Забуті стародавні українські пісні, що звучать по-сучасному. Твори Григорія Сковороди, Тараса Шевченка і Василя Стуса, які стали піснями. Музичний гурт «Хорея Козацька», лідером якого є Тарас Компаніченко, презентував альбом «De Libertate». Це збірка пісень про свободу, епіграфом якої є однойменний твір Григорія Сковороди «De Libertate».
Your browser doesn’t support HTML5
Гурт «Хорея Козацька» виник у 2005 році в Києві. Колектив виконує пісні, знайдені в архівах, рукописних та друкованих збірниках.
Гурт має репертуар із пісень різних часів: від пізнього середньовіччя до сучасності – тем війни на Донбасі.
У колективі – лише чоловіки. Грають на різних інструментах та виконують пісні акапельно.
Альбом про Свободу
Лідер гурту Тарас Компаніченко розповідає, що до нового альбому увійшла програма, яку музиканти «випробовували», граючи для молоді на зустрічах Малої академії наук.
«Було завдання говорити про свободу, щоб звязати ті роки ранньомодерні, навіть середньовічні, і дотягнутися до наших часів. Показати, що українці з давніх-давен упродовж років мали ідеали свободи і гідності, а не лише тепер прокинулися», – розповідає музикант.
Він згадує твір письменника-полеміста Касіяна Саковича, який у 1622 році писав:
Золотая вольність, так її називають,
Доступити її всі пильно ся старають.
Лиш вона не кожному може бути дана,
Тільки тим, що боронять Вітчизну і Пана.
До альбому ввійшли два твори Григорія Сковороди «De Libertate» та «Ангели, знижайтеся», вірш часів романтизму Тараса Шевченка «Ой чого ти почорніло...», пісні з доби революції 1918 року на слова Михайла Гайворонського та Романа Купчинського, один вірш Василя Стуса та сучасні твори.
«До альбому увійшли пісні сучасної доби про війну на Сході, народжені в поїздках, які вперше заспівані в Пісках, Щасті чи Попасній», – розповідає Компаніченко.
Старовинні музичні інструменти
Більшість пісень, які ввійшли до збірки, гурт виконує давно, однак, зазначає учасник гурту Северин Даниленко, гурт попрацював над звуком і записав пісні у студії.
В альбомі 12 пісень – частина виконується акапельно з чоловічим багатоголоссям.
«Хорея козацька» грає зі старовинними музичними інструментами. Це бандура, старосвітська бандура, барокова гітара, фідель (поєднання скрипки з альтом), скрипка, віолончель для басу, сурми, сопілки.
«Ми залучили багато різних фарб у звуках і, звичайно, гармонійно поєднуємо чоловіче багатоголосся з різними по тембру музичними інструментами», – каже Даниленко.
Назва гурту походить від назви музичної пам'ятки «Chorea Kozacky», яку знайшли у клавірній табулатурі 1640 року музичного архіву у Словаччині.
Відновлені пісні
Презентація альбому відбулася у заповіднику «Софія Київська», у Будинку консисторії (Хлібня).
Сергій Фоменко, лідер українського гурту «Мандри», вважає «Хорею Козацьку» музикантами світового рівня.
«Це унікальний колектив не тільки для України. Їм вдається стародавню музику грати так, що вона звучить по-сучасному. Якщо в Україні чи за кордоном потрібно було би показати українську історичну музику, це може бути лише цей гурт», – каже Фоменко.
Роман Ващук, посол Канади в Україні, розповідає, що слухає гурт не вперше.
«Їхні виступи дуже сильні. Перш за все, ця музика заповнює порожні ніші в українській культурі, які були забуті, а також наближує слухача до європейської суті української музичної культури», – каже Ващук.
А також згадує, що пісню «За рідний край», яку «Хорея Козацька» виконує акапельно, він чув у старому записі хору ветеранського канадського легіону українського відділу в Торонто.
«То ще співав мій дід, така забута пісня, вони її оживили, а для мене це має особистий сентимент», – розповідає посол.