Без енергозбереження за 1,5 року в Україні може бути катастрофа з газом – Улида

Гості програми «Ваша Свобода»: Вадим Улида, екс-заступник міністра енергетики, президент громадської організації «Вища рада енергоаудиторів і енергоменеджерів України»; Ольга Бєлькова, народний депутат України, член комітету з питань паливно-енергетичного комплексу; Юрій Корольчук, експерт з енергетичних питань.

Рішення Лондонського суду заморозити британські активи «Газпрому» суперечить вердикту суду в іншій державі – Швеції – про призупинення виконання ухвали Стокгольмського арбітражу. Таким чином російська компанія відреагувала на можливе замороження її активів на території Великорбританії за клопотанням української компанії «Нафтогаз». У «Нафтогазі» заявили, що замороження активів потрібне для виконання вердикту Стокгольмського арбітражу щодо виплати «Газпромом» понад 2,5 мільярдів доларів. У Стокгольмі розглядали спір енергетичних компаній Росії та України про умови контракту, укладеного 2009 року за результатом переговорів тодішніх прем’єрів Росії і України Юлії Тимошенко і Володимира Путіна. Зараз, у лютому цього року, Стокгольмський арбітраж задовольнив вимогу «Нафтогазу» щодо компенсації за недопоставлене блакитне паливо для транзиту. Але у «Газпромі» не згодні з такою ухвалою і оскаржили її у шведському суді.

Ваша Свобода | Заморожені активи «Газпрому» та газ для України

Олександр Лащенко: Пані Бєлькова, це перемога «Нафтогазу» чи перемога «Газпрому»? Чи, насправді, всі ці судові тяжби триватимуть роками? І, зрештою, головне рішення – Стокгольмського арбітражу (лютого цього року) – ще невідомо, коли буде виконане, невідомо, коли «Газпром» ці понад 2,5 мільярди нарешті поверне Україні?

(Повна версія програми)

Ольга Бєлькова: Все ж перемога величезна відбулася саме в рішенні Міжнародного стокгольмського арбітражу. Рішення шведського суду стосується території Швеції. Рішення Лондонського комерційного суду стосується Англії і Уельсу. Це рішення процедурні. У той час, як по контенту, по самому спору вже були вирішені остаточні, безповоротні рішення, яким Росія опирається. Це політичний аспект. Попередні подібні рішення виконували, платили гроші – саме «Газпром» був фігурантом.

У «Газпрома» є кошти, є активи – комерційні інтереси, які сьогодні стоять на кону. Кожен день їхній опір в усіх можливих юрисдикціях коштує «Газпрому» величезних коштів.

Сьогодні єдність в Європі – я можу сказати із спілкування з колегами-політиками. Саме через опір «Газпрому» в судах і через те, що вони ведуть себе ірраціонально, заплатять дуже дорогу ціну. Вони платять з відсотками. Ніхто серед міжнародних експертів не має сумніву – рішення Стокгольмського арбітражу було безапеляційним, але таким, яке вимагає визнання «Газпромом» своєї поразки.

За рішенням арбітражу ми визнали певну частину, що зобов’язані купувати газ у Росії за контрактом 2009 року. Судді призначили нам купівлю розміром у 4 мільярди, п’ятий мільярдможливий, але необов’язковий. Так от, ми заплатили Росії кошти, перерахували. Але 1 березня вони їх нам повернули. Вони опираються і тут. Знову не визнають те, що визнали судді в арбітражі. «Газпром» є лише засобом політичного впливу Путіна на Україну.

Ми вважаємо, що «Північний потік-2» несе загрозу не тільки Україні, а й безпеці всієї Європи. Він повинен бути призупинений. Минулого року ми транспортували приблизно 94 мільярдів кубів. Це найбільший обсяг газу, який було протранспортовано за останніх 10 років Україною.

Ольга Бєлькова

«Північний потік-2» і «Турецький потік» разом забирають увесь обсяг. Україна не буде утримувати всю систему. Українська (ГТС – ред.) не приречена, доки не побудований «Північний потік-2». У США нас чують пречудово. Україна зробила свою контрпропозицію – ми відкриваємо можливості для інших компаній оперувати нашою системою разом, не продаючи ГТС. Ми надзвичайно зацікавлені зберегти транзит. Це 2-4 мільярди доларів, залежно від обсягу. І надзвичайно важливо з безпекової точки зору – не буде ГТС, то й ніхто не може гарантувати, яка подальша поведінка буде Росії.

Україні потрібно приблизно 5 років, щоб наростити власний видобуток до рівня, який забезпечить нам незалежність від Росії.

– Пане Улида, якщо в сухому залишку – Україна перемагає Росію? Чи тут не може бути переможця ще роками?

​Вадим Улида: Рішення Стокгольмського арбітражу має дуже великий позитивний вплив на Україну. Це по суті тактична перемога в цій «газовій війні», яка триває вже десятиріччя. Крім сперечання щодо тарифів, умов контракту, штрафних санкцій, вона триває на іншому фронті – на технічному. У цій сфері перспективи не такі райдужні. Я маю на увазі будівництво Росією «Північного потоку-2».

Є чіткий план, який відслідковується за останніх 10 років, що робить Росія – це побудова обхідних газопроводів. Основна частина експорту російського газу в Європі йтиме не українськими газопроводами, а газопроводами «Ямал», який йде через Білорусь і Польщу, і «Північний потік» та «Північний потік-2», який має транспортувати 55 мільярдів кубометрів газу.

Ситуація може бути просто катастрофічною – успішне будівництво «Північного потоку-2», яке закінчується в кінці наступного року, у той же час закінчується контракт «Нафтогазу» і «Газпрому» – Росія припиняє взагалі постачати газ Україні через нашу ГТС.

Вадим Улида

Ми повернемося до закупівлі російського газу. Але основна проблема не в тому, що виграли арбітраж і будемо купувати газ, а в тому, що в кінці 2019 року Україна може залишитися взагалі без газу, без ГТС – для утримання ГТС транзит має бути близько 50 мільярдів. (Україні треба 30 мільярдів на рік – ред.) 32 мільярди було минулого року. Біля 20 мільярдів видобуток залишається.Треба зменшити споживання газу за рахунок енергозбереження і наростити власний видобуток.

– Пане Корольчук, яка ваша позиція щодо ухвали Стокгольмського арбітражу?

​Юрій Корольчук: Суд все визначив. Він триває. На жаль, ми побачили не дуже втішну картину. Один з представників «Нафтогазу» Юрій Вітренко сказав, що, якщо апеляційний суд не сприйме аргументи «Нафтогазу», процес може тривати до трьох років. Конфлікт з «Газпромом» продовжується. І нічого хорошого у цьому немає. Залишається менше 1,5 роки до 1 січня 2020, коли постане питання: хто ж займатиметься транзитом газу через Україну?

Ми самі «засунули голову у петлю». Ми самі можемо (українською ГТС - ред.) управляти і отримувати, як мінімум, 2-2,5 мільярди доларів за транзит. А так доведеться поділитися. Компанії, які приходять, отримують чіткі сигнали від влади, що 50% від транзиту буде розподілятися.

Юрій Корольчук

Більше того, нам таке щастя на голову падає, просто фантастичне – Європі не вдасться компенсувати зниження видобутку газу, і росіяни, «Газпром» зацікавлені в українському транзиті. І вони будуть змушені це робити, як мінімум, ще років з десять. Не в таких масштабах, але.