«Захарченко заважав Москві. Чим саме? Відповідь треба шукати у Берліні» – Пономарьов

Гості програми «Ваша Свобода»: Кирило Сазонов, політолог, блогер, донеччанин; Ілля Пономарьов, екс-депутат Держдуми Росії; Олег Жданов, військовий експерт.

Не встиг Олександр Захарченко пообідати у кафе «Сепар» у Донецьку, не висохли ще чорнила на телеграмі Путіна, який назвав загиблого «настоящим народным лидером, решительным человеком», не позволившим поставить народ Донбасса на колени», не перестали ще ЗМІ цитувати заяву Владислава Суркова, який назвав Захарченка «другом» і «братом», як команда Захарченка залишила Донецьк. Соратники вбитого ватажка лише тиждень керували угрупованням «ДНР». Російська державна агенція ТАСС оприлюднила, зрештою, коментар політолога Олексія Чеснакова, близького до Суркова і... єдиним керівним органом у «ДНР» може бути лише «народна рада» на чолі з Денисом Пушиліним». А Сурков висловив підтримку новому ватажку угруповання «ДНР».

Ваша Свобода | «ДНР» без Захарченка, але з Сурковим і Путіним

Олександр Лащенко: Пане Сазонов, як можна охарактеризувати ці події – стрімка заява Путіна і... потім вся «команда Захарченка» – їх уже і немає в Донецьку?

​Кирило Сазонов: Злі язики говорять, що співчуття від Путіна надійшло за 20 хвилин до вибуху. Насправді так зване угруповання Захарченка вже давно не впливало на жодні військові процеси. Військові, пропаганда під контролем Кремля, а ці займалися виключно цивільними справами – в основному «пиляли» бюджет і відправляли «відкат» на Москву.

(Повна версія програми)

Зараз їх змінило інше угруповання, яке курирує наш утікач-«младоолігарх» Курченко. Після того, як добили Захарченка і не добили «Ташкента», це угруповання вирішило, що це все-таки якась «самодіяльність» на місцевому рівні, поставили свого – Трапезникова.

Але через тиждень йому «пояснили на пальцях»: ні, хлопці, «влада» змінюється, тепер на грошах «сидять» інші люди, а для вашого здоров’я клімат Донецька раптом став дуже шкідливим – не вірите, то запитайте у Захарченка. І вони досить швидко опинилися в Росії, тобто вся ця «верхівка» спакувала валізи і втекла.

Кирило Сазонов, політолог, блогер, донеччанин

Захарченко був доларовим мільйонером вже 2 роки тому. Тобто зараз його статки – не менші від 50 мільйонів доларів. У нього було що запропонувати за життя. У Плотницького сума, напевне, менша у декілька разів, але Плотницький, напевне, запропонував раніше, погодився піти, поділитися, а за це отримав життя. Я думаю, що не надовго.

Якби куратором («ДНР» – ред.) був один Сурков, то Захарченко був би живий. За вплив в «ДНР», в «ЛНР» ведуть боротьбу три впливових центри – Сурков, ФСБешники і ГРУ, там теж вистачає ділків, які також хочуть мати свою долю. Курченко, схоже, заручився «дахом» ФСБ, тому що саме вони контролювали втечу Януковича, вивід капіталів його і, напевне, в основному їх і освоювали.

Нинішній ватажок угруповання «ДНР» Денис Пушилін (ліворуч) із вже загиблий тодішній лідер бойовиків Олександр Захарченко. Окупований Донецьк, 7 травня 2016 року

​Захарченко був маріонеткою і власна думка у нього була: «поставте «чверть» самогону, дайте грошей і пообіцяйте, що залишуся живим». Про Пушиліна можемо говорити коротко – це ніхто. Це маленький хлопчик-невдаха, закінчив вуз, бігав і шукав роботу, нікуди не брали, прилаштувався у фінансову піраміду «МММ», на донецький рівень так і не вийшов, лишився у Макіївці. Це такий фрік, міський клоун.

Ні у Захарченка, ні у Плотницького, ні у Пушиліна ніякого формального, легітимного статусу немає, це просто люди з вулиці. Їхні підписи під Мінськими угодами вартують не більше, ніж моя чи будь-якої людини з вулиці.

«Вибори» – це смішно. Вони можуть обрати у себе «президента», «лідера «народної ради», посла на Марс, Ктулху верховним божеством, але це немає жодного значення для реальності.

Росія хоче, звісно, Донбас повернути назад в Україну, але обов’язково як фактор дестабілізації. Але у них зараз немає досить потужних важелів для цього, немає ні фінансових, ні силових ресурсів, щоб це реалізувати. Тому справа відкладається до наступної осені.

Росія робить велику ставку на хоча би більш-менш лояльного президента, щоб прибрати діючого і на більш-менш лояльну Верховну Раду або дуже фрагментовану. Допустити реваншу ні в якому випадку не можна! Дуже просто: хто пропонує нам мир, той вже домовився з нашим ворогом і має намір нас зрадити.

– Пане Пономарьов, на вашу думку, що відбувається у так званій «ДНР», взагалі на окупованому Росією Донбасі у зв’язку з ліквідацією Захарченка і так далі?

​Ілля Пономарьов: Замовника треба шукати у Москві. По-перше, Путін, чого він зазвичай ніколи не робить, відреагував на «критичну» ситуацію миттєво, зазвичай бере паузу, що означає, ця реакція готувалася завчасно. По-друге, раптова втеча «команди», що говорить про те, що ніякої спадковості там не буде. Це означає, що Захарченко Москві чимось заважав. Чим саме? Відповідь треба шукати у Берліні.

Ілля Пономарьов, екс-депутат Держдуми Росії

Судячи з усього, Путін з Меркель домовлялися про якийсь план. За моєю інформацією, план такий. Відбувається багатоплановий розмін. З одного боку, будується «Північний потік-2», з іншого боку, Росія дає згоду на введення миротворців на Донбас і не протидіє будівництву Транскаспійського газогону з Туркменистану через Азербайджан до Туреччини, а Меркель допомагає Путіну добитися, щоб не було нової хвилі американських санкцій.

Потрібна була для цього підконтрольна людина, яка готова проштампувати що завгодно. Не випадково для цього була обрана кандидатура Пушиліна, який має, напевне, найбільший антирейтинг зі всіх теоретично можливих претендентів на цю посаду.

Росії було вигідно з самого початку у все це не влазити – ні в Крим, ні тим більше у Донбас. Якщо Крим – ще були певні інтереси у Путіна, то Донбас – річ, яка склалася абсолютно ситуативно. Мільйони людей, які там проживають, стали заручниками комерційних і кар’єрних інтересів певних бізнесменів і чиновників в адміністрації президента Російської Федерації.

Путіну потрібна Україна вся, а не якась окрема територія. І вже зараз зрозуміло, що її існування не дає можливості якимось чином впливати на політичний процес всередині країни. Тому Путіну треба звідти піти. Але не просто так, а сторгуватися з Заходом якомога дорожче.

– Пане Жданов, ось ці зміни в так званій «ДНР» – окрім того, що так зване «керівництво» змінилося стрімко і плавно, сьогодні, 11 вересня, проводять «командно-штабні навчання на місцевості». Що це за навчання?

Олег Жданов: Це виключно «внутрішній захід». Їм треба «стабілізувати» ситуацію, показати місцевому населенню, що вони є сильними, що вбивство Захарченка не вплинуло взагалі ніяк на ситуацію в самій самопроголошеній «республіці». Тому і масштаб навчань відповідний, і місце їх проведення.

Не зовсім райдужна ситуація, як її розмальовує Російська Федерація (щодо військових навчань «Схід-2018» – ред.). Нагадаю, що на «Захід-2017» Росія з самого початку анонсувала 400 тисяч, а залучила реально не більше 100 тисяч. Зараз вони вдалися до хитрого ходу – перенесли навчання за Урал, де не поширюється діяльність Моніторингової місії ОБСЄ за верифікацією проведення військових навчань. Єдина відмінність цих навчань від усіх попередніх – проводять командно-штабну військову гру, розігрують сценарій ведення масштабних бойових дій. У них дуже великий досвід – від командарма і вище увесь командний склад побував у Сирії.

Олег Жданов, військовий експерт

Росія – самодостатня країна. Якщо закриються «залізною завісою», тим більше максимально дистанціюються від доларової зони, можуть варитися всередині ще років із 200. Вони витрачатимуть останні копійки на підтримку ось цих гарячих точок. На кону ж «престиж» Росії!

Навіщо такі масштабні навчання заявлені? Щоб переконати увесь світ, що вони – «супердержава» і питання світової політики треба вирішувати з Росією, а не за її спиною. Є різні прогнози. До 39 суб’єктів міжнародного права може утворитися в результаті розвалу Російської Федерації. І це лякає трохи Захід. І санкції не різко вводяться, поступово нарощується їхній тиск.