Якби США хотіли поставити хрест на енергопроектах Росії, зробили б це просто і швидко – Мамонов

Учасники програми «Ваша Свобода»: Роман Мамонов, ведучий проекту «Настоящее время. Америка»; Микола Бєлєсков, заступник директора Інституту світової політики; Михайло Крутіхін, експерт з енергетики, партнер компанії RusEnergy.

«Північний потік-2» поставить Німеччину у стовідсоткову залежність від поставок газу з Росії. На цьому наголосив з трибуни ООН президент США Дональд Трамп. До речі, він згадав Росію під час своєї промови один-єдиний раз, саме у контексті «Північного потоку-2». Раніше президент України Петро Порошенко закликав Німеччину: «Не потрапте до путінської газової пастки». При цьому Порошенко згадав своє спілкування з російським колегою Путіним, коли той попередив про перекриття крану з блакитним паливом. І хоча канцлер Німеччини Ангела Меркель запевняє, що «Північний потік» неможливий без майбутньої транзитної ролі України, Берлін не збирається скасовувати будівництво цієї труби.

Ваша Свобода | Газова пастка Путіна для Європи і Трамп

Олександр Лащенко: Пане Бєлєсков, така заява Трампа – вона не вперше. Він заявляв ще прямо в обличчя Ангелі Меркель, чому ми маємо захищати Німеччину, якщо вона себе не захищає і такі проекти втілює. Така заява – це просто данина риториці і не більше того? Чи все-таки це серйозно і США мають можливість заблокувати проект «Північний потік-2», на ваш погляд?

Микола Бєлєсков: Ситуація не така загрозлива для Німеччини. Минулого разу Німеччина спожила газу, який імпортувала, близько 90-91 мільярдів кубічних метрів, а з Росії було імпортовано порядку 54 мільярдів. Не стовідсоткова залежність по газу. Після того, як будуть виводити з роботи АЕС, вугілля з енергобалансу в Німеччині у тому числі, так само зменшуватиметься роль в імпорті газу з Нідерландів і Норвегії. Зрозуміло, що імпорт-потреби газу в Німеччині більшатимуть.

Микола Бєлєсков, заступник директора Інституту світової політики

Але в цьому треба бачити шанс для України. Наше головне завдання – коли настане такий момент, щоб була збережена ГТС. Якщо буде гарантовано, що, наприклад, «Північний потік-2» не використовуватиметься на всю потужність, нам критично необхідно забезпечити, щоб через українську ГТС після 2020 року перекачувалося не менше від 40 мільярдів кубічних метрів газу.

Дональд Трамп чітко сказав, що ніхто насправді серйозно не розглядав санкцій щодо «Північного потоку-2». Це був сигнал для України. Україна мала по «Північному потоці» лише один план – план А, що його рано чи пізно заблокують, чи це буде Європа, чи США. У санкції було й дуже складно повірити, тому що це був би «останній цвях у домовину» трансатлантичних відносин, які зараз переживають не найкращий момент.

(Повна версія програми)

Україні треба готуватися до того, що «Північний потік-2» буде збудований і почне функціонувати. Росіяни готові прокачувати, наскільки їм можна вірити, через українську ГТС лише 10-15 мільярдів кубометрів газу. Це абсолютно нам неприйнятно. Тут питання до нас: що ми зробили, щоб європейським енергетичним компаніям було вигідно не спонсорувати черговий потік, який з’єднував би Західну Європу з Росією, а перекачувати газ через українську територію?

Україна своєю бездіяльністю сприяла тому, що ми зараз у дуже складній ситуації. Українська зовнішня політика повинна виходити з того, що, зрештою, можливо, навіть сам на сам доведеться бути з Російською Федерацією. На жаль, українська дипломатія втратила час і зараз відігратися буде надзвичайно важко.

– Пане Крутіхін, «північні потоки» множаться. Тріумф просто газовий, хоча насправді не зовсім газовий, тріумф політики Путіна чи ні?

​Михайло Крутіхін (переклад): Про тріумф вести мову не варто. Це, швидше, втрата для Росії, а не тріумф. Напевне, були якісь зайві гроші, які витратили на те, щоб побудувати новий газотранспортний коридор з Ямальського півострова до Балтики. Це вилилося крупною сумою – 44 мільярди доларів. Від цього виграли лише підрядники. І частково тут політичне вдоволення з боку президента, у якого було завдання прокласти два потоки – по Балтиці і по Чорному морю, щоб покарати Україну.

Михайло Крутіхін, експерт з енергетики, партнер компанії RusEnergy

Німеччина виграє поза сумнівом. Безкоштовно, без будь-яких затрат з їхньої сторони отримують ще один канал додатковий експорту газу. Вони могли би без нього обійтися. Мало того, якби Росія повністю припинила постачання газу до Німеччини, вона певні неприємності перетерпіла б, але обійшлася б, оскільки у неї є альтернативні маршрути отримання газу.

На Україну очікує перегляд транзитного договору. У вересні або жовтні 2019 року можна очікувати, що треба вже мати новий документ. Якщо Україні не вдасться домовитися з «Газпромом», щоб гарантувати мінімальну прокачку 35 або ж 40 мільярдів кубометрів на рік, то це дуже погано позначиться на технічному стані ГТС України.

Те, що Росії не вистачає газу – це неправда. Тому що вже не просто відкритих запасів, а розроблених промислів у «Газпрому» вдосталь, щоб вдвоє збільшити експорт. Минулого року експорт був 210 мільярдів кубометрів з Росії. А в «Газпрому» є запасні потужності з видобутку ще на 200 мільярдів. Тому ще одну Європу можна було би приєднати до списку споживачів.

Російський газ набагато дешевший для споживачів в Європі, ніж американський, наприклад, сланцевий. Аби отримати хоч якийсь прибуток, американці його продають (за таку одиницю мільйон теплових одиниць), як мінімум, 8 доларів за одиницю, а «Газпром» абсолютно спокійно залишиться в прибутку, якщо продаватиме за 6,5-7 доларів. Але Європа хоче не тільки дешевий газ, але й надійного газового сполучення. А «Газпром» не є надійним постачальником.

Президент України Петро Порошенко під час наради на підприємстві «Укртрансгаз» у зв’язку зі спробою Росії і РАО «Газпром» зірвати виконання контракту на постачання газу. Київ, 3 березня 2018 року

У 2006-му, 2009-му, 2014-му, 2016-му або припиняв у розпал опалювального сезону постачання газу в Україну, або ж різко скорочував. Така поведінка «Газпрому» мотивується виключно політичними міркуваннями, а не технічним станом газової системи чи фінансовими речами. Ось це найбільша небезпека для Європи.

– Пане Мамонов, чому Дональд Трамп під час свого виступу в ООН тільки раз згадав Росію і в контексті залежності Німеччини від постачання газу?

​Роман Мамонов (переклад): Насправді це показує, що для Дональда Трампа питання Росії не є актуальним або ж, принаймні, для Білого дому, який, очевидно, і писав цей текст. Росія саме в силу того, наскільки це токсична тема, відсунута на другий план.

Реальних кроків у цьому напрямку (санкцій щодо «Північного потоку-2» – ред.) не буде. У Трампа не дуже добрі стосунки з Ангелою Меркель, але мова про Німеччину, яка є партнером №1 США на континенті. І навіть якщо Білий дім вирішить вдатися до жорстких дій, як мінімум, Держдеп і Конгрес втрутяться. Якби США хотіли б серйозно поставити хрест на енергетичних проектах, які реалізовує Росія, зробити це доволі просто і швидко, наприклад, не обмежуючи участь у нових проектах, а прямо заборонивши американським компаніям брати участь в будь-яких проектах, фінансувати будь-які проекти. Це риторика. Дональд Трамп відстоює інтереси американської індустрії скрапленого газу. Щодо Ірану США «закручують гайки», як тільки можуть, що ж до російського проекту – мова, швидше, лише про словесні погрози.

США за великим рахунком не постачають у Росію жодних товарів подвійного призначення. Будь-які спроби дивних «російських емігрантів» надсилати в Росію якісь мікросхеми, приціли закінчуються гучними кримінальними справами. В черговий раз було зроблено виняток, наприклад, для авіації. «Боїнг» взагалі відкрив величезний завод за межами США, відкрив саме в Росії. Мова, скоріше, про закріплення у документах статус-кво, який склався. Так, погрожуємо, але жодних реальних дій.