Україна не має точних даних щодо кількості зниклих на території Донбасу людей, мовиться у звіті Харківської правозахисної групи. Як правило, зазначає директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров, тих, хто зник, або знаходять мертвими, або з’ясовується, що вони перебувають у руках так званого «міністерства державної безпеки» угруповання «ДНР». Радіо Свобода публікує історії восьми зниклих на Донбасі людей.
Порахувати кількість зниклих у зоні воєнного конфлікту не вдається, мовиться у звіті Харківської правозахисної групи, через відсутність єдиної методології підрахунку та координації між різними державними органами.
Наприклад, Служба безпеки України повідомляє про 403 зниклі людини за весь час конфлікту, Національна поліція Донецької області про 2727 осіб, доля 1503 з яких невідома. Луганська обласна військова цивільна адміністрація про 1205 людей, з яких знайдено 633 особи.
Громадські організації подають інші цифри. В базі даних «Мирного берега» на кінець травня цього року 1148 зниклих безвісти, а в «Блакитного птаха» – 123 таких.
На підконтрольній Києву території Донбасу у випадках насильницьких зникнень відкривалися кримінальні провадження, але їхні розслідування неефективні, каже директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров. За його словами, про долю зниклих не повідомляється.
«Лише через певний період, який може тривати від декількох годин до декількох місяців або навіть більше, зниклих впізнають у тілах загиблих із слідами насильства, або з’ясовується, що зниклий перебуває під контролем так званого «міністерства державної безпеки ДНР», – розповідає Захаров.
Євген Захаров
Радіо Свобода публікує кілька історій зі звіту Харківської правозахисної групи про тих, хто зник на території Донецької та Луганської областей.
Олександр Мосолов (56 років)
17 червня 2014 року Мосолов Олександр Миколайович, 03.11.1961 року народження, був викрадений з місця роботи (район залізничного вокзалу міста Донецька) чотирма озброєними людьми і вивезений в інкасаторському автомобілі. Був вкрадений і службовий автомобіль Олександра – Toyota Corolla, який пізніше потрапив у ДТП в центрі Донецька. Мосолов працював начальником Донецької регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті. Досі відомостей про його долю немає.
В Олександра є дружина та четверо дітей.
Володимир Полегенький (54 роки)
19 вересня 2014 року в місті Слов’янську пропав безвісти Полегенький Володимир Вікторович, 21.04.1964 року народження. Машину, на якій їхали Полегенький та його товариш на прізвище Жейда, зупинили четверо озброєних військових на УАЗі на трасі недалеко від першого блокпосту у Слов’янську. Почали обшукувати, заламали їм руки, одягли мішки на голови, побили і відвезли, за словами Жейди, в підвальне приміщення, де тримали їх у різних місцях окремо один від одного.
20.09.2014 Жейду з мішком на голові вивезли назад до його машини і відпустили. Про місце перебування Полегенького до сьогодні нічого не відомо.
Володимир Кіфорак (28 років)
9 липня 2014 року Кіфорак Володимир Борисович, 06.11.1989 року народження, близько 19:30 виїхав на особистому авто ЗАЗ FORZA кольору «срібляста мідь» із міста Луганська в напрямку міста Ровеньки і пропав. 10.07.2014 у Луганську була знайдена машина, повністю розбита, без номерних знаків, всередині повністю розграбована. Очевидці повідомили родичам, що за кермом автомобіля бачили невідомих людей у камуфляжній формі. Наразі ніяких відомостей про долю Кіфорака немає.
Юрій Шендриков (41 рік)
28 липня 2014 року Шендриков Юрій Анатолійович, 05.12.1976 року народження, близько 18:30 виїхав з Амвросіївки додому в Торез (нині Чистякове) на автомобілі ВАЗ-2106 помаранчевого кольору.
На блокпосту в Великій Шишовці його не пропустили бойовики, і він поїхав полями в бік Шахтарської птахофабрики. Близько 20:30 родичам подзвонили друзі і сказали, що з Юрієм біда: його поранили в ліву ногу і кисть лівої руки. 29.07.2014 на птахофабрику їхав автобус із робітниками о 07:30 ранку, і його бачили з автобуса, що він лежить біля машини, а о 14:30 приватна машина зафіксувала, що він сидить у машині, але ніхто не зупинився. О 18:00 робітничий автобус їхав назад — ні чоловіка, ні машини вже не було.
Олександр Шрамко (26 років)
21 серпня 2014 року Шрамко Олександр Сергійович, 27.08.1991 року народження, зник безвісти. Раніше було відомо, що в кінці липня 2014 року разом з дружиною його затримували недалеко від будинку на машині ВАЗ-2106. Приблизно до середини серпня 2014 року він утримувався в підвалі будівлі Донецького СБУ. Коли чоловіка відпустили, то він розповідав родичам, що в полоні його кілька разів вішали, топили, розстрілювали.
Потім разом з дружиною він був відпущений під «домашній арешт». 21 серпня 2014 року разом з двома невідомими на машині Chevrolet Lanos оливкового кольору Шрамко поїхав у бік Макіївки для зустрічі з кимось. Останній дзвінок Олександр зробив дружині з Макіївського мосту. Дружину після зникнення Олександра забрали його батьки до себе на підконтрольну Києву територію.
За деякими даними, у вересні 2014 року Шрамко перебував у Горлівці в полоні у Ігоря Безлера (колишній ватажок бойовиків угруповання «ДНР» – ред.).
Олександр Мінчонок (35 років)
21 липня 2014 року Мінчонок Олександр Олександрович вранці вивозив бабусю з Лисичанська до Харкова на авто Mitsubishi Pajero Wagon 2006 року випуску з транзитними номерами. Під час розмови по телефону повідомив батькам, що поїхав до Сєвєродонецька. Дзвонив з блокпосту в Муратові. Через 30–40 хвилин із його телефону зателефонував невідомий і уточнив у батьків про Олександра, чи він їхній син. Мати підтвердила. По телефону матері повідомили, що її син затриманий і його везуть у прокуратуру, а бабусю направлять в Рубіжне (її згодом знайшли в лікарні Рубіжного).
Батьки шукали сина і його машину в Сватові, Рубіжному, Старобільську, але безрезультатно. Самостійні пошуки призвели до того, що мати з’ясувала: незаконне затримання її сина проводили представники батальйону «Айдар». Було порушено кримінальне провадження, кілька бійців «Айдару», які брали участь у викраденні Олександра, були затримані. Машину батькам Олександра повернули. За аналізом ДНК Олександр Мінчонок був упізнаний у невідомому загиблому, викопаному з могили, переданий батькам і похований. Розслідування триває, але є неефективним.
Пєтухов Микола (22 роки)
31 серпня 2017 року на КПВВ «Станиця Луганська» з боку окупованого Луганська викрали молодого хлопця. Пєтухов Микола, 1995 року народження, житель села Верхня Вільхова Станично-Луганського району, підробляв вантажником на КПВВ «Станиця Луганська». Це було єдине джерело доходу для нього та його літньої матері.
31 серпня Микола пройшов КПВВ з боку контрольованої території. Далі на пункті пропуску з боку бойовиків його зупинили озброєні люди, які про щось почали розпитувати хлопця. Потім озброєні бойовики відвели Миколу вбік. З того моменту зв’язок з Миколою Пєтуховим обірвався.
Через кілька місяців матері Миколи хтось із знайомих повідомив, що її син перебуває в «МДБ ЛНР». Але самі бойовики цю інформацію заперечили.
Роман Сагайдак (31 рік)
30 червня 2017 року близько 16:00 біля парковки торгового центру «Прометей» у Луганську був викрадений Роман Сагайдак, 1987 року народження, уродженець міста Краснодона (нині Сорокине) Луганської області. Чоловік прямував до своєї машини. В цей час під’їхала інша машина, з якої вийшли люди у військовій формі, одягли Романові мішок на голову, заштовхали в машину і вивезли. Наступного дня в його квартиру прийшли люди, представилися співробітниками «МДБ ЛНР», провели обшук, винесли все, що можна було винести.
При зверненні батьків Романа до «МДБ ЛНР» була надана відповідь, що ніхто нічого не знає, а в списках затриманих хлопець нібито не значиться. Тільки на початку серпня ця установа окупаційної влади визнала, що Роман перебуває в них під вартою і показала хлопця матері. Романа обвинувачують у шпигунстві, але слідчі дії не проводяться.
Це лише кілька історій людей, які зникли на території Донбасу за весь час воєнного конфлікту. З усіма іншими можна ознайомитися тут.