(Рубрика «Точка зору»)
Путін і його команда послідовно продовжують своїми божевільними рішеннями та діями відділяти Росію від цивілізованого світу, ніби зону колючим дротом. Заодно таке відмежування відбувається й стосовно України, що не може не тішити.
Ще одним кроком в напрямку ізоляції стала гостра реакція Кремля та підконтрольної йому церкви на призначення Вселенським патріархом екзархів до України.
Кремль підсунув собі свиню
Відповівши на наміри Константинополя погрозами, Кремль зробив не лише фальш-старт, а й підсунув собі свиню. В Москві так поспішали звинуватити в розкольництві Фенер (район Стамбула, де розташована резиденція Вселенського патріарха), що зробили це в неприпустимій формі, чим підставили самі себе.
Зараз в російських медіа мусоляться три основні види меседжів щодо Константинопольської патріархії. Перший – вона на очах втрачає ознаки православності. І це наче не новина. Увага акцентується саме на начебто тяглості зради, аби зобразити відступництво давнім пороком цієї церкви. Друге повідомлення, котре пропагують підкремлівські медіа, – Фенер залежний від США, і саме Америка намагається створити розбрат. Третє – автокефалія українського православ’я неодмінно призведе до громадянської війни в Україні.
Якщо підсумувати все це, то за російською версією, основна провина Константинопольської патріархії полягає в тому, що вона начебто не чує православні церкви. Почуйте Кремль, коротше кажучи. Знайома теза, чи не так?
А от Кремль завше чув помісні церкви. Звісно. Наприклад українську, котрій так і не спромігся надати автокефалію, чим міг би прив’язати її куди міцнішими узами. Це вкотре засвідчує слабкість стратегічного мислення російського керівництва й покладання здебільшого на тактичні дії.
Погрози, погрози, погрози
Що ж стосується посилів про громадянську війну в Україні, котра начебто неодмінно стане наслідком надання автокефалії українському православ’ю, то вони не робляться просто так. Їх варто сприймати як погрозу та заяву про наміри.
Росія діє підло й перелякано. Це засвідчує, що в Кремлі поводилися надто самовпевнено та не очікували того, що патріарх Варфоломій візьметься за надання томосу про автокефалію Україні. Вони переоцінили можливості та впливовості підконтрольної собі церкви.
Вселенський патріарх Варфоломій I під час урочистостей з нагоди 1020-річчя Хрещення України-Руси. Київ, 25 липня 2008 року
Тепер ж Росія сама відштовхує Україну. Замість пошуку стратегії для порозуміння, знову вдається до шантажу та погроз. Звісно, робиться це зі сподіванням отримати перемогу, завдяки тактиці «розділяй та владарюй».
Знову, як раніше було обіцяно Путіним, російські війська (справжні чи гібридні, у вигляді козачків та фсб-попів) ховатимуться за дітьми та жінками, цього разу, прихожанами, підставляючи їх під Кремлем же створені провокації та перетворюючи на живий щит. Бо Москві потрібні нові сакральні жертви. Нові фейкові розіп’яті хлопчики, яких можна прокрутити по всіх каналах, аби об’єднати народ довкола віри та Путіна, як захисника православ’я. Адже його рейтинг помітно просів.
Такими діями російська влада лиш пришвидшить процес об’єднання українського православ’я, різні гілки котрого охочіше шукатимуть порозуміння між собою на тлі загрози. А ще це знову відкине Росію назад у її планах воскресити Союз, бо ця ідея нічого не варта без України.
Врешті, можливо така ізоляція піде Росії та світові на користь, якщо раптом РФ замкнеться в собі та зосередиться на власних проблемах. Тим самим дасть спокій всім довкола.
Назарій Заноз – політичний оглядач, публіцист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Політична карикатура Олексія Кустовського
Паніка в Росії: томос для України може позбавити патріарха РПЦ Кирила його престолу
Вселенський патріарх підтвердив рішучість надати автокефалію Україні – ЗМІ
У Московського патріархату немає власності в Україні – Єленський
Томос для України: Москва готує розкол, а сам Путін витісняє патріарха Кирила
Вселенський патріарх Варфоломій I під час вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду в Україні 1932–33 років. Київ, 26 липня 2008 року