Інна Березніцька
За даними Державної служби статистики України, валовий внутрішній продукт (ВВП) у першому кварталі 2018 року, порівняно з тим же періодом минулого року, збільшився на 3,1 відсотка. Багато це чи мало? Наскільки успішними були реформи в Україні з 2014 року, коли відбулася Революція гідності, Росія окупувала український Крим, а на Донбасі почалася війна? Та чи були реформи взагалі?
Радіо Свобода поспілкувалося з Романом Шереметою, професором Школи менеджменту імені Везерхеда університету Кейс Вестерн Резерв та науковим співробітником Економічного наукового інституту США, який аналізує головні перемоги та поразки для української економіки, які відбулися з 2014 року.
Фото з архіву Романа Шеремети
Перемоги
1. Децентралізація
Ця реформа дає фінансову автономію органам місцевого самоврядування. До цього все концентрувалося у Києві ще за радянською традицією, а тоді відбувався розподіл. Як правило, периферії від цього страждали.
Та тепер все інакше – люди можуть вимагати від місцевої влади виконання обіцянок напряму. Об’єднання в територіальні громади – це правильне рішення, ефективність якого доведена в усіх розвинених країнах.
2. Система Prozorro
Систему державних закупівель вважали одним із джерел корупції в Україні. Тендери, які відбувалися в Україні, як правило, були зроблені під конкретного постачальника. Це була величезна проблема.
Коли з’явилася система Prozorro, яку, до слова, вважають однією з найкращих у світі, багато чого змінилося. Система зменшила можливість корупційних схем. Кожен може зайти на сайт і подивитися, які закупівлі зробила певна державна компанія. Вся статистика є публічною і прозорою. Водночас підприємства можуть проаналізувати попит і подати свою пропозицію.
3. Позитиви в макроекономіці
Зараз українська економіка росте. Реальний ВВП становить близько 3% на рік. Це, звичайно, середній показник у світі, нам потрібен ріст на рівні 5%, але з урахуванням ситуації, в якій опинилася країна раніше, це вже непогано.
Окрім цього, є зростання експорту. Також зріс золотовалютний резерв. Звичайно, велика частка – за рахунок МВФ, але при тому ми розуміємо, що основні макроекономічні показники мають позитивну тенденцію.
4. Банківська реформа
Це, перш за все, створення Наглядової ради, в яку ввійшли міжнародні експерти, й таргетування інфляції, тобто, ставиться таргет (ціль), якою інфляція має бути наступного року. В США на цьому побудована вся економічна політика Федерального резервного банку.
Крім цього, були виведені так звані «банки-зомбі». Це коли нібито банк існує, а реально капіталу немає, щоби вести нормальну діяльність. Таким чином роздули «Приватбанк» – найбільший приватний банк України, що обслуговував інтереси власників банку та наближених людей (у грудні 2016 року уряд України за пропозицією Нацбанку й акціонерів «Приватбанку» ухвалив рішення про націоналізацію цієї фінустанови – ред.).
Як економіст, дивлячись та аналізуючи все це, розумію, що ці непопулярні кроки потрібно було робити. Через це вважаю, що банківська реформа була досить таки позитивною. Це перемога.
5. Ринковий курс гривні
Ринок, а не держава, визначає курс долара. Зараз курс гривні до долара доволі стабільний. Звичайно, він високий, і ми хотіли б, щоби він був нижчим. Але, зважаючи на те, що в нас резервний валютний фонд, який є, постійно збільшується, тобто ми не витрачаємо з нього коштів для того, щоб тримати курс на плаву, і все відбувається природним шляхом, то це перемога.
Із 2010-го до 2013 року Україна витратила понад 20 мільярдів доларів резерву для того, щоб тримати курс на рівні восьми гривень до одного долара. Це все було штучно і тимчасово.
Фото з архіву Романа Шеремети
Поразки
1. Боротьба з корупцією
На жаль, корупцію поки що побороти не вдалося. Були створені такі інституції, як Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Ці органи відкрили сотні кримінальних справ. З 2016-го по 2018-й була порушена 171-а справа зі звинуваченням посадових осіб вищого рангу, однак у підсумку лише три справи завершилися тюремним ув’язненням.
2. Реформа судової системи
Відсутність верховенства права в українських судах є основною причиною незначних надходжень міжнародних інвестицій. Більшість інвесторів не хочуть вкладати кошти, бо вважають, що в Україні їхній бізнес незахищений. У 2014 році Верховна Рада ухвалила закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Мова йшла про люстрацію. Так-от, у кінцевому результаті 75% суддів, звільнених за цим законом, повернулися на свої каденції.
На жаль, я не покладаю великих надій на недавній президентський законопроект про антикорупційний суд. Зважаючи на те, яким чином відбувалися реформи судової системи, позитивних прогнозів мало. Хіба що в судову систему будуть залучені міжнародні експерти та журі.
3. Земельна реформа
Це дуже непопулярне і дискусійне питання. З 2001 року в Україні діє мораторій на продаж землі. Це було зроблено для того, щоб олігархи не скупили всієї землі. Сьогодні ідея скасування мораторію дуже проста. Ми маємо людей у селах, які не можуть нічого з цією землею зробити.
З-поміж європейських країн, такий мораторій на продаж землі є ще тільки в Білорусі. Загалом у світі всього є п’ять країн, які теж мають цей мораторій – це, наприклад, Північна Корея, Куба, Конго.
Якщо б ми хоча б частково зняли мораторій на продаж землі, то це підвищило б наш ВВП щонайменше на 0,5 %. Це хороший показник, який суттєво ожвавив би українську економіку.
4. Приватизація державних підприємств
Зараз є близько 4000 неефективних державних підприємств. Певним особам вигідно, аби великі підприємства-гіганти так і залишалися в державній власності, та це не виправдано.
У США все виробляють приватні компанії, в тому числі танки й літаки. Є жива конкуренція, всі змагаються за право бути найкращими в своїй сфері.
Подивіться тільки на те, як робить ракети Ілон Маск, і все – більше ніяких прикладів наводити не треба. Просто приватні підприємства значно ефективніші. Це науковий факт.
5. Реформа освіти
Економічні дослідження показують, що одним із основних показників розвитку економіки є людський капітал. Тобто людина, яка отримала освіту, може працювати на підприємстві як інженер, лікар чи, скажімо, підприємець.
Цей людський капітал, у свою чергу, створює внутрішній валовий продукт. А формування цього капіталу відбувається саме за рахунок освіти. Так-от, за формальними показниками, Україна серед лідерів за освіченістю її мешканців. Рівень грамотності фактично сягає 100 %, середня освіта – 99 %, а вища – 80 %. В Україні всі освічені, але дуже часто ця освіта є умовною.
Парадокс у тому, що коли в Україні приймають на роботу, то часто взагалі не дивляться на диплом. За останнім рейтингом Times Higher Education, жоден український університет не увійшов у топ-800.
(Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.)