2 вересня у Львові розпочалось вшанування 75-ї річниці ліквідації ґетто і Янівського концтабору. У роки Другої світової війни концтабір у Львові був місцем жорстокого вбивства євреїв, а ґетто належало до трійки найбільших у Східній Європі. На меморіальні заходи приїхали десятки гостей із різних країн і, зокрема, і в’язень ґетто і концтабору.
Яніна Хешелес спеціально приїхала у Львів на меморіальні заходи з нагоди річниці ліквідації Львівського ґетто і Янівського концтабору. Жахіття цих обох місць вона пережила сама. Потрапила десятилітньою дівчинкою у 1941 році спершу у ґетто, де була її мама, а потім у Янівський концтабір. Її батько був редактором сіоністської газети «Хвіля», яка виходила двічі на день – зранку і ввечері.
«Я була десятирічною дівчинкою. То був 1941 року, я все дуже добре пам’ятаю. Мій тато загинув у перший день, коли німці вступили у Львів, а мама загинула під час ліквідації ґетта у 1943 році. Там, у ґетто, я була з мамою. Я там бавилась із іншими дітьми, а в 1943 році вже мусила працювати. Пришивала ґудзики до форми німецьких військових, робила петлі, такі були перші роботи. У таборі давали нам якийсь суп із крупами, картоплею, зранку діставав кожен шматок хліба. Я писала вірші і один із них мені врятував життя. Моя мама загинула перед ліквідацією ґетто, я не мала куди йти і мала жаль до мами, що я залишилась сама. У жіночому таборі група молодих людей виходила на сходи і декламували вірші і співали, я прочитала вірш до мами», – пригадує Яніна Хешелес для Радіо Свобода.
А врятувалась Яніна Хешелес завдяки польській підпільній організації Ради допомоги євреям «Жегота», члени якої у кінці вересня 1943 року, за кілька днів до ліквідації ґетто і Янівського табору, допомогли 12 річній дівчинці втекти у Краків. Там вона почала писати свій щоденник споминів, який вийшов друком у 1946 році польською мовою під назвою «Очима 12 річної дівчинки». Із 1950 року Яніна Хешелес проживає в Ізраїлі.
Яніна Хешелес з нагоди 75-ї річниці ліквідації ґетто і концтабору у Львові отримала від Львівської міської ради у дарунок символічний ключ від синагоги, яку було знищено у роки війни у місті. Копія виготовлена зі скла з оригінального ключа, який у музеї «Слідами галицьких євреїв».
Оригінальний ключ із зруйнованої львівської синагоги, який зберігається в музеї
Символічними відзнаками вдячності були удостоєні ще 73 особи які досліджують, бережуть, популяризують єврейську спадщину.
«Цей оригінальний ключ відкривав день однією зі знищених чисельних синагог, які були у Львові до війни. Немає синагоги, немає дверей, але цей ключ може відкрити двері нашої пам’яті і бажання зберегти цю пам’ять зробити історію Львова спільною для українців і євреїв. Мене тішить, що все більше і більше львів’ян це розуміють», – наголосила Адель Діанова, директор єврейського благодійного фонду Хесед-Ар’є.
Cимволічний ключ від львівської синагоги, скопійований із оригіналу
Від відзнаки Львівської міськради – символічного ключа – відмовився директор Центру дослідження юдаїки і благодійної організації «Єврейське відродження» Мейлах Шейхет. Він пояснив, що не може прийняти нагороду від міської влади, яка руйнує у Львові єврейську спадщину, коли забудовуються єврейські квартали, комерціалізується історія.
Жахіття Голокосту у Львові
У рамках меморіальних заходів із нагоди роковин ліквідації ґетто і концтабору у музеї тоталітарних режимів «Територія терору» підготували виставку «Табір примусових робіт «Янівська» – індустрія терору». Через документальні та матеріальні джерела можна дізнатись історію місця смерті тисяч людей єврейського походження.
Львівське ґетто існувало у Львові від листопада 1941 до червня 1943 року у районі Замарстинова і Клепарова, воно було обгороджене парканом і колючим дротом. Лише упродовж менше місця, з середини листопада до грудня, у ґетто німецька окупаційна влада переселила близько 140 тисяч євреїв і таку кількість утримували протягом часу існування ґетто, а українців і поляків, які проживали у цьому районі, виселяли звідти. У 1942 році німці почали готуватись до ліквідації ґетто. Євреїв вивозили у табір смерті Белжець, що був на території Польщи, у Янівський концтабір, розстрілювали просто на території єврейського ґетто.
Янівський концтабір – табір примусової праці для єврейських робітників німецькі окупанти створили у жовтні 1941 року. З цього місця людей вивозили у табір смерті у Белжець. Коли євреїв катували і розстрілювали, то у концтаборі на Янові оркестр з ув’язнених виконував мелодію «Танго смерті». Янівський концтабір німці ліквідували восени 1943 року. За даними дослідників, у ґетто і в Янівському концтаборі загинули понад 250 тисяч людей, але встановити точну цифру дуже складно.
Пам’ять жертв ґетто і табору «Янів» сьогодні вшанували на місці масових розстрілів в’язнів – в урочищі «Піски», яке ув’язнені називали «Долиною смерті», бо тут систематично знищували євреїв. Інколи число жертв протягом тижня сягало кілька тисяч осіб. А наймасовішими були вбивства у листопаді 1943 року, коли ліквідовували місце жахіть Голокосту.
Спільне вшанування трагічної історії єврейського народу є символом того, що у людських стосунках любов завжди перемагає ненависть, звучало під час меморіальних заходів у Львові.