Імперський реванш Росії був лише питанням часу – Ющенко

Радіо Свобода до 27-ї річниці Незалежності України опитало президентів Леоніда Кравчука, Леоніда Кучму та Віктора Ющенка, попросивши охарактеризувати сучасний період, а також виокремити здобутки й прорахунки їхнього президенства. Публікуємо інтерв’ю з Віктором Ющенком.

Віктор Ющенко, президент України (2005-2010 р.р.), у студії Радіо Свобода, 2013 рік

– Для мене не тільки як для Президента, як для людини, як для українця, державність – самоцінна. Вона не має критеріїв, елементів чи ознак, які визначають її вартість. Тому моя відповідь на це запитання ніколи не буде вичерпною, і завжди буде емоційною.

Нація не може існувати без державності. Дискусії довкола цієї формули дуже небезпечні і розчиняють національну єдність. Це політична, інтелектуальна, інформаційна технологія, яка працює на розділення.

Якщо вам постійно додають сумніву у відповіді на запитання ким ви є, ви розгублені й слабкі. Цей процес триває в Україні не один десяток років, і його наслідками є і окупація Донбасу, і втрата Криму, і наявність у політиці тих сил, які працюють на сусідню країну.

Політики, які підтримують цю технологію, працюють через тему церкви, через тему мови, через тему зовнішньої політики. Вони несуть небезпеку для майбутнього нашої країни, бо знецінюють право українців говорити однією мовою чи мати єдину помісну церкву. І цю загрозу не потрібно применшувати.

З іншого боку, відповідь на ці маніпуляції існує. У нас міцніє громадянське суспільство, а нове покоління молоді має абсолютний імунітет від радянської ностальгії та її ментальної похідної – проросійських настроїв.

Подивіться опитування, ви зрозумієте що час працює на укорінення ідеї української державності, європейського та євроатлантичного вибору, на відновлення історії й відродження мови. Чим молодші учасники таких опитувань, тим вище рівень підтримки державної незалежності. І це тенденція.

Для більшості українців власна держава – це даність, а для тих героїчних людей, які зараз перебувають у зоні бойових дій, – це те, за що вони готові вмирати.

На тлі їхнього щоденного подвигу спекуляції на темі державності постають у всьому цинізмі політичного торгу ідеалами й патріотичними почуттями мільйонів людей.

Віктор Ющенко (праворуч) і Вселенський патріарх Варфоломій, Київ, липень 2008 року

​Якими для Вас є головні індикатори того, що Україна розвивається як демократична держава?

– Україна з моменту проголошення незалежності розвивається як демократична держава. Ми історично волелюбна нація, і сім десятків років комуністичної окупації не змінили національного характеру. У нас демократична конституція, політична конкуренція, вільні вибори й свобода слова.

Ми маємо клуб президентів, у той час як багато колишніх радянських республік не здійснили потрійного переходу влади, що є ознакою закріплення демократичних трансформацій.

Демократія вимірюється, це правда. Певні її показники мають різну динаміку в міжнародних рейтингах, але ризику відмови від демократії як форми правління українське суспільство ніколи не демонструвало. У кризові періоди, коли нехтувалось право громадян обирати президента, як у 2004 році, або право йти європейським шляхом, як у 2013, люди гуртувалися і ставали на захист свого вибору.

Яким би не був домінуючим запит на патерналізм, українці демократичні. Я не думаю, що такі речі, як свобода преси, свобода масових зібрань, право вибору можуть бути предметом компромісу. Зовнішньополітичний вибір українців, рух до Європейського союзу – це додаткова гарантія того, що демократичний процес для нашої країни незворотній, я абсолютно в цьому переконаний.

Читайте також:

Леонід Кравчук: «Головна наша помилка – ми вірили в Росію»

Леонід Кучма: «Красти у держави, яка воює – це мародерство»​

Які країни є стратегічними партнерами для України?

– Формально статус зовнішніх партнерів визначається у законодавстві, і він відповідає тому зближенню, яке відбувається сьогодні на основі спільних цінностей. Саме у такому вимірі я б трактував стратегічне партнерство з іншими державами – це взаємодія та взаємопідтримка на основі одних цінностей і поваги до суверенітету й територіальної цілісності. Питання миру – не остання позиція у цій взаємодії.

Конфлікт на сході України чітко окреслив, які країни належать до наших стратегічних партнерів, а які – всупереч міжнародним зобов’язанням та двостороннім документам здійснюють військову агресію, створюють внутрішню нестабільність, вносять напруженість у наші традиційно дружні відносини з іншими країнами-сусідами.

Якщо ми хочемо миру, то це питання має отримати чесну відповідь – дипломатичну, політичну, економічну, яка має передбачати й санкційну складову.

Членство в Європейському союзі та НАТО віднесене до основних засад зовнішньої політики на рівні закону. Зараз такі речі здаються очевидними, природними з точки зору розвитку Української держави. Десять років тому підтримка цих цілей не була такою однозначною. Хоча це був той курс, який був частиною моєї програми як президента, мені бракувало внутрішніх політичних союзників.

Історія не має умовного способу, але зараз стає відчутною та висока ціна довгих дискусій про зовнішні пріоритети, про геополітичний баланс між сходом і заходом, про багатовекторність. Це розмивало наше розуміння пріоритетів і загроз. Імперський реванш Росії був лише питанням часу, ми програли час і стали вразливими перед цим планом.

Як Ви визначаєте головні здобутки Вашого президентства?

– Я неодноразово говорив, що ті пріоритети, які були закладені у моїй президентській програмі, були виконані. Якщо аналізувати економічні показники того періоду, то це кращі роки з точки зору іноземних інвестицій, які зросли в 4 рази до 35 мільярдів доларів, з точки зору в цілому економічного зростання, змін на ринку праці, позитивної демографії.

Було багато зроблено для спрощення ведення й прозорості бізнесу; збільшилися пенсії і зарплати, було засновано нові соціальні програми, які дозволяли створити мільйони нових робочих місць. Я думаю, той період був сповнений можливостей для становлення і малого, і великого бізнесу. І це попри те, що криза 2008 року мала світові масштаби і суттєво вплинула на Україну.

Важливо розуміти, що цей переконливий економічний результат дала демократія. 2005 року Україна була визнана повністю вільною країною за оцінками Freedom House, першою з держав СНД. Це сприйняття нас у зовнішньому світі дало поштовх і залученню інвестицій, і розвитку банківської системи, і просуванню на зовнішні ринки, і вступу до СОТ.

Найбільшим здобутком тих років я б назвав більш стратегічні речі, які заклали основи сьогоднішніх змін. Це повернення історичної пам’яті, відновлення імен наших героїв, декомунізація, демократизація, відтворення національної ідентичності.

У ті 5 років було зроблено найбільше для того, щоб українці відчули себе нацією з тисячолітнім європейським корінням і згадали про те, що місце нашої країни – не в складі новітніх імперій, а в колі вільних європейських націй.

Віктор Ющенко про страх і брехню Путіна та його неминучу поразку