Заяви офіційних осіб СРСР про те, що радіація не є небезпечною, Першотравневий парад у Києві через лічені дні після Чорнобильської аварії та намагання зберегти обличчя за всяку ціну – нині, через 32 роки після Чорнобильської трагедії експерти ООН називають цю ціну: 5 тисяч дітей, хворих на рак щитовидної залози. Згідно з дослідженням Наукового комітету ООН із впливу атомної радіації на території, що була вражені радіацією, між 1991 до 2015 року було зареєстровано близько 20 тисяч випадків раку щитовидної залози серед дітей, яким у 1986 році було менше від 18 років. І кожен четвертий випадок раку в цих дітей фахівці ООН пов’язують із Чорнобилем, при чому вони відзначають, що діти на забруднених територіях отримали значно вищі дози опромінення, ніж дорослі.
Рішення Кремля зберігати таємницю про аварію та про її потенційні наслідки для здоров’я населення мало трагічні наслідки саме для дітей, які мешкали в околицях Чорнобиля. Поки батьки губилися у здогадках, про те, що відбулося у Чорнобилі, в перші тижні після аварії їхні діти продовжували жити звичайним життям – гуляти на вулиці, їсти отруєні продукти, пити отруєне молоко. Намагання батьків дати дітям найсвіжіші продукти з городу мало нищівні наслідки для здоров’я дітей.
Серед дітей-дошкільнят доза опромінення була від 2-4 разів більшою, ніж в середньому серед населення
«Середня доза, яку отримала щитовидна залоза дорослих, була менша, а серед дітей-дошкільнят доза опромінення була від 2-4 разів більшою, ніж в середньому серед населення», – мовиться у звіті Наукового комітету ООН з впливу атомної радіації.
У своєму новому дослідженні, приуроченому 32-й річниці Чорнобильської аварії, науковці ООН пояснюють, що діти отримали вищі дози радіації, ніж дорослі, бо протягом кількох тижнів після аварії діти продовжували пити свіже молоко, яке було заражене радіацією.
Після вибуху реактора на Чорнобильській атомній станції 26 квітня 1986 року під дію радіації потрапило майже вісім з половиною мільйонів людей у шістьох областях України та на частині території Білорусі і Росії. Коли ж евакуація все ж таки розпочалася, вона врятувала життя десятків тисяч дітей – всього з чорнобильської зони на початку було вивезено 116 тисяч людей через декілька тижнів після аварії та ще близько 230 тисяч протягом пізніших років.
Звіт наголошує, що діти були вражені значно більше, ніж дорослі
Та для багатьох дітей саме ці перші кілька тижнів виявилися роковими. Бо різниця в дозі опромінення між дітьми, яких евакуювали з зони аварії, і тими, що залишилися, складала понад 5 разів.
Кількість захворювань на рак щитовидної залози різко зросла у 1990–1995 роках, тож фахівці дійшли висновку, що один із чотирьох випадків захворювання на рак щитовидної залози, ймовірно, пов’язаний з опромінюванням у дитячому віці, а то і перед народженням. Найгірше були вражені діти у Гомельській та Могильовській областях Білорусі.
У дослідженні мовиться, що з 1991 до 2015 року було зареєстровано близько 20 тисяч випадків раку щитовидної залози серед дітей, яким у 1986 році було менше від 18 років. І принаймні у чверті випадків можна говорити про те, що вони стали наслідком дії радіації, вважають фахівці. При цьому, незважаючи на багатолітні дослідження, експерти говорять, що це все ще попередні результати.
«Рак щитовидної залози є найбільшою проблемою після Чорнобильської аварії, і потрібні подальші дослідження для того, щоб краще зрозуміти тривалі наслідки», – говорить голова Наукового комітету ООН із впливу атомної радіації Ганс Ванммарке.