Росія відповість за війну у Грузії і війну в Україні – Катамадзе

Рівно десять років тому Росія вперше застосувала воєнну силу проти сусідньої держави­ зі вторгненням на її територію. Як наслідок, ця держава, Грузія, не маючи військової потуги, як у Росії, змушена була втратити контроль над значною частиною своєї території. У Москві досі називають свої дії «принуждением к миру». Як заявляє тодішній президент Росії під час тих подій Дмитро Медведєв, «ми змогли захистити своїх громадян – їх багато, громадян Російської Федерації, які живуть і в Абхазії, і в Південній Осетії». А як наголосив заступник держсекретаря США у 2008-му році Метью Брайза, «відносно м’яка відповідь США і союзників по НАТО створила для президента Путіна велику спокусу – спробувати зробити щось і в Україні».

Ваша Свобода | Війна Росії з Грузією – репетиція Криму і Донбасу?

Олександр Лащенко: Пане Катамадзе, на ваш погляд, що ж було рівно 10 років тому?

​Грігол Катамадзе: Я три роки був заступником міністра оборони Грузії (у 1998–2000 роках). Я дуже добре пам’ятаю, що залишила Росія після себе в Грузії, з військової точки зору, які кроки Росія робила по щодо Грузії. Дуже помилково говорити, що війна почалася 8 серпня 2008 року. Російсько-грузинська війна почалася у 1991 році. Розпадався СРСР – Росія почала військові дії у Грузії (в Абхазії, у Південній Осетії). Але російська пропаганда говорила, що це «внутрішній конфлікт». Не було і немає ніякого «внутрішнього конфлікту». Коли у 1991-му почалася російсько-грузинська війна, з власних домівок в Абхазії було вигнано більше ніж 350 тисяч осіб. Перша хвиля, коли були біженці з Південної Осетії – більше ніж 35 тисяч. Друга хвиля у серпні 2008-го – близько 50 тисяч біженців.

Із 1991-го по 1993 рік був геноцид грузинського народу. Але ніхто, в тому числі наші європейські партнери, не піднімає це питання. Коли не піднімаєш, відбувається те, що відбулося у 2008-му. У 2008-му Росія вторглася на територію Грузії, а до цього місяць проходили навчання у Росії. Вигнати, пробачте за це слово, уряд Грузії на чолі з президентом – це була головна мета для російського істеблішменту на той час і зараз. Не вийшло – ми вдячні і будемо вдячні завжди (у нас довга пам’ять), коли наші партнери стали поруч з нами.

І вони зрозуміли, що немає політичних сил у Грузії, на які можна ставити, прогнавши існуючу владу. Учора голова Республіканської партії Давид Усупашвілі, який на той час був в опозиції до президента Грузії, сказав, що коли зібралася опозиція, домовилися, що повинні прийти до канцелярії президента і стати поруч із ним.

Грігол Катамадзе

Ми всі ці роки говорили, що це не «внутрішній конфлікт», це не «громадянська війна», а це вторгнення Російської Федерації на територію Грузії. Нас, на жаль, не чули. Фахівці у 2008-му говорили, що наступною може бути Україна. Якщо би у Бухаресті на саміті НАТО у квітні 2008-го наші партнери, коли нас і США, всі практично підтримували, окрім Німеччини і Франції, щоб надати Грузії і Україні ПДЧ... Такими діями НАТО дав такий сигнал Російській Федерації, що Україна і Грузія – це зона впливу Росії. А Росія зону впливу розуміє так: грубою військовою силою, що вона й зробила. Тоді треба було вивчати українським політикам події 2008-го.

Порушені всі норми міжнародного права. І я переконаний, що Росія обов’язково відповідатиме за ці дії, які були у 2008-му, і сьогодні відбуваються в Україні. Це буде суд.

– Пане Огризко, крім самих подій 8 серпня 2008 року, були ще події 11 серпня, коли була реальна загроза того, що російські війська візьмуть столицю Грузії – Тбілісі. Про це в той день заявив президент Грузії Міхаїл Саакашвілі. Відразу до Тбілісі прибули президенти кількох країн, зокрема України Віктор Ющенко, Польщі Лех Качинський, президенти країн Балтії. Що тоді відбувалося у Тбілісі?

Володимир Огризко: Війна насправді була не 5 днів і продовжується з першого моменту розвалу СРСР. Російська Федерація не помінялася. Змінилася форма цієї війни – де можна тримали в руках країни без грубої воєнної сили, там робиться без неї, де народи кажуть чітко, що ми хочемо європейського розвитку, там починаються Придністров’я, Абхазія, Південна Осетія, Крим, Донбас.

Володимир Огризко

Ми в стані перманентної війни. Що в Грузії вона тривала 5 днів – це просто те, що вдалося тоді зусиллям дипломатії. Я дуже радий, що зробив свій, хоч малесенький, але невеличкий внесок, щоб російська агресія зупинилася.

Керівники п’ятьох держав стали живим щитом тоді у Тбілісі. Завдяки їхній роботі, завдяки втручанню тодішнього головуючого в ЄС, президента Франції Саркозі вдалося домовитися і припинити агресію.

Ми повинні разом з грузинськими друзями до свідомості наших партнерів донести, що така Росія є загрозою не лише для України і Грузії, а й для них так само, маємо об’єднати зусилля, щоб спільно поставити край російській агресії. Починається процес усвідомлення. Він повільний.

На превеликий жаль, західні партнери дозволили Росії у своїх країнах створити «п’яті колони», які чудово себе почували, використовуючи принади демократичного розвитку на шкоду цьому ж демократичному суспільству. Тепер активізувалися. І це велика загроза для західної демократії. Але я чую, бачу і знаю, що тепер на питання, хто є агресором, немає відповіді: у вас «громадська війна». Всі розуміють: агресором є Росія. Перевести це визнання у практичні дії – у нас з вами тут ще дуже багато роботи.

– Пане Мамулашвілі, війна 10 років тому Росії проти Грузії і війна зараз на Донбасі – які аналогії, є вони?

​Мамука Мамулашвілі (переклад): Паралелі дуже чіткі. Ми всі добре бачимо сценарій, який прописаний Кремлем. У 2008-у це було просто продовження війни, яку розпочали у Грузії у 1990-х роках. Це не було кульмінацією і до сьогодні це не кульмінація – Грузія і на сьогодні стоїть перед загрозою війни з Росією. Так як повзуча окупація просувається з кожним днем, з кожним кроком. Грузія і на сьогодні перебуває, можна сказати, у воєнному стані.

Мамука Мамулашвілі

Було збито 11 бойових літаків у 2008-му.

В Україні самі бачите прописаний сценарій. На сьогодні Україна проходить один із еволюційних, так би мовити, періодів, який пов’язаний з відходом від Російської імперії.

Бачимо ту ж агресію, ті ж наслідки, людські жертви. Росія навмисне і в Грузії, і в України бомбить мирне населення, щоб вселити всі жахіття війни в першу чергу людям. Людський ресурс в України набагато більший, ніж в Грузії. Я думаю, Україна цю війну виграє.