Партія Рабіновича – не кінцева мета Медведчука (огляд преси)

Керівник організації «Український вибір», олігарх Віктор Медведчук (праворуч) і президент Росії Володимир Путін. Київ, 27 липня 2013 року

Про плани Віктора Медведчука і його майбутню співпрацю з Партією «За життя» розповідає газета «Україна молода». Видання пише, що несподівана поява досі непублічного Медведчука наштовхнула на невтішні висновки: проросійські сили в Україні зміцніли настільки, що не бояться заявляти про себе відкрито. Окрім встановлення миру та звільнення полонених, кум Путіна будуватиме кампанію довкола нормалізації відносин iз Росією. Утім, як переконує експерт газети політолог Борис Кушнірук, партія Рабіновича – навряд чи кінцева мета Медведчука на українській політичний шахівниці. Враховуючи існуючі розклади, політолог прогнозує, що Вадим Рабінович почне грати на Юлію Тимошенко. Він – лише прокладка для легалізації стосунків між Тимошенко та Медведчуком і, відповідно, Путіним. Хай там як, але легітимізація Віктора Медведчука почалася, констатує газета. Це стало можливим через низку причин, зокрема ментальну незрілiсть соціуму, котрий готовий приводити до влади персонажів на кшталт Рабіновича, Мураєва, а також Тимошенко. Ще одним моментом, котрий дав можливість Медведчуку «відродитися» до життя, була байдужість до нього з боку правоохоронних органів. Утім, Партія «За життя» може втратити довіру виборців, адже до виборів-2019 лишається ще рік. Але дуже малоймовірно, що трійку лідерів залишить Юлія Тимошенко, а саме вона, як переконує видання, є тим політиком, котрий зможе круто розвернути «вектор» поступу України та скерувати її просто в обійми Путіна. Про це йдеться в публікації «МЕДВЕДЧУКнуті».

На сьогодні росіяни контролюють повністю судноплавство України, стверджує експерт газети «День» адмірал Ігор Кабаненко. Він наголошує, що огляди суден, які прямують до українських портів, проводяться безпосередньо під Бердянськом у межах територіальних вод України. Києву вже давно потрібно адекватно на це реагувати. Бо це вкрай важливо, вважає адмірал, оскільки проблема невиконання угоди 2003 року існує: більшість пунктів цієї угоди заблоковані Росією. І це реальні підстави для її денонсації. Україні потрібно спиратися на Міжнародну конвенцію з морського права про встановлення меж територіальних вод і внутрішньоморської економічної зони.

«Укрпошта» доставляє газети передплатникам на сході України один раз на місяць, залишаючи Донеччину та Луганщину без української періодики, обурюються журналісти газети «Україна молода». Вони нагадують, що Донбас і Луганщина, навіть не угрупування «ДНР»-«ЛНР», а контрольовані Україною території, здебільшого перебувають у російському інформаційному полі. Звідси й основна складність: формування ментального провалля у громадян України, які мешкають на різних територіях. Видання наголошує, що паралізувавши доставку періодики державний монополіст «Укрпошта» сприяє суттєвому зменшенню кількості читачів українських редакцій. Таким чином відомство втрачає своїх клієнтів, редакції – своїх читачів, а держава – інформаційну безпеку. Причина банальна: пошті значно простіше заробляти на продажу товарів повсякденного вжитку, особливо у віддалених містах і селах. А порошок для прання і туалетний папір приносять значно кращий прибуток, ніж газети і журнали. І якщо з точки зору касових показників така ситуація, може, і має під собою ґрунт, то з державної – це міна уповільненої дії, наголошує газета у статті «Ставка на черепаху».

Нарікає на роботу «Укрпошти» і газета «Голос України», яка нагадує, що «Укрпошта» залишається державною структурою. І отримує значні державні дотації. Так, лише наприкінці минулого року Кабінет міністрів виділив із державного бюджету півмільярда гривень для покриття збитків «Укрпошти». Уже тоді було зрозуміло – реформування відомства потребує рішучіших і відповідальніших керівників.

А газета «День» досліджувала – чому, попри давно затверджену символіку Києва, чиновники оголосили новий конкурс. Видання пише, що на початку червня Віталій Кличко видав розпорядження «Про створення робочої групи щодо підготовки проекту зображення герба Києва». Радикально змінювати герб не будуть, запевнили у мерії, але спробують знайти істину, бо сьогодні у столиці панує двогерб’я, а затверджений герб 1995 року нібито має неправильний опис. Утім, експерти видання зазнають, що кожна нова влада хоче переробити герб Києва. І тут не виключена корупційна складова. Стаття називається «Двогербна» схема.