Докази фінансування Росією тероризму за версією СБУ: правовий аспект

Служба безпеки України оголосила 7 травня, що зібрала докази щодо порушення Росією Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму і має намір передати їх до Міжнародного суду ООН за позовом України. Про які докази мовиться? Як їх зібрали? Які перспективи, що вони будуть прийняті до розгляду.

Обстріл некерованими реактивними осколково-фугасними снарядами С-21ОФ житлових будинків мікрорайону «Східний» у Маріуполі 24 січня 2015 року здійснили кадрові російські військові, заявив 7 травня голова Служби безпеки України Василь Грицак. Тоді загинули 29 мирних жителів, майже 100 людей отримали поранення.

Кількість жертв обстрілу Маріуполя зросла: 27 загиблих і 97 поранених

За словами очільника СБУ, загальне керування цією операцією здійснював «начальник ракетних військ та артилерії Південного військового округу Збройних сил Росії генерал-майор Ярощук Степан Степанович». А в окупованому Донецьку, за словами Грицака, обстрілом керував «полковник збройних сил Росії Цаплюк Олександр Йожефович, позивний «Горець», а координацію дій російських реактивних дивізіонів здійснював підполковник Збройних сил Росії Власов Максим Володимирович, позивний «Югра».

Слідчі СБУ стверджують, що мають підтвердження безпосередньої участі в обстрілах підрозділів 200-ї Печенгської окремої мотострілецької бригади та 2-ї Гвардійської Таманської мотострілецької дивізії (колишня 5-а окрема Гвардійська Таманська мотострілецька бригада) Збройних сил Росії.

«Завдяки проведеній кропіткій роботі вдалося похвилинно зафіксувати та задокументувати перетин російськими підрозділами російсько-українського кордону та шлях на позиції терористів, із яких здійснювався обстріл Маріуполя», – сказав голова СБУ Василь Грицак.

На основі зібраних доказів «11 російським військовослужбовцям, а також бойовикам угруповання «ДНР», за словами очільника СБУ, повідомили про підозру «у вчиненні теракту та веденні агресивних воєнних дій».

Інструктори ПВК «Вагнер» та групи «Карпати»

Також Служба безпеки України стверджує, що має дані про 26 осіб, яких слідчі визначають як російських інструкторів з бойової підготовки до ПВК «Вагнер». За даними СБУ ці люди з 2014 року «працюють» на Донбасі, проводячи навчання з тактичної, вогневої, інженерної і артилерійської підготовки, вишкіл екіпажів танків, БМП, БТР та ПВО.

Голова СБУ стверджує, що встановили і особу людини, яка відповідає за підготовку так званої ротно-тактичної групи «Карпати», завданням якої є «проведення розвідувально-терористичної діяльності на території України». За словами Василя Грицака – це підполковник Збройних сил Росії Олег Дем’яненко.

«Встановлено особи російських інструкторів та учасників розвідувально-терористичної групи «Карпати» – Грицак (відео)

​Звідки СБУ отримала цю інформацію?

Трохи раніше, аніж українська Служба безпеки, фактично ті самі ж дані оприлюднила міжнародна група розслідувачів Bellingcat.

Розслідувачі доводять участь в обстрілі 9 російських офіцерів, серед них 1 генерала, 2 полковників і 3 підполковників. Також мовиться про двох російських генералів, які брали участь у відборі і призначенні російських артилерійських спеціалістів на керівні посади в російських гібридних силах на сході України.

Чи не означає це, що СБУ поширила інформацію, яку зібрала група Bellingcat? Міркуваннями щодо цього питання поділився з Радіо Свобода генерал-майор Віктор Ягун, колишній заступник голови СБУ.

Віктор Ягун, колишній заступник голови СБУ

На його думку, усі розслідувачі злочинів Росії на Донбасі і слідчі СБУ працюють разом. Недарма, каже він, голова СБУ Василь Грицак подякував волонтерам з «Інформнапалму», «Інформаційного спротиву» та групі «ИХТАМНЕТ м-0209» за допомогу.

СБУ, по суті, «легалізує», надає правової ваги інформації, яку збирають дослідники і розслідувачі, сказав Віктор Ягун.

Така інформація збирається, використовуючи можливості інтернету з усіх відкритий джерел.

Куди і з чим позиватися?

Міжнародний суд ООН, який займається правовими спорами між державами, з 2017 року розглядає позов України до Росії про порушення конвенцій ООН про протидію фінансування тероризму та про ліквідацію усіх форм расової дискримінації.

19 квітня 2017 року Міжнародний суд виніс проміжну ухвалу за цим позовом. Суд у Гаазі (не плутати з Міжнародним кримінальним судом (МКС) – ред.) зобов’язав Росію відновити Меджліс кримськотатарського народу і припинити обмеження прав кримських татар і етнічних українців в анексованому Криму, але не підтримав вимоги Києва щодо тимчасових заходів проти Росії в рамках Конвенції стосовно заборони фінансування тероризму.

Наприкінці квітня Міністерство закордонних справ України звернулося до Міжнародного суду ООН, оскільки за рік, що минув, Росія не виконала рішення цього суду й не скасувала заборону на діяльність Меджлісу кримськотатарського народу.

І тепер Україна намагається посилити свою позицію, додаючи більше доказів щодо «терористичних і воєнних злочинів Росії», називаючи конкретних людей – керівників і виконавців, надаючи інформацію про «похвилинне» переміщення озброєння.

Однак, на думку обвинувача і керівника слідчої групи Міжнародного кримінального трибуналу у справах колишньої Югославії (1994–2010 роки) Володимира Точиловського, «дивно, що не йдеться про передачу матеріалів цієї справи також до Міжнародного кримінального суду».

Точиловський припускає, що, можливо, з тактичних міркувань, це буде зроблено пізніше.

«У всякому разі Україна повинна провести повне розслідування і судовий розгляд усіх можливих воєнних злочинів. Винні у скоєнні воєнних злочинів можуть бути покарані лише у кримінальних судах. Міжнародний суд ООН не вирішує питання кримінальної відповідальності», – зауважив Володимир Точиловський у коментарі Радіо Свобода.

Крім того, оскільки мова іде про можливе порушення конвенцій ООН про протидію фінансування тероризму, то, на думку колишнього керівника слідчої групи Міжнародного кримінального трибуналу щодо Югославії, треба врахувати, що «Міжнародний кримінальний суд не має юрисдикції розглядати справи про тероризм».

Проте деякі автори вважають, що МКС може розглядати терористичні акти, зокрема, як воєнні злочини при наявності усіх необхідних для кваліфікації елементів цих злочинів.

Росія ж неодноразово заявляла, що «дотримується зобов'язань щодо обох конвенцій – Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації». «Подаючи позов, Україна навмисно хоче поєднати різні ситуації, які управляються різними правовими інструментами, і втягнути суд в двосторонні міждержавні відносини. Вони явно знаходяться не в юрисдикції цієї справи», – заявив директор правового департаменту МЗС Росії Роман Колодкін.

Росія надала 600 сторінок пояснень у відповідь на позов України до Міжнародного суду ООН.