Лідія Хаустова
Донбас.Реалії
Дореволюційний Донбас має свою особливу історію. Про неї мало говорять, ще менше знімають. Чи багато людей знає про те, що наприкінці ХІХ століття заможні купці витрачали чималі гроші, щоб прийняти грязьові ванни на «Словкурорті»? Лікувальний Донбас спробували на собі Фет, Станіславський, Чехов, Островський. А заможний меценат збудував на одній зі станцій залізничної гілки будинки для своїх коханок. Це дореволюційний Донбас, про який розповідають журналісти слов’янського сайту «6262» разом із краєзнавцями та істориками в історичному проекті «Славянск. Легенды».
Тривалий час історія Слов’янська ХІХ століття залишалася захованою в архівах, музеях та бібліотеках.
Більше ніж 50 легенд дорадянського Слов’янська буде розказано в 12 фільмах. Кожен із них несе в собі таємниці минулого. Дорадянського минулого Донбасу.
Проект відкриває сторінки співробітництва Донбасу з іноземними країнами. Так, декілька заводів у Слов’янську були побудовані підприємцями з Англії, Польщі, Швейцарії. У Дружківці працювали японці, французи. Костянтинівка співпрацювала з Бельгією. І все це відбувалося задовго до того, як Радянський Союз захопив території і почав будувати свою історію на теренах уже побудованої.
Тоді, 100 років тому, через центр міста ходив паротяг: тут проходила важлива залізнична гілка. Товари зі Слов’янська можна було відправити в будь-який бік України і за кордон. Можливо, саме через це працювати до Слов’янська приїжджали з інших міст та країн.
Слов’янськ досі називають містом купців. У ХІХ столітті їх було достатньо. Більшість із них, маючи гроші, займалися меценатством і вкладалися в будівництво важливих суспільних закладів – шкіл, лікарень, банків.
Донбас став одним із перших регіонів, де вже в 1800-х роках розпочалося офіційне виробництво алкоголю і відкрилася справжня пивоварня, яка працювала на європейських традиціях.
Your browser doesn’t support HTML5
Мінеральні води в дореволюційному Слов’янську
Наприкінці ХІХ століття багатії їздили до Слов’янська на цілющі солоні озера та грязі. По тридцять хвилин у дерев’яних чанах – так приймали ці недешеві процедури курортники. Про цілющі властивості Слов’янських мінеральних вод пишуть багато відомих людей того часу: тут побували Антон Чехов, Костянтин Станіславський, Микола Островський.
Ось як поет Афанасій Фет описував у листі лікування своєї племінниці Олі: «Бідна Оля страждала золотухою, в цьому не могло бути ні найменшого сумніву, і що найкращим засобом проти цієї хвороби є Славянські води, – у цьому ніякого сумніву. Упевнений в тому, що жодний серйозний лікар не в змозі сказати в цьому випадку щось інше, ми вирішили відправити дівчину до Слов'янської купальні, і в другій половині травня моя дружина повезла й влаштувала Олю біля мінеральної джерела разом із Надією Олекс., Регіною та їхньою покоївкою. Бажаючи особисто ознайомитися з перебігом лікування племінниці, я вирушив до Слав’янська, де знайшов дівчину посвіжілою і здоровою на вигляд; головний лікар на водах сказав мені, що для повного оздоровлення Олі їй необхідно і наступного року повторити Слов’янські купання».
Слов’янськ завжди був місцем, де видобували сіль, але мало хто знає, що через викачку ропи утворювалися пустоти, через це окремі ділянки міста почали йти під землю. Досліджень того, чи є небезпечними підземні пустоти зараз, ніхто не робив, тож небезпека провалів землі в місті існує і досі.
У Слов’янську ще за часів фортеці «Тор», яка існувала понад 300 років тому, були побудовані церкви, на тому ж місці вони існують і досі, правда, в дещо реконструйованому стані. Одна з таких церков – Свято-Воскресенський храм, який є найстарішим в області. З цим храмом пов’язано декілька легенд, одна з них говорить про те, що тіло імператора Олександра І перебувало в цьому храмі, коли його везли з Таганрога.
Ще один храм, який став історичною пам’яткою, побудований у 1897 році працівниками залізниці як вдячність за скасування кріпосного права. У радянські часи церква зазнала гонінь, а її будівля почала використовуватись як спортивна зала. Згодом храм відновили, він працює й донині.
Ходять Слов’янськом і багато романтичних історій. Одна з таких пов’язана з ім’ям відомої актриси Марії Заньковецької. Актриса неодноразово приїжджала з театральними виставами на Слов’янський курорт. Існує легенда, що один із купців під час такого приїзду закохався в жінку і побудував на її честь гарний будинок, який так і назвали «Вілла Марія».
Банківська платформа з паротягом і пасажирами в Слов'янську кінця ХІХ сторіччя
Функціонував у ці часи в Слов’янську і власний банк. Велика будівля у самому центрі міста, до якого під’їжджав паротяг, досі є історичною пам’яткою. Існує легенда, що під час революції банк обікрав відомий революціонер-терорист Яків Блюмкін – з будівлі винесли декілька мільйонів карбованців.
Презентація проекту «Славянск. Легенды» пройде у Слов’янську 8 вересня під час святкування Дня міста. З цього моменту серії фільму виходитимуть постійно, розповідаючи послідовно про розбудову «дореволюційного» міста.
Згодом до Слов’янська долучаться Дружківка і Костянтинівка.
Вперше на Донбасі почнуть показувати історію того, як розбудовувалися міста в дорадянський період.
НА ДОТИЧНУ ТЕМУ:
Український віночок проти російського кокошника. Який справжній національний костюм Донбасу?
Мене вразила «українськість» – етнолог про 1920-і роки на Донеччині
Історія багатійки Алчевської та її українського Донбасу в Російській імперії
Потужна мережа ОУН діяла на Донбасі в роки Другої світової – історик
Родина з Луганщини створює мультики для малят українською мовою