Вся надія на «американський кийок» – Гончар про «Північний потік-2»

Реагувати на газопровід з Росії до Німеччини «Північний потік-2» варто було раніше, ще в 2013 році, вважає політолог Віктор Савінок. Однак, зауважує експерт з нафтогазового сектору Михайло Гончар, і зараз ще не пізно вдатися до найдієвішого інструменту – санкцій США. А голова DiXi Grouр Олена Павленко покладає надії на Третій енергетичний пакет.

«Північний потік-2».Україна та США домовилися протидіяти | Ранкова Свобода. Частина 2

Президент DiXi Grouр Олена Павленко вважає, що в самій Німеччині немає консолідованої позиції щодо «Північного потоку-2».

«Нещодавня заява пані канцлера Анґели Меркель щодо того, що «Північний потік-2» має і політичний контекст, насправді показала, що в самій Німеччині немає єдиної думки чи позиції, що «Північний потік-2» – це правильний проект, що він стовідсотково економічний. Зараз є думки, які звучать в різних колах, про те, що потрібно ще раз оцінити, наскільки «Північний потік-2» може бути безпечним для єдності Європи», – ділиться спостереженнями Павленко в ефірі Радіо Свобода.

Визнаючи, що юридичні передумови для будівництва газопроводу є, вона, однак, вказує на ризик для газпромівського «Північного потоку-2» – можливе поширення дії Третього енергетичного пакету на морські газопроводи, який може зробити цей проект нецікавим для самого «Газпрому».

«Третій енергетичний пакет вимагає, що трубопроводи повинні бути відкритими не лише до одного постачальника газу, але також давати можливість постачати газ іншим. Плюс Третій пакет вимагає, що сторона, яка постачає газ – в даній ситуації це буде в будь-якому випадку «Газпром», не може займатися транспортуванням», – пояснює директор DiXi Grouр.

Транзит російського газу в Німеччину, припускає Павленко, може перетворити її на енергетичний хаб у цьому регіоні.

«Німецькі експерти стверджують, що цей газ найімовірніше не буде залишатись в Німеччині і буде транспортуватись далі, в країни Центрально-Східної Європи, однак знову ж таки питання ще відкрите, тому що, якщо російський трубопровідний газ буде залишатись дешевшим, ніж скраплений, не факт, що німецька індустрія не захоче збільшити обсяги споживання саме російського газу».

Для України та її сусідів, на думку експертки, настав час єднатись – як для пошуку інших джерел та способів транспортування газу, так і для відстоювання своїх інтересів.

«Зараз час об’єднувати зусилля і всередині України – ми повинні працювати спільно, як політики, так і експерти, і об’єднувати зусилля політиків і експертів країн Центрально-Східної Європи. Єдина думка України, Польщі, Болгарії, Словаччини буде мати більшу вагу, ніж якщо кожен з нас працюватиме окремо», – впевнена вона.

Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар вважає, що позиція сусідів за регіоном для Німеччини не така важлива, як тиск з-за океану, якщо США вирішать до нього вдатись.

«Залишається тільки американський кийок, який має добряче походити по певних європейських головах», – впевнений він.

Михайло Гончар

Гончар зазначає, що американські санкції вже довели свою ефективність у протидії «Північному потоку-2»: «Європейських компаній-партнерів «Газпрому» в цьому проекті п’ять: дві німецьких, австрійська, французька і нідерландська. Вони вийшли з угоди акціонерів, остерігаючись саме американських санкцій».

«Українська ГТС нікому не потрібна» – це від лукавого – Гончар

Однак експерт переконаний, що накладати санкції є сенс лише до того, як «Газпром» підпише угоди зі своїми контрагентами.

«Ще не пізно ввести санкції проти компаній-підрядників, які технічно будуть виконувати цей проект. На 90% цей проект складається з імпортних комплектуючих, образно кажучи. Росія технологічно абсолютно нездатна реалізовувати такі проекти без західних технологій, матеріалів, обладнання і так далі», – стверджує він.

Директор Асоціації «Енергоефективні міста України» Святослав Павлюк припускає, що в України ще є шанс не допустити обхід її газотранспортної системи.

Святослав Павлюк

«Якщо говорити про позицію і інтерес України, то єдиним способом зараз (хоча вже теж може бути досить пізно) завантажити українську газотранспортну систему – це акціонувати газотранспортну систему таким чином, щоб акції належали європейським енергетичним компаніям, котрі таким чином будуть замовляти експортування української газотранспортної мережі у Росії. Це той варіант, яким чином ми можемо зберегти, на мою думку, експлуатацію цієї системи», – вважає Павлюк.

Михайло Гончар також вважає, що Україні варто працювати з тими європейськими компаніями, яким українська ГТС цікава, незалежно від «Північного потоку-2».

«Констатується, що ГТС України стане нікому не потрібна – це теза від лукавого, точніше, від «Газпрому». Чому? Якраз йому вона й буде потрібна з однієї простої причини – ніякі потоки не можуть забезпечити задоволення пікових потреб під час сезонного зростання, як часто буває, попиту в Європі. Це може зробити тільки система підземних сховищ газу, розташованого на Заході Україні», – запевняє гість ефіру.

Політолог Віктор Савінок також не бачить передумов, що будівництво газопроводу зупиниться, і вказує на те, що Київ мав реагувати на нього вже давно.

«Судячи з того, який темп був узятий в реалізації проекту, шансів на зупинку цього проекту наразі є не дуже багато. Але я вважаю, що українській стороні необхідно було піднімати питання того, яким чином буде реалізуватися цей проект, і протидіяти реалізації цього проекту набагато раніше, ще в 2013-2015 роках, коли лише йшли дискусії стосовно того, буде реалізований цей проект чи ні», – зазначає він.

Тим не менш Савінок все ж сподівається на протидію «Північному потоку-2» – як в Німеччині, де Анґела Меркель заявляє про необхідність врахування політичної складової проекту, так і на рівні міжнародних європейських асоціацій.

Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі

​