Україна-Молдова-Румунія: як позбутися «скелетів у шафах»?

Дотримання прав румунської та молдовської меншин в Україні та прав української діаспори в Румунії й Молдові – є наріжним каменем дружніх взаємин трьох держав і аргументом для поглиблення співпраці. Водночас саме українські, молдовські та румунські діаспори у прикордонні трьох держав можуть стати «бомбою уповільненої дії» – внаслідок невирішених проблем, ізольованості та прихованих впливів Кремля – такі думки висловили експерти, посадовці та представники української, молдовської та румунської діаспор, які долучилися до круглого столу, організованого Національним інститутом стратегічних досліджень. Однак бачення розвитку румунської, молдовської та української національних меншин у кожної з трьох держав відрізняється, а тим часом простежуються тривожні тенденції: як-от факти видачі мешканцям прикордоння однієї держави паспортів іншої держави.

У Молдові живе півмільйона етнічних українців. У Румунії – майже 53 тисячі. З іншого боку, в Україні мешкає 410 тисяч етнічних молдован та румунів, тобто тих, хто вважає рідною румунську (молдовську) мову. Такі дані наводить, спираючись на офіційну статистику трьох держав, представник МЗС України, надзвичайний та повноважний посланник, ініціатор тристоронньої міждержавної співпраці України, Румунії та Молдови Теофіл Рендюк. Всі три діаспори зберігають свої мови та пам’ятають про національне коріння, однак вони перебувають в неоднаковому становищі, стверджує Рендюк.

«410 тисяч румуномовних громадян (етнічних молдован та румунів) проживають в Україні: переважно це прикордоння: Буковина, Одещина та окремі райони Закарпаття. Статистика різних років показує, що ця спільнота є стабільною. Однак ситуація є несиметричною: так, кількість громадян Румунії – етнічних українців – зменшується: декілька років тому їх було понад 60 тисяч, а зараз – 52 700. Ми спостерігаємо швидку румунізацію української спільноти», – наголошує дипломат.

При цьому, за його словами, і Румунія, і Молдова, і Україна налаштовані на діалог щодо розвитку своїх діаспор на території одне одного. Втім, тут загрозу можуть нести підходи певних політичних сил, що пропонують не державницькі підходи (плідна співпраця), а більш радикальні, які можуть зруйнувати добросусідські відносини між державами, стверджує Теофіл Рендюк. Але уточнює, що наразі державницький підхід домінує: свідченням цього є робота міжурядової українсько-румунської комісії з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин, та аналогічної українсько-молдовської комісії.

З тим, що співпрацю трьох держав треба будувати на взаємній повазі до національних меншин, погоджується і священик Румунської православної церкви, а водночас і представник Союзу українців Румунії отець Михай Кобзюк, який прибув на круглий стіл з українсько-молдовсько-румунської проблематики.

Водночас він наголошує, що віряни прикордонних з Україною районів Румунії зберігають українську мову та свою історичну пам’ять. Більше того, Румунська православна церква сприяє тому, щоб у таких районах богослужіння відбувалися двома мовами: українською та румунською.

«До прикладу, у нашому приході служба часто відбувається двома мовами: українською та румунською. Церква це дозволяє. Спілкуючись з українцями Румунії, я бачу, що вони добре пам’ятають своє походження, знають історію свого народу. Але при цьому вони часто майже нічого не знають про нинішні події в Україні. Тому я вважаю, що треба поглиблювати співпрацю між народами», – стверджує Михай Кобзюк. Одним з елементів цього процесу він вважає співпрацю на рівні церков, оскільки в обох країнах православні релігійні громади є найбільшими.

З цією думкою погоджується і директор департаменту у справах релігій та національностей Мінкульту України Андрій Юраш. Він зауважує, що уряди обох держав вже мають домовленості щодо захисту релігійних прав української та румунської діаспор.

«Ми домовилися з МЗС Румунії про те, що 120 румунських православних громад в Україні матимуть всі умови для розвитку, зокрема – отримають землю для спорудження храмів. Натомість є попередня згода для спорудження української церкви у Бухаресті. Працюємо на розширення співпраці», – звітує посадовець.

Юраш додає, що і румунська, і українська сторони прагнують бути конструктивними, відтак можна бачити «рух з обох боків». Водночас посадовець анонсує системну оцінку коштів, які український уряд виділяє на розвиток румунської і молдовської національних меншин. Він наполягає на тому, що Румунія мала би здійснювати таку ж масштабну підтримку своїх громадян – етнічних українців. За попередньою інформацією, Румунія виділяє на це значно менші ресурси, припускає посадовець.

Україна, Молдова та Румунія: основні загрози для співпраці

Загалом міждержавне спілкування трьох сусідніх країн є партнерським та доброзичливим, однак є кілька чинників, які можуть перерости у конфліктні ситуації: або через байдужість чи необережність влади трьох держав, або й узагалі – через втручання Кремля.

• Румунський (і український) сепаратизм у прикордонні та взаємна «роздача паспортів». Наразі ризики сепаратизму в українсько-румунському прикордонні є незначними, але загроза може виникнути, якщо національне протистояння чи суперечності навмисно роздмухуватимуть, припускає Теофіл Рендюк.

«Суто теоретично румуномовна спільнота на Буковині та Закарпатті може стати джерелом загрози – сепаратизму. Хоча я авторитетно заявляю, що на сьогодні такої явної загрози, як російський чи угорський сепаратизм, румунська спільнота в Україні не становить. Але загрозу несуть ідеї так званої «великої Румунії». Йдеться про те, що у середині минулого століття до Румунії були приєднані українські Буковина і Південна Бесарабія, і на тлі святкування річниці цього приєднання певні сили можуть популяризувати ідеї «великої Румунії», – зауважує дипломат.

Зі свого боку, представники Румунської асоціації «Бесарабія» в Україні нагадують про сепаратистський регіон Молдови «Придністров’я», у втраті контролю над яким не варто забувати про позицію етнічних українців, що там мешкають, а це близько третини населення регіону. Так, вони не мають молдовських паспортів, лише паспорти невизнаного утворення «ПМР», і при цьому український уряд охоче видає їм паспорти України, наголошує керівник асоціації «Бесарабія» Анатолій Попеску.

Таку заяву Попеску зробив після того, як Теофіл Рендюк порушив проблему видачі румунських паспортів етнічним румунам – громадянам України, коли ті відвідують Румунію. Таких паспортів видано вже 120 тисяч – наводить свої розрахунки Рендюк. Водночас він наголошує, що українські паспорти видають тим жителям молдовського регіону Придністров'я, хто не має молдовського документа, і що це робиться «з відома Молдови».

Зі свого боку Попеску не виключає, що, оскільки у регіоні «Придністров’я» сепаратизм є проросійським, то такою видачею паспортів український уряд створює додаткову загрозу: збільшує кількість проросійськи налаштованих громадян України з двома-трьома паспортами.

• Церковні впливи. У Румунії переважна більшість храмів, у тому числі в місцях компактного проживання українців, належать Румунській православній церкві, яка при цьому не заперечує проти богослужінь українською мовою для українців. Це підтверджує зокрема і її священик Михай Кобзюк.

Складнішою є ситуація у Молдові та Україні. Так, у регіоні Молдови «Придністров’я» підримувані Росією сепаратисти забезпечили домінування Російської православної церкви. І що цікаво, етнічні румуни на Західній Україні переважно є вірянами УПЦ (Московського патріархату). Цей чинник вже використовувався у політичному та збройному протистоянні між Україною та Росією: під час перших хвиль мобілізації Чернівецька область показала одні з найгірших результатів, оскільки місцеві національні меншини за покликом церкви бойкотували мобілізацію. Про це говорить, зокрема, експерт із українсько-румунських відносин Андрій Волошин.

• Навчання і мови. Румунська і молдовська спільноти значною мірою є ізольованими від загальноукраїнських процесів. Відтак етнічні румуни і молдовани в Україні краще знають російську, ніж українську: така ситуація формувалася ще в часи СРСР, стверджує Андрій Юраш.

У цих умовах навчання українською мовою, заохочення вступу молоді до українських закладів вищої освіти є кроком, який допомагає інтеграції румунської й молдовської спільнот, але не несе загрози їхньої асиміляції попри побоювання уряду Румунії, вважає посадовець. Він пропонує вибудовувати освітню співпрацю на принципах взаємності: збереження викладання румунською мовою в Україні – і поява шкіл з українською мовою викладання в Румунії.

Переговори з цього приводу тривають: Україна та Румунія на рівні своїх МЗС домовилися про співпрацю щодо імплементації статей про мову навчання українського «Закону про освіту». Сторони готують спільний документ з цього приводу.

• «Рука» Кремля. Учасники експертного обговорення визнають спроби втручатися в українсько-молдовсько-румунську співпрацю як на рівні національних меншин (перетягування румунів в Україні до УПЦ (МП)), так і на рівні проросійських політиків у трьох державах. Тому, на думку директора Національного інституту стратегічних досліджень Ростислава Павленка, важливим є підтримання відкритого фахового діалогу між Україною, Молдовою та Румунією – з огляду на ситуацію в регіоні.

«Агресія Російської Федерації створила загрозу не тільки для існування України, але й для цілого регіону. Наявність проблеми Придністров’я, яка досі не вирішена, є так само одним із загрозливих факторів», – визнає Павленко.

Точки порозуміння

Попри усі «підводні камені», українсько-румунсько-молдовська співпраця продиктована стратегічними інтересами трьох держав.

• Євроатлантична інтеграція. Румунія є одним із членів ЄС та НАТО, тоді як Україна та Молдова заявляють про прагнення інтегруватися до цих політичних та безпекових структур західного світу. При цьому і Молдова, і Україна постраждали від підтримуваного Росією сепаратизму та від подальшої втрати контролю над частиною території.
• Спільні навчання та безпекові проекти. В рамках співпраці з НАТО і Україна, і Молдова беруть участь у багатонаціональних навчаннях, які в останні роки зосереджені на протидії російській загрозі.

Більше того, Україна та Румунія проводять і двосторонні військові навчання у своєму прикордонні.

А Україна і Молдова запроваджують спільний прикордонний та митний контроль на межі з сепаратистським регіоном Молдови «Придністров’я». Ці дії, які дають змогу Молдові долати контрабанду і цим частково повертати свій суверенітет на непідконтрольні райони, вже викликали заяви Кремля та проросійських сепаратистів у Молдові про нібито «блокаду Україною Придністров’я».

• Економічна співпраця. Україна, Молдова та Румунія забезпечують транзитні потреби одна одної, а паралельно зростає взаємна торгівля.
• Безвіз. Українці отримали змогу вільно в’їжджати за біометричними паспортами до країн ЄС, серед яких – і Румунія. Відтак український біометричний паспорт для представника румунської меншини стає легальною альтернативою таємно отриманому румунському паспорту, визнають експерти.