпеку, щоб люди не боялися говорити правду», – наголошує народний депутат.
Законопроект передбачає створення захищених каналів передачі інформації для викривача, надання захисту від звільнення та інших методів тиску, а також, якщо завдяки викриттю вдалося повернути в бюджет певні кошти, – фінансову винагороду для викривача у розмірі 10 відсотків від цієї суми. Передбачене також відшкодування витрат на послуги адвоката та інші види правового захисту, якщо у викривача буде така необхідність.
Ще два роки тому, Комітет Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції схвалив його та рекомендував ухвалити в першому читанні.
Втім, Комітет Верховної Ради з питань правової політики та правосуддя в своєму висновку щодо законопроекту написав, що той суперечить положенням Конституції.
До сьогодні законопроект жодного разу не ставили на голосування.
Свій варіант проекту закону про захист викривачів запропонувало і Національне агентство із питань запобігання корупції.
Наразі в НАЗК працює відділ з питань політики у сфері захисту викривачів. Проте, за словами експерта з аналізу політики Transparency International Україна Олександра Калітенка, він є неефективним.
«Ті лінії, якими викривачі наразі можуть надавати інформацію… Немає людей інколи на робочому місці, які обробляють ці повідомлення», – стверджує Калітенко.
За його словами, повідомлення на ці лінії можна надавати тільки у визначений час, а іноді важко знайти інформацію, про те, куди саме звертатися.
У НАЗК повідомили, що за 2017 рік опрацювали 898 повідомлень про корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення, що надійшли від викривачів.
Чому важливо ухвалити закон про захист викривачів
Наразі стає дуже небезпечно і ризиковано займатися антикорупційною діяльністю, каже Калітенко, особливо у регіонах, де часто існує кругова порука, і викривачі є особливо вразливі.
Журналістка-розслідувачка проекту «Слідство.Інфо» Євгенія Моторевська каже, що без викривачів журналісти не зможуть робити розслідування і дуже важливо, щоб були люди, які наважуються розповісти про корупційні схеми.
«Третина матеріалів, які виходять з редакцій розслідувачів ґрунтуються якраз на показах викривачів і на їхній інформації. Тому що коли ми говоримо про такі закриті сфери, як оборонка, як українські тюрми, як армія, журналісту знайти інформацію доволі складно», – розповідає Моторевська.
За її словами, часто викривачі змушені попрощатися з кар’єрою у відомстві, про корупційні схеми якого вони розповіли, або ж взагалі змінити рід діяльності.
Лариса Гольник
Суддя-викривач Лариса Гольник стверджує, що державні органи намагаються зробити все можливе, щоб викривачі пошкодували про свій вчинок.
«Без захисту викривачів неможливо далі рухатися, бо якщо не знаходитимуться люди, які йдуть на викриття, то як же справи будуть доводитися до судів?» – зауважує Гольник.