​Камера СІЗО замість онкоцентру: правозахисники стурбовані долею 20-річної важкохворої засудженої

Правозахисники б’ють на сполох через долю тяжкохворої 20-річної Анни Солопової, яка вже майже рік утримується в слідчому ізоляторі Дніпра. Молода жінка має інвалідність з дитинства, а після ув’язнення в неї діагностували дуже серйозне захворювання. Воно потребує спеціалізованого лікування, якого не передбачають заклади позбавлення волі в Україні. Правозахисники зауважують, що це кричущий випадок порушення прав людини: За їхніми словами, неотримання належного лікування з такими діагнозами «дорівнює катуванням». Справа Анни Солопової вже дійшла до Європейського суду з прав людини. Радіо Свобода вдалось поспілкуватись з ув’язненою і її захисниками.

У 20-річної засудженої Анни Солопової два дуже серйозні захворювання: одна хвороба пов’язана з імунною системою, друга – онкологічна. Дівчина не приховує ані своїх складних діагнозів, ані причин, з яких потрапила за ґрати: зривала золоті ланцюжки з перехожих, була затримана, засуджена до чотирьох років позбавлення волі.

Підвищена температура, нестерпні болі, слабкість... Ув’язнена скаржиться, що їй лише гіршає. Між тим належного лікування та догляду в ізоляторі нема. Навіть точний діагноз спершу не могли встановити. На допомогу близьких людей також не розраховує: вона сирота, єдиний опікун – тітка, з якою зараз не підтримує відносин.

Радіо Свобода змогло поспілкуватись з Анною і записати її історію.

Історія з вуст самої Анни

«Близько трьох місяців тому мені встановили діагноз «рак лімфовузлів 2-ї стадії». До цього, з вересня 2017 року, коли мені встановили діагноз «туберкульоз лімфовузлів», мене лікували від туберкульозу. Тут, у СІЗО, працює лікар-гінеколог, людина, яка перейнялась моєю проблемою. Вона допомогла домогтись, щоб мене повезли в онкодиспансер на Космічній і встановили правильний діагноз. Там сказали, що мені потрібна хіміотерапія, але СІЗО не може мені надати її, адже в них не передбачене фінансування, немає коштів на ліки, а на Космічній з усієї хіміотерапії мені можуть надати лише один препарат. Зараз з чотирьох належних препаратів мені капають лише один. Грошей немає, аби їх придбати. Я пройшла один курс хіміотерапії, а їх потрібно шість.

Анна Солопова

Я перебуваю в СІЗО десять місяців. Щодня мені гіршає, температура близько 39 градусів, запаморочення, нудота, жахливо болять лімфовузли. Зі мною в камері ще одна дівчина, вона мені допомагає. Раз на день, ввечері, приходить фельдшер. Просиш щось від температури – ібупрофен по дві таблетки видає і все. Я постійно сплю, через те, що в мене слабкість. На даний момент мені видають дієтичне харчування. Але це та дієта, яку мені надали ще тоді, коли діагноз був «туберкульоз лімфовузлів». Я зверталась до медсанчастини з проханням змінити мені дієту, адже в мене тепер інший діагноз, але ніхто не відповів.

Я ВІЛ-позитивна з народження, але тут, в СІЗО, мені спершу не видавали навіть АРТ-терапію. Говорили, що у мене нормальний стан. І лише тоді, коли був встановлений діагноз «рак лімфовузлів», почали видавати АРТ-терапію. Це сталось три-чотири місяці тому.

Я сирота з 5 років, у мене немає батьків. Моральної підтримки немає ні від кого. А тут, в тюрмі, без цього дуже важко... Бралась одна організація допомогти з ліками, вони приходили, розмовляли, я просила допомоги, але результату немає.

Зараз я хочу одного – одужати. Просто не хочеться помирати в тюрмі…»

В очікуванні апеляції

Сторона захисту Анни Солопової намагається оскаржити її вирок в суді. Чотири роки позбавлення волі за обвинуваченням у грабежі – досить суворе покарання для важкохворої дівчини, вважає захист. Як розповіла Радіо Свобода адвокат дівчини Людмила Лукаш, суд не врахував цілу низку пом’якшуючих обставин: Анна – сирота, інвалід з дитинства, страждає на тяжке захворювання. До того ж, вона раніше не була засуджена і повністю визнала свою провину.

«Суддя дав термін за цією статтею мінімальний, але реальний. Можна було б дати, наприклад, «п’ять на три»: п’ять років, з яких три роки умовно. Якщо б вона не скоїла нічого за три роки, термін би вважався відбутим. Можна було так, це було б гуманно. Зараз чекаємо на апеляцію. У Кримінальному кодексі передбачені пом’якшуючі обставини… Я бачу вихід з ситуації також у тому, щоб, якщо у системи немає коштів її лікувати, то вона мала б залучати якісь організації, волонтерські фонди, які б цим опікувались», – зауважила адвокат Людмила Лукаш.

Звернення до Страсбурзького суду

До захисту 20-річної ув’язненої Анни Солопової долучились правозахисники Української Гельсінської спілки з прав людини та Харківської правозахисної групи. Юристи останньої звернулись до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Адвокат Харківської правозахисної групи Геннадій Токарєв розповів Радіо Свобода, що його перше звернення до європейського суду було подане за Правилом 39 Регламенту ЄСПЛ. Це правило передбачає швидку відповідь: суд вказує на невідкладні заходи, які слід вжити. Відповідь вже є, поінформував Геннадій Токарєв: суд вважає за необхідне лікувати Анну за протоколом її діагнозу і в умовах стаціонару спеціалізованого медзакладу.

«Я цитую відповідь суду в перекладі з англійської: «27 квітня суд вирішив негайно забезпечити заявника медичним лікуванням у відповідності зі встановленими діагнозами і у відповідності з належним режимом лікування, включаючи перелік необхідних препаратів, їхніх доз і схеми лікування. Вищезгадане лікування повинно тривати і адмініструватися у спеціалізованому онкологічному медичному закладі», – сказав правозахисник.

Геннадій Токарєв повідомив, що готує ще одне звернення до європейського суду – з повною інформацією про порушення щодо Анни.

«Якщо подається така заява – за Правилом 39 Регламенту суду про необхідність термінових заходів, то насправді це все одно заява щодо порушення прав людини. Упродовж місяця треба подати повну заяву, описати всі обставини. У даному випадку – про жорстоке ставлення. Я вважаю, що це був кричущий випадок порушення прав людини, недбальства. Після поміщення в СІЗО у неї були явні показання для проведення дослідження на наявність онкологічного захворювання. Але тільки через півроку їй встановили діагноз. І навіть після цього кілька місяців належно не лікували… Юридичними наслідками цієї справи може бути присудження компенсації. Але мета звернення до ЄСПЛ була не ця. Зараз найважливіше, щоб її лікували», – сказав правозахисник.

Для отримання коментарів щодо ситуації з Анною Солоповою Радіо Свобода звернулось з інформаційним запитом до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України. Ми просили також дозволу на особисту зустріч із засудженою та фотозйомку в її камері. За три тижні відповіді поки не надійшло. Радіо Свобода чекає на коментар.

Тим часом правозахисники зазначають, що випадок із Солоповою є вражаючим, але нерідкісним в Україні: держава не має належних механізмів і засобів для лікування людей із тяжкими захворюваннями, які опинились у місцях несвободи.