Фестиваль української сучасної культури «Гогольфест» став найбільш відвідуваною подією у Маріуполі, за словами місцевої влади. Звідки такий попит на українську культуру, чого раніше не було до війни на Донбасі? Як маріупольці сприйняли подію? І як фестиваль вплинув на місто? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії розповів директор фестивалю «Гогольфест» Максим Демський та маріупольська журналістка, переселенка з Донецька Марина Сагань.
– До фестивалю ви казали, що не знаєте, як усе пройде і що вийде. А також казали, що може вийде фурор, як це було з фестивалем у Франківську Porto Franko. За вашими оцінками, чи був фурор?
Максим Демський: «Гогольфест» це міжнародний фестиваль, у першу чергу, актуальної української культури. Контент, який ми презентуємо – проекти, які можуть виїжджати за кордон і представляти Україну на міжнародній арені. Тому це не класична українська культура, не пострадянська.
Вони не завжди дуже добре сприймаються, особливо представниками класичної культури. Наприклад, з драматичним театром у Маріуполі нам не вдалось поспівпрацювати.
У Маріуполі відбулася дуже дивовижна річ. Була неймовірна аудиторія інтелігентних, розумних, цікавих, активних людей, які дуже сильно підтримали цю ініціативу.
Саме місто надзвичайно красиве. Я особисто закохався у нього. Ми привезли близько 300-350 творців, серед них були швейцарці, німці, поляки, митці з усієї України. І вони були надзвичайно натхненні цим містом, багато людей змінило квитки, щоб залишитися до кінця фестивалю.
– Що їх надихнуло? І що вам сподобалось у місті?
Максим Демський: Надзвичайна гостинність. Існує якийсь міф про Маріуполь, як про частину Донбасу, яка не дуже приваблива. Але коли туди приїжджаєш, все зовсім інакше.
Мер міста і активісти підтверджують проведення «Гогольфесту» у наступному році у ті ж дати, з 25 квітня до 1 травня. Уже, мабуть, класично виходить: «маївка», мир, море, Маріуполь, «Гогольфест», стартап.
– Вас зрозуміли у Маріуполі? Мистецтво, яке ви привезли у це місто, не завжди й у Києві розуміють, а у Маріуполі рідко відбувається щось подібного рівня.
Максим Демський: На нашій офіційній сторінці Facebook не було негативних коментарів. Була комунікація, ставили питання, ми спілкувалися з людьми.
Ми не хотіли везти провокативне мистецтво, у нас було мистецтво питання. На третій день виступу на головній сцені було близько 7 тисяч людей. Міська адміністрація нарахувала 30 тисяч людей, які відвідали фестиваль за усі дні.
Я не зіштовхувався з негативними відгуками. Я розумію, що є негативна сторона медалі, але ніхто не звертався напряму, не писав.
Максим Демський
– Як «Гогольфест» вплинув на місцевих жителів? Такого раніше не було у Маріуполі і реакції, враження були різні.
Максим Демський: Окремо хотілося б зазначити злагодженість усіх ланок. Фестиваль може відбутися якісно, класно, коли увесь ланцюг працює на результат. Була велика кількість екстрених питань, які вирішувала команда на місті, яка зібралася там практично самостійно. Місто потягнуло такий масштабний проект, враховуючи усі проблеми.
Щодо самих маріупольців, то ефект будемо бачити вже з часом. Зв’язок дуже потужний. Ми спілкуємось, плануємо туди поїздку, будемо проводити ряд зустрічей і планувати наступний фестиваль.
Влад Троїцький говорив про те, що Маріуполь може стати культурним та мистецьким центром Донбасу. Це єдине місто, яке зараз може потягнути такий потужний імідж. Потенціал є і його важливо зараз не загубити.
Це певна культурна боротьба за Україну і за незалежність. Якщо там буде відбуватися велика кількість чудових подій і туди зможуть їхати європейці, яким не буде страшно, це місто отримає залізну безпеку.
– Марино, ви були на фестивалі. Які ваші враження?
Марина Сагань: Це дійсно було круто. Такий фестиваль на декілька днів – прекрасне проведення часу на вихідні. Було багато молоді.
Це було цікаво і, я думаю, важливо для нашого міста. Як не крути, а місто прифронтове, і ми живемо вже довгий час у напрузі, такі події відволікають, розважають. Це те, що дуже потрібно тут людям.
Це – подія, яка запам’ятовується надовго
– Чи усі зрозуміли, що відбувалося? Мистецтво на фестивалі частіше було експериментальним, у чомусь новаторським. І чи може Донбас розуміти таке мистецтво, враховуючи його нещодавню ізольованість.
Марина Сагань: Я б не сказала, що Донбас культурно ізольований. У нас завжди вистачало культурних подій. Мені здається, що це стереотип.
Може, ми менше знайомі саме з україномовним мистецтвом. Я, наприклад, люблю музику, але за останні чотири роки було не до того. На цьому фестивалі я зробила для себе відкриття нових виконавців.
Мої друзі ходили на спектаклі, щось сподобалось, щось – ні. Але це ж залежить не від регіону, а від того, що людину зачіпає. Я б не стала узагальнювати.
Програма фестивалю була дуже різноманітно складена.
– Максиме, ви побачили якусь особливість Маріуполя у культурному плані. Чи є специфіка, що саме потрібно маріупольцям?
Максим Демський: Є певна категорія, яка ходить на дуже конкретні речі. Аудиторія, яка цікавиться, аналізує, знає чітко, що вона хоче побачити.
Нам вдалося створити дуже зрозумілу програму.
По театральних виставах є певні нюанси. Ми позиціонуємо себе не тільки як музичний фестиваль, а мультидисциплінарний. Тут у нас відбувся дуже цікавий експеримент. Було декілька експериментальних і невеликих вистав, максимум на 200 людей. І там було повністю все забито.
– Чому?
Максим Демський: Я думаю, тому що вистави були про те, що зараз відбувається в Україні. Глядачі побачили і відчули те, що ми це бачимо й відчуваємо.
– Чи помітні сліди війни у Маріуполі?
Максим Демський: Є наслідки того, що там відбувалось чотири роки тому. Згорілі, розстріляні будинки. Але я відчував себе у Маріуполі у надзвичайній безпеці.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)