(Рубрика «Точка зору»)
Попри назву, на острові Зміїний немає змій. Попри постійні сильні вітри, тут ніяк не спроможуться запустити вітряну електростанцію. Автора цих рядків історія з вітряком вразила не менше, ніж суворі красоти скелястого острова чи легенди про розташований тут колись храм Ахілла. А надто, що енергетична ситуація на маленькому острові – чудова ілюстрація до великої української проблеми енергетичної ефективності й безпеки.
З огляду на окупацію Криму, Зміїний став тимчасово виконувати обов’язки «крайньої південної точки» України. Острів відіграє неабияку роль у забезпеченні українських морських комунікацій. Цього року, з огляду на неспокійну ситуацію й ворожі дії російських військ на морі, на острові розмістили залогу – підрозділ морських піхотинців (досі тут були лише прикордонники) і посилили заходи безпеки.
Одна з головних проблем Зміїного – енергозабезпечення. Розташований десь за 35 кілометрів у відкритому морі острів не так просто постачати енергоресурсами. Щоправда, розповідають, що за часів СРСР, коли тут стояв підрозділ радянської ППО, солярки на Зміїний завозили стільки і використовували її так недбало, що мало не вся поверхня острова була чорною. Очевидно, що тепер є кращі й ефективніші можливості енергозабезпечення.
Остов вітроелектростанції (праворуч) на острові Зміїний
Плани розвитку і штормові корективи
Розташований у відкритому морі острів весь час продувається вітрами, часто – дуже сильними. Це просто ідеальне місце для зведення вітряної електростанції. Тож ухвалений ще десять років тому генеральний план розвитку Зміїного передбачав встановлення вітряка серед першочергових кроків.
За розрахунками, вітрова електростанція повністю і навіть з істотним надлишком забезпечила би потреби острова в електроенергії. Проте надлишок був би не зайвим, а знадобився би в найближчій перспективі, коли мали бути зведені й запущені в експлуатацію інші заплановані об’єкти. Крім того, одразу відпала би потреба щороку перевозити на острів десятки тонн дизельного палива.
У 2009 році будівництво розпочалося, в 2012-му остов вітроелектростанції був готовий.
Остов вітроелектостанції острові Зміїний
Залишалося підвезти лопаті вітряка, встановити їх – і зробити острів Зміїний енергетично самодостатнім. Аж тут стався сильний шторм, який наробив багато шкоди і, серед іншого, розбив малий причал на Зміїному. Невдовзі з’ясувалося, що великий причал з технічних причин не може прийняти лопаті…
Відтоді добудова вітроелектростанції на Зміїному застопорилася. За цей час про цю проблему двічі доповідали і розглядали її на засіданнях Кабміну. Проте уряди змінювалися, а лопаті і донині не там, де треба. Тим часом, зупинилася чи істотно уповільнилася реалізація інших проектів із розвитку острова: оптимізації системи водопостачання, створення каналізації і сміттєпереробки, розвитку туристичної інфраструктури…
На острові Зміїний посилені заходи безпеки
Довгий шлях до енергетичної самодостатності
Не можна сказати, що зовсім нічого не зроблено для того, щоби Зміїний сам себе живив електроенергією. Сонячною електростанцією обладнали головний об’єкт острова – маяк, який завдяки цьому став автономним на більшу частину року (за винятком зимових місяців). Невелика сонячна панель встановлена і на будівлі портоуправління. Та все ж, досі головним джерелом енергопостачання Зміїного залишаються ненажерливі генератори, які щогодини поглинають по декілька літрів дизпалива. А вітряна електростанція, яка зробила б острів енергетично самодостатнім, вже понад 5 років залишається за кілька кроків до здачі в експлуатацію!
Тодішній президент України Віктор Ющенко з групою прикордонників на острові Зміїний, 4 липня 2008 року
Не беруся судити, наскільки технічно складною та фінансово затратною є задача перевезти лопаті вітряка й нарешті запустити вітряну електростанцію на Зміїному. Але мас-медіа доволі часто повідомляють про вирішення куди складніших логістичних проблем. За умов, коли Росія будує міст через Керченську протоку, неспроможність доставити на Зміїний лопаті вітряка справляє доволі гнітюче враження. Зрештою, енергозабезпечення Зміїного – це питання не лише енергетичної ефективності, а й національної безпеки. Адже енергетична самодостатність Зміїного також сприятиме його безпеці – і не гірше за підрозділ морпіхів.
Острів Зміїний, серпень 2007 року
Ситуація із вітроелектростанцією на Зміїному чудово ілюструє проблему енергетичної ефективності та безпеки на загальноукраїнському рівні. Наче уже давно зрозуміло, що і як треба робити. Але весь час знаходяться якісь об’єктивні причини, через які вирішення проблеми відкладають на невизначений термін. Хоча перешкоди аж ніяк не видаються нездоланними…
Острів Зміїний, 4 липня 2008 року
Підходячи на кораблі до Зміїного, ще здалеку бачиш остов вітряної електростанції. Він мав би стати символом енергетичної самодостатності й нового етапу розвитку острова, а натомість став для «аборигенів» предметом кпин та масних жартів, в яких обігрується монументальність, фалічність і марність цієї споруди.
Дмитро Шурхало – журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода