Закарпатські роми: як вижити з 10 дітьми і 35 онуками

Мікрорайон «Радванка» – найбільше поселення ромів в Ужгороді і одне з найдавніших. Тут на 5 вулицях живе понад 2000 осіб. Хаотично розкидані саманні хатинки чергуються з більш добротними будинками, є навіть багатоквартирна двоповерхівка, щоправда в аварійному стані.

Уже кілька днів увечері поселення патрулюють поліцейські.

Після убивства закарпатського рома на Львівщині, місцеві побоюються провокацій.

«Бачили кілька разів якесь авто із невідомими на немісцевих номерах, для спокою попросили поліцію щовечора проїжджати вулицями, така ініціатива поширилася по всій області, – коментує Мирослав Горват, місцевий депутат-ром, активіст громади. – Були моменти, що погрожували нашим людям, але загалом все спокійно».

Мирослав Горват виріс у таборі на «Радванці», родина переселилися сюди ще перед Другою світовою.

Мирослав Горват

«На Закарпатті взагалі ромським поселенням років 600. В Ужгороді розташовано 4-5 компактних поселень, а найчисельніші – у Мукачеві, на Берегівщині. Тут, на «Радванці», роми живуть мирно, за всі роки не було конфліктів і сподіваюся, не буде. Майже всі працюють: на комунальних підприємствах міста, на фірмах, з виробництва дощок, вікон та дверей, розташованих поряд», – розповідає депутат і пропонує поспілкуватися з самими жителями.

Заробітки

Анатолій Бодор працює на асфальтному заводі, має 9 дітей.

Анатолій Бодор

Зарплати 4 тисяч гривень на всіх не вистачає, дружина отримує ще, каже, приблизно 4-5 тисяч соціальних виплат на дітей.

«Я працюю, не краду, поважаю людей. От через місяць сюди буду класти дорогу, щоб у нас було життя, – каже Анатолій. – Проблем не маю, але хочу покласти на хижу шифер, фінансів на це не вистачає».

«Я 45 років працюю будівельником», – наздоганяє чоловік на велосипеді. Йосип Кривей якраз повертається з роботи. Каже, що замовники його самі шукають, платять добре. «Нещодавно приїхав з Угорщини, якщо трапиться хороша бригада, хороші гроші є. І тут непогано заробляю», – запевняє чоловік.

​Щоб більш-менш облаштувати житло, роми виїжджають на заробітки сім’ями: в Словаччину, Угорщину, Чехію, розповідає Мирослав Горват. Нещодавно розпочався сезон збору перцю. Сім’я з чотирма дітьми на таких роботах може заробити за літо до 80 тисяч гривень і навіть побудувати з блоків житло.

«Безвізовий режим дав про себе знати. По Україні їздять, але небагато. Близько тисячі людей виїжджає із Закарпаття на сезонні роботи. В Ужгороді краща ситуація із зайнятістю, а у селах безробіття зашкалює. Ці люди (а це частина Ужгородського району, майже весь Мукачівський і Берегівський райони) виїжджають на смітники, збирають залізо, папір, пластик. Йдуть на важку і брудну роботу, важке будівництво, – каже він. – Думаю, через кілька років маємо вийти із цієї ситуації. Самі підприємці звертаються за робочою силою, до мене дзвонять. Багато хто йде, дехто відмовляється. Адже тут він заробить 7 тисяч гривень за місяць, а в Чехії – 25 тисяч гривень. Моя мама четвертий рік за кордоном, працює у готелі. Ставлення там до ромів хороше».​

Обліковані та паспортизовані

Ще кілька років тому для ромської громади гострою була проблема паспортизації, зараз у містах практично всі мають документи. Гірша ситуація у таборах у сільській місцевості. Стимулюють до порядку соціальні виплати, які є досить суттєвим доходом для родини. У Мукачеві, де розташований найбільший міський ромський табір (13 вулиць), всі роми взяті на облік. Крім того, соціальні працівники щотижня інспектують родини, чи справді гроші витрачаються на дітей. Людмила Бандурчак, заступник начальника управління праці та соціального захисту виконавчого комітету Мукачівської міської ради запевняє: мукачівські роми не жебракують, задіяні у комунальних службах і особливих проблем не створюють.

Людмила Бандурчак із хлопчиком-ромом

«У них специфічний побут, пов'язаний з їхньою національністю. Можу сказати, що побут покращився, – коментує Людмила Бандурчак. – Вони дуже швидко будуються: за добу можуть перебудувати будиночок чи переселитися в інший. Діти голодні не ходять, але є однозначно проблемні моменти з відвідуванням шкіл та садочків. І не тому, що їх не беруть. До речі, у таких поселеннях швидка поінформованість: достатньо озвучити якісь вимоги одній людини, всі будуть знати. Наприклад, зміни до Кримінального кодексу, якими криміналізуються добровільні статеві зносини з особою, яка не досягла 16-річного віку. За той час, як ми поширили цю інформацію, немає випадків, щоб ставали на облік 16-річні».

Із мінусів вона називає мовний бар’єр (значний відсоток ромів спілкується угорською мовою, тому в управлінні є фахівець, який нею володіє) та відсутність у частини з них освіти: деякі отримувачі соціальних виплат неписьменні. Загалом соціальних виплат на ромів Мукачева (поселення 7-8 тисяч осіб) на рік передбачено 3 мільйони 30 тисяч гривень.

«60% малозабезпечених сімей Мукачева – роми, 53% із загальної кількості матерів-одиночок – жінки цієї народності, – пояснює Людмила Бандурчак. – Наприклад, скільки соцвиплат може отримувати одинока мати без чоловіка з дітьми віком 2,4 і 6 років? Це 6890 гривень. щомісяця. На кожного новонародженого, а у ромів по кілька дітей, держава виділяє 10320 і щомісяця по 860 гривень до 3 років».​

За неофіційними підрахунками​, ромів на Закарпатті – 100 тисяч

На Закарпатті живе третина ромської громади України. Згідно з переписом, який проводили ще у 2001 році, ромів в області – 14 тисяч. Але ця цифра далека від реальності, вважають самі роми, за неофіційними підрахунками, їх щонайменше 100 тисяч.

«Це за тими даними, які мають громадські організації. А цифри, які повідомили медики, освітяни і поліція, показують, що нас – 75 тисяч. Якщо підрахують справедливо і правильно, то влада здивується. Більшість ромів, 67%, угорськомовні, за даними науковців Ужгородського національного університету. Тут, на «Радванці», майже кожен знає угорську. Якщо не знав, прийшов сюди, завів сім’ю і вивчив», – каже Мирослав Горват.

Ужгородське поселення на «Радванці» за останні 20 років збільшилося утричі. Але тільки кількісно. Території катастрофічно не вистачає, додаткової землі місто не виділяє.

Пастор місцевої євангелістської церкви на «Радванці» Іван Балог скаржиться, що за часи незалежності жодний ром з поселення не отримав земельної ділянки, крім нього, бо сам дійшов з проблемою аж до президента.

Іван Балог

«У мене – 10 дітей і 35 внуків, я написав одну, другу, третю заяву, мені відмовляли. Поїхав у столицю, добився свого. Виділили ділянку, але поза цивілізацією, де не можна світло підключити, продав її і побудував донці будинок. Де взагалі жити, якщо у сім’ях по 10-20 людей? Щоб написати заяву і отримати ділянку, треба чекати по 30-40 років, а соціально незабезпечених, крім ромів, теж вистачає».

Документи на будинки місцеві роми отримували ще за радянських часів, тоді ж їм давали квартири. Зараз будують самі, як можуть і де ще є вільні квадрати.

«Це самовільне будівництво, сьогодні роми не готові приватизувати землю і виготовити документи на будинки, бо це дуже дорого, – пояснює Миросла Горват. – Маємо також один багатоквартирний будинок на два поверхи в аварійному стані. Грошей на ремонт поки що нема».

Але потроху ромська громада покращує свій побут. П’ять років тому на «Радванці» створили «Об’єднання ромів Ужгорода», керівником обрали Мирослава Горвата. За цей час тут засипали щебенем вулиці, почали асфальтувати дороги, провели повністю електрику та водогін, де його не було,.

«Якщо не ми, то ніхто цим не буде займатися, – додає Мирослав Горват. – Люди змінюються, ремонти роблять. Заробляють за кордоном роками, повертаються і вкладають у своє житло».

5 ромів – в Ужгородському університеті

​Освіта – ще одна болюча тема для ромської громади, навіть з міською пропискою. В Ужгороді є дві ромські школи. Самі роми скаржаться: у звичайні школи їхніх дітей беруть неохоче, у садочок записати проблематично. Якщо у початкову школу відвідують активно, то до 9-го класу доходить все менше дітей. Цього року, за словами Мирослава Горвата, на Закарпатті всього 50 ромських дітей закінчили 11-й клас. З цих випускників більшість вступили у виші за кордоном – у Словаччині, Угорщині. В Ужгородському національному університеті навчається 5 ромських студентів – це найбільша цифра за всі часи, каже Горват. Ситуація все-таки покращується, вважають ужгородські роми, але з роботою ще сутужно.

Два роки тому в ужгородській ЗОШ №14 – найдавнішій ромській школі Закарпаття – влаштували навчання для дорослих, які щоденно ходили на інтенсивні курси письма та читання українською. Таксист, прибиральниця, голова громадської організації, безробітні – соціальний статус учнів та їхня професія не мали жодного значення. Всі роми, незважаючи на вік, прагнули покращити власні знання, щоб змінити своє життя. І ставлення до себе інших.

Детальніше про життя закарпатських ромів дивіться незабаром у програмі #ВУКРАЇНІ (спільному проекті телеканалу «Настоящее время» та Радіо Свобода)