Які висновки повинна зробити Україна після зустрічі президентів США і Росії Дональда Трампа й Володимира Путіна в Гельсінкі? Чому Росія не звільняє українського режисера з Криму Олега Сенцова? Чому в анексованому Криму досі заборонена діяльність Меджлісу кримськотатарського народу?
Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії говоримо з українським політологом, директором аналітичного центру «Політика» Миколою Давидюком.
– Які у Вас відчуття, коли Ви приходите до кримської студії?
– Це емоція надії. Мене завжди переповнює відчуття сили, тому що багато кримчан, які виїхали з окупованої території, надихають.
– Що Ви думаєте про зустріч Дональда Трампа та Володимира Путіна?
Потрібно зробити так, щоб наступного разу не Путін відповідав за Трампа, а Трамп сам озвучив чітку позицію щодо України
– Щодо цього я не такий оптимістичний. Але я й не вважаю її катастрофічною. Головні акценти й рішення, я думаю, будуть на зустрічі у вересні. Це час для України запропонувати інструментарій для вирішення питання Криму й Донбасу. І зробити так, щоб наступного разу не Путін відповідав за Трампа, а Трамп сам озвучив чітку позицію щодо України.
Для Трампа сьогодні його особиста політична драма важливіша, ніж порушення прав людини в Криму. Тому він і намагається показати своє супер-лідерство, завести дружбу з такими політичними діячами, як Кім Чен Ин (лідер Північної Кореї – ред.) чи Путін.
Your browser doesn’t support HTML5
Історична зустріч Дональда Трампа і Кім Чен Ина – відео
Водночас Трамп знищує мости довіри з Німеччиною, Канадою, Францією, Великою Британією та іншими. Я думаю, це продиктоване бажанням демонструвати свою силу.
– Після зустрічі з Трампом Путін сказав, що дискусія щодо Криму між ними завершена.
– Це питання не буде закрите, поки Крим не повернеться під контроль України. І бажання Путіна його закрити тільки демонструє його страх, що це може стати жирною крапкою в його «імператорській» кар’єрі. Він дійсно боїться, що Крим не буде легалізований.
Бажання Путіна його закрити тільки демонструє його страх, що це може стати жирною крапкою в його «імператорській» кар’єрі
Крим начебто проголосував за Росію. Питання в тому, чи справді Крим так проголосував? Я думаю, в Путіна є справжні дані. І він бачить, що населення не задоволене ситуацією в Криму: пенсіями, цінами на продукти, неможливістю поїхати з Криму кудись, якістю транспорту, інфраструктури. Росія не вирішує ці питання. Якби людей спитали зараз, що б вони зробили в той день, коли заходила російська армія, вони б діяли інакше.
Крим перестав бути для Путіна сакральним магнітом рейтингу. Пенсійна реформа дуже похитнула його – зараз це мінус 15 відсотків. Треба шукати нові перемоги, щоб втримати позиції.
– Хто і чому не хоче звільняти українського режисера Олега Сенцова, який 14 травня оголосив безстрокове голодування, вимагаючи звільнення українських політв'язнів у Росії?
Your browser doesn’t support HTML5
Перше за два роки відео з Сенцовим у колонії
– Голодування Сенцова – це особистий батл із Путіним, це фактично війна один на один. Путін це знає і бачить.
Я думаю, що виборці повинні бути розчаровані своїми політиками. І в Україні, і в Європі, і в Сполучених Штатах, і в усіх країнах, представники яких поїхали на Чемпіонат світу з футболу. Гідного бойкоту не відбулося.
– Чому Сенцова не відпускають?
Сенцова не вдалося завербувати – от і не відпускають
– У Північній Кореї була ситуація: хлопця, який вкрав плакат, відпустили в такому стані, що через день-два він помер на руках у батьків у США. Це стиль диктаторів. Сенцова не вдалося завербувати – от і не відпускають. Якраз його незламність і не дає йому звідти піти. І найголовніше: Сенцов там не один. Там під сотню людей, які за те, що не хотіли співпрацювати з окупантами, перебувають зараз у російських катівнях.
– Міжнародний суд ООН знову нагадав Росії про те, що вона повинна скасувати заборону на діяльність Меджлісу кримських татар у Криму. Як ви вважаєте, Росія зробить це?
Єдине, що поважає Росія, – це власне право на жадібність. Гроші їх цікавлять більше, ніж права людини чи окремі території
– Хоче того Росія чи ні, все одно в Криму існують підпільно українські та кримськотатарські рухи. І своє слово це підпілля скаже. Росія плює на міжнародне законодавство, ставить його під сумнів, не визнає рішень міжнародних судів. Єдине, що поважає Росія, – це власне право на жадібність. Гроші їх цікавлять більше, ніж права людини чи окремі території. Тому якщо бити по гаманцю, можна сподіватися на певні дії.
У Меджлісі Путін бачить одного зі своїх найголовніших конкурентів у Криму. Він розуміє, що його чиновникам будуть протистояти самовіддані люди, які відстоюватимуть права своїх батьків і дітей. Аксенов із таким боротися не вміє. Тому простіше забороняти. Вони думають, що так Меджліс перестане діяти, але, навпаки, він посилить підпільні течії. Я думаю, що ці люди – герої. Їхня боротьба, особливо в такий важкий період історії, дуже поважна.
– Ви досі так оптимістично налаштовані, як на початку нашої розмови?
Саддам Хусейн теж напав на сусідню державу – і ми бачимо, чим він завершив. Каддафі збивав літаки – і ми теж знаємо, чим він завершив. Путін повторює шлях і першого, і другого
– Так. Путін шукає різні можливості легітимізації Криму. Це говорить про те, що Крим лежить нерівно. Саддам Хусейн теж напав на сусідню державу – і ми бачимо, чим він завершив. Каддафі збивав літаки – і ми теж знаємо, чим він завершив. Путін повторює шлях і першого, і другого. Зараз він на піку, реалізовує помсту за розвал СРСР. Але після кожного піку буде спад. Україні потрібно готуватися до моменту, коли з’явиться можливість повернути свої території, своїх людей і свій суверенітет.