У 1948 році світ побачив першу довгограючу вінілову платівку, випущену Columbia Records, що дозволило меломанам насолоджуватися значно якіснішим звучанням. Більш того, музику тепер можна було слухати не кілька хвилин, а майже півгодини. Здається, що цифрові технології сьогодення мали б повністю витіснити вініл. Але в платівках є дещо, що змушує багатьох музичних шанувальників надавати перевагу саме їм. В Україні також є чимало пошановувачів «платівкової» культури. При чому, вініл деяких українських виконавців користується чималою популярністю. Але в чому секрет?
70 років тому поява довготривалих вінілових платівок для меломанів стала великою подією. Та стрімкий розвиток технологій за останні півстоліття зміг переконати багатьох в тому, що платівки скоро стануть атрибутом в музичних музеях. Але попри численні можливості, які надають сучасні цифрові технології для прослуховування будь-яких жанрів, шанувальники різних вікових категорій сьогодні все ще не готові відмовитися від музики на вінілі.
Виявляється, справа не в ностальгії
Слухачі жадають високоякісного звуку, а вініл пропонує яскраво виражену його якістьSony
«Слухачі жадають високоякісного звуку, а вініл пропонує яскраво виражену його якість, якої ви не відчуєте при прослуховуванні компакт-дисків та MP3-дисків», – йдеться на сайті компанії Sony, яка через великий попит вирішила знову почати виготовляти платівки та програвачі.
За даними британської фонографічної індустрії (BPI), обсяг продажів вінілових платівок минулого року в Британії зріс до 4,1 мільйонів, у той час як у 2007 році було лише 205 292.
Директор з комунікацій BPI Ґеннаро Кастальдо пояснив новинній агенції Reuters, що причиною зростання попиту на платівки є те, що люди «люблять сам ритуал навколо купівлі платівок, їхнього програвання вдома, та й сам звук тепліший, багатший, і люди цінять це».
В Британії, наприклад, минулого року ширше за все розійшлася платівка виконавця Еда Шерона під назвою «Divide». Рок, тим часом, є найулюбленішим жанром британців.
А що люблять в Україні?
Розвиток культури «вінілу» не обійшов і Україну, при чому українські шанувальники часто надають перевагу саме вітчизняним виконавцям.
У Львові, наприклад, є свій вініл-клуб (VIHIΛ), де можна послухати не лише сучасні платівки світових та українських виконавців, але й побачити унікальну колекцію грамплатівок «Бітлз», Квітки Цісик, та іншої музики.
Андрій Смірнов, засновник українського вінілового лейблу Aby Sho Music в коментарі Радіо Свобода зауважує: за останні п’ять років спостерігається не крок, а цілий стрибок в розвитку «вінілової» культури в Україні.
За ці роки з’явилося чимало лейблів, що випускають українську музику, фізичних магазинів, і навіть Вінілова ярмарка – організована подія з рекламою та піаром, куди з’їжджаються з різних міст України.
Та шанувальники «теплішої» музики запевняють: так було не завжди. Ще кілька років тому знайти необхідний альбом було справжнім викликом.
Андрій Смірнов, засновник українського вінілового лейблу Aby Sho Music
Юрій Каленюк, який з дитинства захоплювався платівками, відчував особисту потребу в місцях, де можна було б придбати вінілові платівки, але дістати їх було складно.
Тоді у проблемі відсутності необхідних платівок він побачив шанс для власної справи, що призвело до відкриття у 2013 році інтернет-магазину Vinyla. З часом бізнес розвивався, і тепер це одна з точок, де справжні цінителі платівок можуть знайти собі щось по смаку.
Кожного року Каленюк скаладає список платівок й артистів, на які в них був найбільший попит. Так, у 2017 найбільшою популярністю користувалися платівки українського гурту ONUKA, яка є найбільш продаваною платівкою не просто українського виконавця, а взагалі в Україні, зазначив Каленюк. А вже за нею – іноземні виконавці: Benjamin Clementine, Depeche Mode, Radiohead.
Українські артисти завжди входять в ТОП-10, зауважує засновник Vinyla. Серед них – Океан Ельзи, Скрябiн, Джамала.
Найбільш популярні жанри – поп музика, класичний та інді рок.
Юрій Каленюк, засновник Vinyla
Чи дешеве задоволення?
Щодо цін в Україні, то на нові плавтівки вони починаються від 450 гривень та можуть сягати кількасот євро.
Смірнов пояснює: якби був більший попит, то його Aby Sho Music випускав би більше платівок. Але якщо такі виконавці як ONUKA чи DakhaBrakha – це хіти продажів, то інші розходяться не так широко. Тому що дуже часто люди, «вступаючи в цю культуру», хочуть слухати щось, що слухали в молодості чи дитинстві.
Але для більшості вініл – це щось незрозуміле, що лежить у бабусі на горищіАндрій Смірнов
Тому, за його словами, цілком зрозуміло, чому платівки українських виконавців, тираж яких набагато менший, все одно коштують як і іноземні.
«Але для більшості вініл – це щось незрозуміле, що лежить у бабусі на горищі, і дуже дивуються, коли бачать платівки наших сучасних артистів, яких вони можуть чути по радіо», – зазначив Смірнов.
Одним із перших записів української музики на грамплатівку був фрагмент із опери «Запорожець за Дунаєм», зроблений наприкінці ХІХ століття в Англії. А ось у Львові перші платівки були записані у 1904–1905 роках. На вулиці Вірменській у 1920-х роках була дуже популярна серед львів’ян крамниця грамофонів і грамплатівок Клягсбальда. Найдавніші платівки у Львові зберігаються у музеї Соломії Крушельницької. Примадонна опери свою першу платівку записала на американській фірмі Gramophone у 1902 році. Платівки Соломії Крушельницької різних років і різних фірм подарував львівському музею дослідник, колекціонер зі США українського походження Степан Максимюк.