Брюссельське видання Euractive публікує міркування голови правління аналітичного центру «Українська призма» Геннадія Максака щодо формату відносин між Україною та членами Вишеградської четвірки. У статті Atlantic Council йдеться про значення двох нещодавніх самітів для України, які відбулися в Брюсселі та Гельсінкі. А сайт Open Democracy публікує статтю про життя ув’язнених людей на підконтрольних угрупованням «ДНР» та «ЛНР» територіях.
На сторінках брюссельського видання Euractive голова правління аналітичного центру «Українська призма» Геннадій Максак у розділі «Точка зору» розмірковує над зміною формату відносин між Україною та членами Вишеградської четвірки.
Активна співпраця між Вишеградською четвіркою (Польща, Чехія, Угорщина і Словаччина) та Україною почалася всередині 2000 років. Чотири країни затвердили прихильність допомагати третім державам в підготовці до членства в ЄС та НАТО, а також розвивати політику ЄС щодо країн Східної Європи. Спочатку співпраця не була достатньо інтенсивною, але все змінилося у 2014 році, коли Україна стала жертвою російської агресії, мовиться у статті.
Вишеградська група однією з перших оприлюднила спільну заяву на підтримку територіальної цілісності та суверенітету України, і саме завдяки підтримці цієї організації Україні свого часу вдалося забезпечити альтернативне постачання природного газу, щоб послабити енергетичну залежність від Росії, нагадує автор.
До недавніх пір ці чотири європейські країни рішуче підтримували Україну, і Київ навіть заявляв про бажання вступити в групу, йдеться у статті.
Та динаміка співпраці пішла на спад після 2016-2017-х. З одного боку, це може бути обумовлено зміною пріоритетів Вишеградської четвірки, а також поділу в поглядах щодо зовнішньої політики Кремля. Але, з іншого боку, причиною може бути неповне розуміння роботи цієї організації, переконаний автор.
Також темп співпраці залежить і від чинного президентства – до червня головувала Угорщина, яка має суперечку з Україною стосовно українського мовного закону. Але початок президентства Словаччини дає Києву надію на відновлення тісної співпраці, переконаний автор.
Він також наголошує на можливості заснування формату Вишеградська група плюс Грузія, Молдова, Україна або ж плюс Грузія та Україна, залежно від напряму співпраці.
Україні ж автор рекомендує займати більш ініціативні позиції у співпраці з «четвіркою», а її дипломатія повинна зосередитися на політичному і практичному прогресі в рамках платформи протягом наступних 5-10 років.
Американський аналітичний центр Atlantic Council публікує міркування старшого аналітика Стівена Бланка щодо значення двох нещодавніх самітів для України, які відбулися в Брюсселі та Гельсінкі.
В Брюсселі НАТО рішуче підтримало суверенітет та територіальну цілісність України. Альянс підтвердив прихильність до подальшої співпраці, підтримав зусилля України в запровадженні реформ та засудив недотримання Росією Мінських угод.
«Ці заяви залишають відкритою можливість майбутнього членства в НАТО, якщо Україна зможе знайти спосіб рухатися вперед», – зазначає автор.
А ось на саміті американського президента Дональда Трампа та російського президента Володимира Путіна у Гельсінкі питання України не порушували. А події, які відбулися вже після саміту, можуть стати причиною для занепокоєння, переконаний Бланк.
По-перше, відсутність повного офіційного комюніке стосовно того, про що саме говорили лідери, призвела до плутанини. Саме через це Путін міг сказати, що запропонував проведення референдуму на Донбасі, «нібито під наглядом ООН, а потім водночас попередити, що ситуація навколо Маріуполя на південному сході України може загостритись, нібито через відмову української влади вирішити питання відповідно до московських вказівок», – зазначає автор. Тож на тлі багатьох заяв Трампа Путін може цілком припустити, що має можливість чинити ще більший тиск.
Але існують і більші загрози, пише автор, поведінка Трампа загрожує згуртованості НАТО та здатності альянсу підтримувати Україну. Лідер США також не проінструктував щодо розмови з Путіним свою власну команду національної безпеки, йдеться у статті: «Це підтверджує, що він й досі не навчився правити».
НАТО навряд чи продемонструє єдність в таких ключових питаннях для України, як будівництво «Північного потоку-2», пише автор. Його поведінка також стане приводом для європейських лідерів думати ніби США не можна довіряти, а без узгодженої та відповідальної політики США Україна опиняється під ризиком, наголошує Бланк.
Тож оголошення Трампа про проведення наступного саміту із Путіним восени ще більше підірве результати досягнень саміту НАТО у Брюсселі, переконаний автор.
Сайт Open Democracy, який висвітлює міжнародну правозахисну тематику, публікує статтю російської правозахисниці та журналістки Оксани Труфанової про життя ув’язнених людей на підконтрольних угрупованням «ДНР» та «ЛНР» територіях.
Автор змальовує умови їх утримання та повідомляє, що людей тримають в установах позбавлення волі більше від необхідного строку. Також зазначається, що існує інформація, мовляв, людей у в’язницях не лише катують, але й розстрілюють.
Та навіщо «республікам» мати досить велику кількість ув’язнених людей? По-перше, вони забезпечують працею певну кількість населення Донбасу, але є й ще одна причина.
Автор цитує директора громадської організації «Східна правозахисна група» Павла Лисянського, який заявляє, що ув’язнені люди на окупованих територіях потрапили в трудову експлуатацію, і на їхній праці заробляють на промислових зонах. Така робоча сила є безкоштовною, за її допомогою виробляють, наприклад, обладнання для шахт або сувенірні вироби. Працювати, за його словами, повинні всі, інакше на них чекатиме покарання.
Як повідомив на анонімних умовах житель Горлівки, який раніше працював в Калінінській колонії №27, ув’язнені займаються різними «аферами». Наприклад, телефонують людям та родичам полонених чи невідомим людям і вимагають перевести їм гроші. Мовляв, «ваш син став винуватцем ДТП, якщо не переведете гроші, його посадять або вб’ють». Вони представляються, наприклад, свідками або поліцією.
Також в доповіді «Східної правозахисної групи» є дані про відсутність інституту адвокатури «ЛНР». Тобто адвокати, які мають свідоцтво для адвокатської діяльності, видане Україною, не можуть надавати правову допомогу на підконтрольній угрупованню «ЛНР» території і самі ризикують потрапити під підозру в «сприянні діяльності терористичній організації», – йдеться у статті.
Тож, як пояснює Лисянський, проблему можна вирішити лише колективним шляхом – через протести родичів, ув’язнених та небайдужих. Також, на його думку, вплинути на ситуацію може Росія, яка підтримує бойовиків, мовиться у статті.