Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони здоров’я і трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини» ухвалено. Рішення на засіданні 17 травня підтримали 255 народних депутатів України.
За словами авторів закону, в Україні щорічно гине від 40 до 60 потенційних донорів на мільйон населення, що становить близько трьох тисяч донорів, які могли б врятувати життя 10 тисячам хворим.
Чому трансплантація органів від неспорідненого донора важлива для України?
В Україні є лікарні, де можна проводити трансплантації; спеціалісти, які мають досвід; обладнання й пацієнти, яким життєво необхідні «пересадки» органів. Проте не було законного врегулювання й системи, кажуть активісти. Тепер зроблено перший крок уперед – законопроект ухвалено.
«Для того, щоб цей закон був дієвим, треба працювати далі. Щоб не було, як із попереднім законом. Він є, але не працює. За ним робилися трансплантації, але було дуже мало. Бо там не були прописані чіткі правила, механізми тощо. У новому законі вказані реєстри, яких у нас раніше взагалі не було, усе контролюється. Тепер МОЗ має базу створити або купити, розробити реєстри, зробити списки людей, які потребують зміни органів. Ми знаємо, що в Інституті серця 50 людей потребує пересадки серця, в Інституті Амосова – 30 людей, але єдиної бази тих, хто потребує трансплантації в Україні, немає», – каже лідер національного руху «За трансплантацію» Юрій Андреєв.
Трансплантацію від неспорідненого донора українці вимушені були робити за кордоном. Тепер ці операції можна буде зробити й удома, каже заступник голови парламентського комітету з охорони здоров’я Тетяна Донець.
«На програму «Лікування за кордоном» (тобто це гроші на ті захворювання, які не лікуються в Україні) у цьому році в бюджеті виділено близько 700 мільйонів гривень. Ми ці кошти віддаємо в інші країни. А після цього закону багато грошей залишиться в Україні. Операції тут, удома, будуть дешевші, а отже, і кількість людей, яких ми зможемо врятувати, буде набагато більша», – коментує Тетяна Донець.
Трансплантація органів в Україні за новим законом почнеться з 2019 року, а пілотний проект запрацює вже в цьому році, каже Донець. На нього виділено 112 мільйонів гривень.
Що змінюється?
До 1 жовтня 2018 року в Україні мають створити Єдину державну інформаційну систему трансплантації, яка складатиметься з реєстрів – волевиявлення щодо посмертного донорства або списку представників, тобто родичів; анатомічних матеріалів людини, призначених для трансплантації чи виготовлення біоімплантантів, живих донорів, реципієнтів, медзакладів, які займатимуться трансплантацією, та перелік трансплант-координаторів.
Інформація у цих реєстрах буде конфіденційна, доступ матимуть лише медзаклади, які займаються трансплантацією, трансплант-координатори та судмедексперти.
Хто такий трансплант-координатор?
Це працівник закладу охорони здоров’я, який виявляє потенційного донора, встановлює наявність у Єдиній державній інформаційній системі трансплантації інформації про презумпцію згоди або незгоди на посмертне донорство, організовує вилучення, зберігання й перевезення анатомічних матеріалів людини, взаємодіє із закладами охорони здоров’я, які займаються трансплантацією.
До цього часу трансплант-координаторів в Україні не було, а отже, спеціалістів потрібно буде навчати.
Хто може жертвувати органи за життя?
За життя жертвувати органи може повнолітня дієздатна людина. Проте це заборонено вагітним, іноземцям та особам без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, хворим (які страждають на тяжкі психічні розлади або мають захворювання, що можуть передатися реципієнтові), людям, які утримуються в місцях позбавлення волі, а також тим, хто вже раніше надав орган або його частину на трансплантацію.
Якщо я хочу стати донором посмертно, що маю робити?
Для цього потрібно дати письмову згоду або визначити особу, яка може ухвалити таке рішення замість вас після смерті. Важливо! Підписавши одного разу згоду, ви можете в будь-який час змінити думку й оформити презумпцію незгоди. Кожна нова заява автоматично скасовує попереднє рішення.
Якщо ви проти використання своїх органів після смерті, потрібно дати письмову незгоду.
У тих випадках, коли українець не висловив свою волю за життя, тобто не підписав презумпцію згоди/незгоди, про донорство запитуватимуть родичів або особу, яка займається похованням.
Якщо людина підписала презумпцію незгоди чи близькі виступили проти донорства, то ніхто не використовуватиме її анатомічні матеріали.
Посмертно донорами можуть бути всі?
Забороняється бути донорами посмертно дітям-сиротам, ветеранам АТО та ООС, а також тим, особа кого не встановлена. Крім того, не можуть бути використані органи, якщо проти цього виступають правоохоронці, судмедексперт чи суд.
А як шукатимуть донора?
Завдяки системі, яку створять. Пару донор-реципієнт визначатимуть щоразу автоматично, як тільки буде вноситися нова інформація в Єдину систему трансплантації. Коли пошук обрав пару, то інформацію вже не можна оновлювати. Інша справа, якщо донор або реципієнт відмовилися.
Консиліум лікарів може не погодитися на обрану пару, якщо, наприклад, система обрала пару померлий донор і реципієнт. Тоді саме консиліум ухвалює рішення, чи можливо проводити таку операцію. Але кожне рішення та зміна фіксуються в системі й відстежуються.
За що можуть покарати лікарів?
Терміном до 5 років позбавлення волі каратимуть за вилучення у людини органів з метою трансплантації шляхом примушування або обману.
Незаконна торгівля органами каратиметься позбавленням волі на строк від 7 до 10 років.