Треба допомагати не олігархам, а малому бізнесу – Єхануров про трудову міграцію

Гості програми «Ваша Свобода»: Юрій Єхануров, колишній голова уряду України; Олексій Позняк, завідувач сектору міграційних досліджень Інституту демографії НАНУ («Скайпом»); Микола Шишкін, рекрутер («Скайпом»).

Трудова міграція стримує зростання економіки України, заявили в Нацбанку. Тенденція невтішна, і якщо кількість заробітчан зростатиме, то сталого економічного розвитку очікувати не варто, погоджується колишній голова уряду України Юрій Єхануров. Водночас він зазначає подібні заяви напередодні виборів більше скидаються на політичне протистояння. У свою чергу експерт Олексій Позняк зауважив: не варто драматизувати ситуацію, оскільки трудова міграція має також і позитивний вплив. За його даними, нині близько 2,5 мільйонів українців є трудовими мігрантами. Очікується, що у 2018 році українські заробітчани перекажуть до України 9 мільярдів доларів.

Ваша Свобода | Виїзд заробітчан з України: що залишається?

Олександр Лащенко: Пане Єхануров, наскільки гострою є проблема міграції для України? Чи в останні роки вона ледь не катастрофічною стала, як стверджують деякі критики?

Юрій Єхануров: Треба розуміти, що це є характерна ознака глобального світу. Тому тема міграції стосується багатьох країн, особливо тих, хто вийшов із так званого «соціалістичного табору». Всі країни поступово через це проходили чи проходять, як ми зараз.

Вони (НБУ – ред.) праві. Але ці заяви – частка, я так розумію, якогось політичного протистояння. Рекомендації, які отримав НБУ останнім часом – це вже друга атака на уряд за останній час. Майбутні вибори впливають на події. Аналітики, які дають команди НБУ, по-моєму, трохи помиляються. Рейтинг Гройсмана, його 2,5%, зовсім не переходять Петру Порошенку. Це зовсім інші люди й інший електорат.

У всьому завжди винен уряд, але малий і середній бізнес, які мають створювати робочі місця, в Україні у жалюгідному стані. За останні роки ситуація лише погіршується. Можна прямо говорити, що і парламент, і уряд, і президентська команда працюють на монополізований крупний капітал. Роботи Антимонопольного комітету практично не помітно – там, скоріш за все, працюють люди, яких поставили ті, хто сьогодні управляє економічними процесами в Україні. Тому клімат, який не є сприятливий для зростання кількості робочих місць в Україні, в першу чергу диктується монополізмом української економіки.

Кредити для розвитку малого і середнього бізнесу в Україні для створення робочих місць – я оцінив би цю ситуацію, як провальну. Уряд не працює з НБУ, а НБУ не працює з урядом. Ставки високі – немає довіри. Довіри немає, тому що економіка вузька. Буде й дальше зростання міграції – будемо бачити, що сталого економічного зростання нам не бачити.

Юрій Єхануров

А треба створювати робочі місця в оборонно-промисловому комплексі, щоб забезпечити наше військо? Але в цей час парламент приймає рішення про закупівлю понад 150 вертольотів у Франції на більше, ніж мільярд євро! Тема нових технологій, особливо в ОПК – це наша перспектива, де будуть створені робочі місця. Децентралізація – реформа №1 в Україні. Повільно, млявоплинний процес. Треба багато зробити, щоб на місцевий рівень передати цю проблему.

Польща викинула своїх працівників на захід, особливо багато їх у Великій Британії і в Західній Європі. Натомість треба замінити людей. Зараз працює ціла велика програма, щоб залучити українців до себе. Тим більше, що члени Вишеградської четвірки категорично проти, щоб приймати мігрантів із Близького Сходу, Африки. Вони кажуть: а ми приймаємо українців, створюємо всі умови, щоб українці могли працювати. Якщо перший етап – це були просто українські працівники, то зараз дрібний український бізнес і середній знайшов дорогу до Польщі. Німеччина щороку оголошує кількість програмістів зі Східної Європи, яких приймає. Близько 30 тисяч – такі відкривають ворота, щоб ці люди заїхали. Польща навіть студентів бере.

– Пане Позняк, наскільки загрозливою для економіки України, взагалі для існування держави, є міграція, яка останніми роками стала значно потужнішою? Не лише у Польщу, а й ту ж Росію багато хто їздить.

​Олексій Позняк: Їздять і в Італію, і в Чехію, і в інші країни. Трудова міграція має і позитивні, і негативні сторони. Зараз багато роботодавців говорять про те, що звузилися можливості і часто не можна підібрати кваліфікований персонал. Це наслідок того, що якраз після подій 2014 року до зовнішньої трудової міграції почали долучатися кваліфіковані працівники. Раніше виїздили особи середнього і нижчого рівня кваліфікації. Жахи, які іноді малюються, що всі виїдуть, що нікому буде працювати, з іншого боку, наявність робочих місць – потужний стимул для того населення, яке залишається, підвищувати свою кваліфікацію.

Олексій Позняк

2,5 мільйони (українців є трудовими мігрантами – ред.). Якщо не брати до уваги тих, хто виїхав до Росії з Донбасу за період бойових дій, і які там працевлаштувалися. Якщо візьмемо і цю категорію, то ще плюс мільйон. І я схильний вірити оцінкам НБУ щодо обсягів (у 2018 році очікується 9 мільярдів доларів переказів від українських заробітчан – ред.). Це якраз позитивний приклад зовнішньої трудової міграції. Із 2,5 мільйонів в Росії вже набагато менше половини. Польща зайняла перше місце, Росія зберігає другу позицію – на рівні чверті від загальної міграції.

– Пане Шишкін, наскільки поширене явище заробітчанства? За вашими спостереженнями, воно зростає з року в рік?

Микола Шишкін: З року в рік зростає. І цей ринок має приріст плюс 20%. Я приїхав до Польщі у 2011 році – це явище не було розповсюджене. Зараз, за останньою статистикою, 1,5 мільйони заробітчан працює у Польщі, з них легально працює трошки більше від половини.

Микола Шишкін

​Може спонукати (поверненню – ред.) в Україну – хоча би гідні умови праці, які наші заробітчани тут побачили. Зараз ринок трошки інший. Заробітчанство не тільки виникло через зарплати, виключно грошові моменти, а через відчуття певної стабільності, взагалі чи країна розвивається в якусь сторону. Я бачу, куди йдуть мої податки, які я тут сплачую, в цій країні, я бачу, як змінюється ця країна за цей невеликий час. Багато молоді вже не захоче повернутися, так як і багато поляків, які виїхали до Британії, Америки, Голландії. Вони звикли до інших стандартів життя.