«У Канади є зброя, яка нам дуже допомогла б стримувати росіян» – посол України в Канаді

Гості програми «Ваша Свобода»: Роман Ващук, посол Канади в Україні; Андрій Шевченко, посол України у Канаді.

Днями відбувся візит до України міністра міжнародного розвитку Канади Марі-Клод Бібо. Вона відвідали кілька областей України, зокрема і Донбас. Не кожен західний урядовець, який прибуває в Україну, відвідує зону зіткнення. Навіть більше, не кожен український політик туди їздить.

Віталій Портников: Пане Ващук, який був зміст цього візиту? І, найголовніше, що вкладалося у відвідини Донбасу?

Ваша Свобода | Як Канада допомагає Україні

Роман Ващук: 5 днів – це дуже довгий візит як на візит міністра. Це була нагода для нас, щоб показати нашому міністрові, а з іншого боку, також зустрітися з багатьма українцями, з якими співпрацюємо. Для неї дуже важливе, як і для нашого уряду, питання фокусу на жінок, на дівчат, їхньої важливої ролі, як вони можуть якнайбільше долучитися до розвитку.

(Повна версія програми)

Ми візит до Донбасу включили, тому що там є дуже часто найкритичніші соціальні проблеми в Україні. Я думаю, це проілюстрували наші візити в села «сірої» зони.

Крім того, працюємо над питанням перехідних пунктів. Ми були в Майорську. В нас є проект із Міжнародною організацією міграції, щоб сприяти інформатизації того процесу, допомогти в обладнанні пунктів, щоб люди якнайменше там затримувалися. Збільшена кількість комп’ютерів, техніки на пунктах пропуску. Це вдається. Казали нам, що людина чекає там 20 хвилин.

Роман Ващук, посол Канади в Україні

– Пане Шевченко, наскільки українська дипломатія може в Канаді довести, що потрібно звертати увагу на схід України, що потрібно йому допомагати? Чи це розуміння в Оттаві й так існує поза нашими зусиллями?

​Андрій Шевченко: З боку міністра це досить відважне рішення. Вона три дні провела фактично «у полях» – Дніпро, Харківщина і Донеччина. Це перший канадський міністр і член уряду, який потрапив на контакту лінію! Ми хотіли, щоб пані Бібо побачила, як канадські гроші допомагають нам модернізувати Україну. І романтична ціль – коли кожен іноземець їде в Україну, то в мене бажання одне, щоб ця людина закохалася в Україну, побачила її такою, якою її любимо ми – неідеальну, але дуже цікаву і дуже потужну країну, яка зараз собою захищає весь світ.

Канада і, зокрема, уряд прем’єра Трюдо бачать своєю місією просування тих цінностей, які ми традиційно з Канадою пов’язуємо – вільна торгівля, демократія, права людини і посилення ролі жінок. Ми себе позиціонуємо як країну, яка у Східній Європі може бути дуже потужним, сильним, якісним партнером Канади у просуванні тих цінностей. Зараз не ідеальна ситуація, з точки зору цих цінностей, складається і в багатьох європейських державах. Ми зараз можемо вибудувати зрілі партнерські стосунки, що стосується питань розвитку і технічної допомоги. Дуже часто проекти, які починає підтримувати Канада, стають флагманськими, знаковими, потім інші донори, інші країни підключаються.

Андрій Шевченко, посол України у Канаді

– Пане Ващук, як ви оцінюєте ефективність канадської допомоги Україні, яка була останні роки? Чи будуть ці гроші далі йти? Що Україна має робити, щоб їх надалі отримувати? Наскільки ви задоволені тим, як ці гроші використовуються для реформ?

​Роман Ващук: Один із важливих посилів пані Бібо, коли вона тут була, що гроші далі будуть надходити – приблизно на рівні 50 мільйонів канадських доларів щорічно найближчих 2-3 роки.

Ми були на відкритому в минулому році першому кооперативному зерновому елеваторі в Україні. Як я був на відкриті, то було 30 членів кооперативу, а тепер – 71.

Наші проекти націлені на те, щоб будувати віру у майбутнє і довіру українців одних до одних. На початку липня ми започаткували спільно з українським партнером, найбільша канадська фірма з нерухомості, будівництво ІТ-парку і центру у Львові. Це якраз платформа для наукомісткого бізнесу майбутнього.​

​

По шість місяців ротації наших 200 військових, які базовані передовсім на Яворівському полігоні. Але не тільки. Ми тепер є на 12 локаціях. Шести місяців вистачає, щоб вони розшукували, де є в різних місцях, скажімо, «клітинах» українського оборонного «організму» люди і структури, які бажають мінятися. Тоді з ними працюємо і передаємо з однієї ротації в іншу вже набутий досвід. І логістика вже ЗСУ інакше працює, маневреність батальйонів вже інакша. Ми навіть в одному випадку в останній ротації включили роту канадців в український батальйон, щоб побачити, як канадці почувалися б під українським командуванням в одній структурі. І воно все спрацювало.

​Андрій Шевченко: Коли я зустрічаюся з канадськими військовими, які повертаються, усі з захопленням розповідають про їхні уроки, які тут отримали. Звичайно, у захваті від наших бійців, від патріотизму. Але йдеться про дуже практичні речі. Окопна війна – канадські військові про це читали в книжках про Другу світову війну. Для наших бійців це щодення рутина на сході. Але так само і новітня зброя, яку Росія використовує – дрони, різні методи радіоелектронної війни. Канадські військові зараз мають можливість вчитися через нас. Ці знання відразу ж допомагають канадським військовим, які працюють у Латвії, де готуються захищати балтійських наших друзів від можливої російської загрози.

Нам треба з Канадою рухатися далі по військово-технічній співпраці. У Канади є зброя, яка нам дуже допомогла б стримувати росіян. Ми в переговорах.

Я дуже сподіваюся, що побачимо дуже практичні наслідки від наших переговорів. НАТО. Ми дуже сподіваємося, що, як Канада свого часу була першою західною країною, яка визнала українську незалежність, яка прямо сказала, що Україна має бути у СОТ, так триматиме позицію, що Україна повинна бути і членом НАТО... Хочу побажати, щоб ця чудова країна не оглядалася на інші країни і дуже часто проявляла справжнє історичне лідерство у стосунках з Україною та показувала приклад всьому західному світу.

І українська громада в Канаді – це золота громада! Також важливо для українців в Україні скласти реалістичну картину, чим є ця громада, і чим вона не є. Це не є безмежний, безкінечний благодійний фонд, який готовий завжди діставати гроші і давати на будь-які ідеї, які в нас тут з’являються. І там є чому повчитися – вмінню говорити одним голосом. Ми були і зажди будемо дуже рідними націями, людьми. Але можна бути друзями, при тому й разом заробляти гроші.