У серпні 2018 року в Херсонській області український режисер кримськотатарського походження Наріман Алієв проводив кастинг на ролі в своєму новому фільмі. Новоолексіївка, де відбувався відбір акторів, нагадала режисерові його рідне село Петрівка в Красногвардійському районі Криму. Про історію своєї сім'ї та зйомки нової картини Наріман розповів Крим.Реалії.
Кінострічка «Додому» ‒ режисерський дебют, перший повнометражний фільм Нарімана Алієва, автора відомої трилогії «Кримські історії», що складається з фільмів «Повернутися на світанку» (2013 рік), «Тебе люблю» (2014 рік) та «Без тебе» (2015 рік). Останній фільм трилогії отримав позитивні відгуки на 66-му Берлінському міжнародному кінофестивалі (Берлінале).
‒ Назва фільму ‒ «Додому», який зміст ви вкладаєте в цю назву, яке місце назвали б своїм домом?
Крим – це наш дім, і шлях може лежати тільки туди
‒ Коли говориш «дім», уявляєш те місце, куди ти хочеш повернутися, те, що тебе тримає. Для мене, чесно, це мій рідний дім у Криму, де я виріс, де живуть мої батьки. Звичайно, коли я говорю про дім, маю на увазі своє село Петрівка. У цьому проекті «додому» ‒ означає те, куди ми їдемо. До Криму. На цьому й збудований сюжет. Це – наш дім, і шлях може лежати тільки туди.
‒ Де саме відбуватимуться зйомки фільму? Коли запланований їх початок?
‒ Зйомки заплановані на середину вересня. Проходитимуть у Києві, Миколаївській та Херсонській областях, зокрема, в Генічеському районі. Прем'єра запланована на наступний рік. Поки говорити про точні терміни зарано, після закінчення зйомок упродовж півроку плануємо завершити виробництво фільму.
У Криму знімати не зможемо, це фізично неможливо. Сцени, які за сюжетом відбуваються в самому Криму, ми будемо знімати в Генічеському районі, на Арабатській Стрілці. Тим більше, що колись ця територія належала Джанкойському району. Добре, що хоч якийсь шматочок Криму увійде у фільм.
Наріман Алієв у Новоолексіївці
‒ Поки фільм не вийшов, чи можете розповісти, про що він? Чи йдеться в ньому про нинішні події?
‒ Наш фільм ‒ про батька та сина, які везуть з Києва тіло старшого сина і брата, щоб його поховати на батьківщині, в Криму. Наші реалії будуть лейтмотивом історії героїв. Але в центрі у нас завжди стоїть людська історія, заснована на конфлікті поколінь, ставленні до самого поняття «дім».
‒ Торік повідомлялося про проведення кастингу на головні ролі у фільмі, хто був затверджений в акторський склад кінострічки?
‒ Він досі триває. Досить складно підібрати акторський склад, адже серед кримських татар професійних акторів майже немає. Вирішили провести кастинг у Новоолексіївці, щоб подивитися тут відразу на місці на людей, яким це могло б бути цікаво, може, тут ми зможемо когось підібрати, хто нам підійде.
‒ Чому саме Новоолексіївка?
‒ Новоолексіївка була обрана, тому що тут компактне поселення кримських татар. Зараз обговорюється, чи будуть залучені до зйомок фільму професіонали. Звичайно, завжди краще, коли в людини є певний набір акторських навичок, але все зараз обговорюється, і вже наступного тижня будемо ухвалювати рішення, з ким працюватимемо.
‒ Як відбувається відбір претендентів?
‒ Під час відбору пропонуємо розповісти про себе, дивимося, як людина себе почуває в кадрі, у нас є певні сцени, які просимо прочитати. Для багатьох людей, які приходять, зовсім не маючи акторського досвіду, навіть це складно, тому намагаємося дивитися на задатки людини, і від цього припускати, чого ми можемо від неї домогтися.
‒ Як вам тут?
‒ Новоолексіївка дуже схожа на мою рідну Петрівку (село в Красногвардійському районі Криму), почуваю себе тут дуже добре.
‒ У мережі є інформація, що цей фільм буде частиною нової трилогії. Чи так це?
‒ Раніше він називався «На кордоні», але потім був перейменований. Є задум повнометражної трилогії, але не знаю, чи буде він реалізований, поки зосереджений на цьому проекті, а там подивимося. Є внутрішнє бажання зробити такий собі повнометражний блок. Але поки зосереджені на першому фільмі.
‒ Хто сценарист, продюсер фільму? Чи є підтримка від держави?
‒ Продюсер стрічки ‒ Володимир Яценко, київська студія LimeLite studio. Буквально минулого місяця брали участь у конкурсі на державну підтримку від Міністерства культури. Основна частина бюджету фільму ‒ державна, 80%, а 20% ‒ кошти студії та внески партнерів. Сценаристів двоє: я та молодий український режисер-сценарист Марися Нікітюк.
‒ Якою мовою буде знятий фільм?
‒ Українською. У фільмі звучатиме також кримськотатарська мова, з українськими субтитрами.
‒ Як ви вважаєте, чи можливо щось змінити в нинішньому становищі кримськотатарського народу за допомогою кіно?
Для кримських татар важливо, щоб про них не забували, що це все не дарма, що це до чогось рухається. Коли відчуваєш, що нічого не відбувається ‒ це найстрашніше
‒ Кіно ‒ це інструментарій, що викликає емоції, допомагає пережити, відчути ті чи інші моменти, події разом із персонажами фільму. Дуже хочеться, щоб тема кримських татар звучала, щоб нею цікавилися, могли більше дізнатися про нас самих, як про людей, а не як про політичну націю. Всі знають, зі сторони, як ми себе позиціонуємо в реаліях війни та окупації, але люди залишаються. Можна показати дискусію на різні світоглядні теми всередині спільноти, хочеться їх обговорювати, шукати разом вихід.
Для кримських татар важливо, щоб про них не забували. Адже наш народ вміє чекати, терпіти, вірити. Нам необхідно розуміти, що це все не дарма, що це до чогось рухається. Коли відчуваєш, що нічого не відбувається ‒ це найстрашніше.
Наріман Алієв
‒ Так Крим буде кримськотатарським?
‒ Звичайно, Крим буде кримськотатарським. Якби мої батьки, які народилися в Узбекистані, в депортації, не вірили б у те, що вони повернуться до Криму, то вони ніколи б не повернулися, ніхто б ніколи не повернувся. У нас дуже потужна віра. Дуже важливо вміти нести це разом з собою, доносити це іншим поколінням, залишатися вірними самим собі.
Ми в це віримо не тому, що, наприклад, нам стане жити краще, але так правильніше для розвитку та збереження нашої культури, наших традицій. Нас як етносу. Нації кримських татар. Хочеться, щоб те, чим жили твої предки, те, на чому ти виховувався, мало свій логічний розвиток.
Хочеться, щоб те, чим жили твої предки, те, на чому ти виховувався, мало свій логічний розвиток
Питання повернення Криму має вирішуватися комплексно, спільними діями. Це справа честі всього українського народу та країни ‒ боротися за це. Я не ставлюся до Криму як до території. Я ставлюся до Криму як до батьківщини, як частини країни, громадянином якої я є, для мене незрозумілі ті зміни, що відбулися, це неприйнятно. Це твій дім, який було відібрано, як і частину України, разом з Донецькою та Луганською областями ‒ не можна сказати просто, що цього більше немає. Сьогодні немає цього, завтра іншого, так фізично не залишиться нічого, заради чого жити.
‒ Ви згадали про повернення батьків з депортації. Як депортація кримськотатарського народу торкнулася вашої родини, звідки їх вислали?
‒ Мій дідусь з боку батька був з Красногвардійського району, моя бабуся з боку батька була з Керчі, мамині ‒ Нижньогірськ та Білогірськ. Тепер мої родичі живуть у Красногвардійському, Нижньогірському районах, ‒ ми практично повернулися туди, звідки наші предки. Мої предки ‒ в більшості ногаї, степові кримські татари. Мої батьки народилися в депортації, але познайомилися вже в Криму, я народився в Криму. Я народився на своїй батьківщині.
‒ Що б побажали своїм землякам, які зараз читають цей матеріал?
‒ Є таке кримськотатарське слово «сабыр» ‒ терпіння. Всім бажаю терпіння. З терпінням пережити все, що відбувається.