Без перерв у розгляді законопроекту, після численних дискусій та голосувань по окремих статтях та розділах – 28 червня 1996 року – Верховна Рада незалежної України ухвалила першу Конституцію. Безсонну, проте результативну ніч депутати відсвяткували шампанським та солодощами. Перша редакція Основного закону формувалась на базі 15 запропонованих проектів. Та з роками Конституцію кілька разів змінювали.
У 2004 році, коли Україна жила подіями Помаранчевої революції, назріло питання змін до Конституції. Політичний конфлікт набирав обертів, і після переговорів із європейськими партнерами знайшовся компроміс: зміни до Основного закону вносились в обмін на проведення умовного «3-го туру» президентських виборів – переголосування результатів другого.
У лютому того року парламент перетворив державу на парламентсько-президентську. Тобто повноваження президента були обмежені, тоді як парламенту і уряду значно розширені.
За тією редакцією Верховна Рада призначала за поданням президента України прем’єр-міністра, міністра оборони, міністра закордонних справ. А за поданням прем’єра – інших членів уряду.
У 2007 році президент Віктор Ющенко намагався скасувати ці зміни: ініціював створення конституційної ради для проведення референдуму. Проте йому це не вдалось.
Your browser doesn’t support HTML5
«Михайло Сирота плакав, коли Конституцію нарешті ухвалили» – Кендзьор
Зміни 2010 року
Уже за президентства Віктора Януковича, у вересні 2010 року, підконтрольна йому в парламенті Партія регіонів направила до Конституційного суду запит із проханням розглянути конституційність реформи 2004 року. Рішенням суду і без голосування парламенту зміни 2004 року визнали такими, що не відповідають Основному закону.
Таким чином Україна повернулась до президентсько-парламентської форми правління. Політики та експерти тоді називали це рішення упередженим та необ’єктивним, адже ще у 2008 році цей же суд не взявся навіть розглядати схоже подання депутатів.
У 2012 році Віктор Янукович ще й створив Конституційну асамблею для розробки нової Конституції, проте події Євромайдану зупинили процес.
Зміни 2014 року
І вже у лютому 2014 року, опираючись на нову більшість, Верховна Рада відновила Конституцію 2004 року. Рішення Конституційного суду часів Януковича визнали незаконним.
І знову першу скрипку в Україні почав відігравати парламент.
Спроба 2015 року
Через кілька місяців після обрання Петра Порошенка президентом він запропонував внести до Конституції зміни в частині децентралізації – однієї з ключових тем його передвиборчої програми.
Ішлось про фінансову децентралізацію регіонів, запровадження інституту префектів та про можливість специфічного порядку здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей.
Через останнє положення законопроект викликав значні дискусії. Не проголосували Радикальна партія, «Батьківщина» та «Самопоміч». Майже одноголосно підтримали «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт» і «Опозиційний блок». Зміни підтримали лише за основу.
Тоді під час голосування біля парламенту відбулися масові сутички, які привели до загибелі бійців Національної гвардії України.
Your browser doesn’t support HTML5
«Особливий статус». Що він дасть Донбасу?
Зміни 2016 року
Цього разу Конституцію змінювали, спираючись на потребу очистити судову систему. Суддівський корпус вирішили відсторонити від політичного процесу та усунути вплив Верховної Ради і президента.
Зокрема, перейшли до трирівневого принципу, створили Вищу раду правосуддя. А також позбавили суддів недоторканності і змусили їх пройти переатестацію.
Нові зміни?
У 2018 році розмови про те, що Основний закон знову слід міняти, не вщухають.
Президент України Петро Порошенко заявив, що завершується робота над змінами, які закріплять прагнення України вступити до Євросоюзу та НАТО. А прем’єр Володимир Гройсман вважає: слід ухвалити нові статті, що стосуються децентралізації.